Справа № 2-а-1417/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

20.07.2011 року                                                   м. Новоград-Волинський

Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Гичко М.Г., розглянувши у скороченому провадженні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Новоград-Волинському, Житомирської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2011 року по теперішній час та виплачувати її в подальшому, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до Новоград-Волинського міськрайонного суду з вказаним позовом, в якому просить визнати діяння (бездіяльність, відмову) відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2011 року по теперішній час протиправними; зобов’язати відповідача протягом 5-ти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2011 року по теперішній час, що складає 1 190,60 грн., а також нарахувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому; стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є дитиною війни, у зв’язку з чим їй на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Дана надбавка їй виплачувалась відповідачем не в повному розмірі починаючи з 2008 року, тому вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують її конституційні права.

В запереченні відповідач позовні вимоги не визнав та вказав про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»за №3491-VI від 14.06.2011 року, який набрав чинності 19.06.2011 року встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №4, ст. 94 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Крім того, вказав, що забезпечення державних соціальних гарантій передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється за рахунок Державного бюджету України, однак згідно чинного законодавства кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. За 2010 рік позивач отримував надбавку в розмірах, яка встановлена для учасників війни (10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), визначену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Посилається на відсутність механізму законодавчого регулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати за статусом діти війни. При цьому, відповідач не оспорював факт наявності у позивача статусу “дитини війни”.

Так як предметом позову є нарахування та виплата підвищення до пенсії, в силу п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Вивчення матеріалів справи та оцінка повідомлених сторонами обставин, є підставою для висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Новоград-Волинський, має статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно із ст. 6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р. (далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення до пенсії позивачка отримувала щомісячно у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Розмір такого підвищення, визначений вищевказаною постановою не міг бути застосованим через суперечність положенням Закону №2195-ІV, норми якого мають вищу юридичну силу. Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч. 4 ст. 8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

На підставі ч. 7 ст. 9 КАС України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»( далі –Закон N1058-IV ), із змісту ч. 1 ст. 28 якого слідує, що мінімальна пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір. Таким чином, позивачу мав бути визначений розмір підвищення до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону N1058-IV, а зворотне свідчить про порушення її права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом №2195-ІV.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»за №3491-VI від 14.06.2011 року (Голос України 2011, №110 від 18.06.2011) встановлено: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №29, ст. 399 з

наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». Таким чином протягом заявлених позовних вимог дія ст. 6 Закону № 2195-ІV (в редакції від 22.05.2008 р.) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачу до вступу в законну силу Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», тобто до 19.06.2011 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з метою повного захисту прав позивачки та відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд вважає за необхідне відновити порушені права позивачки в частині не проведення нарахування та виплати їй підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України №2195-ІV за період з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зазнали змін відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»за №3491-VI від 14.06.2011 року, який вступив в законну силу 19.06.2011 року.

В частині позовних вимог про встановлення обов’язку здійснення таких виплат в подальшому - відмовити, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання в сфері публічно-правових відносин має завданням захисту прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи від наявних порушень з боку суб’єкта владних повноважень, а не від їх припущення у майбутньому. Крім того, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоплачену суму підвищення пенсії в конкретно визначеному розмірі не підлягають задоволенню, оскільки питання про розрахунок розміру такого роду виплат відносяться до компетенції Управління Пенсійного фонду.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.7 Прикінцевих положень п. 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», ст.ст. 8-9, 183-2 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинському, Житомирської області в частині не проведення нарахування і виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року.

3. Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинському, Житомирської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і провести виплату недоплачених сум пенсії за період з 01.01.2011 року по 18.06.2011 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. в рахунок повернення судового збору.

6. Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем –у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий М.Г. Гичко