Справа №2-182/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           17 березня 2009 року                                              м.Кодима, Одеської області

          Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого                                           судді Сопільняка О.М.

при секретарі                                                  Гурі С.А.

за участю представника позивача                 ОСОБА_1        

представника органу опіки

та піклування                                                  ОСОБА_2    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області цивільну справу за позовом прокурора Кодимського району Одеської області до ОСОБА_3 про відібрання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

      Прокурор Кодимського району Одеської області в порядку ст.170 СК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1.      

      В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що відповідач ОСОБА_3 є матір»ю малолітньої ОСОБА_4 Відповідачка ОСОБА_3 є психічно хворою особою, інвалідом ІІ групи, внаслідок вказаного захворювання  невзмозі утримувати та належним чином виховувати дитину, доглядати її, що створює загрозу для життя та здоров’я дитини. З цих підстав просить позов задовольнити.

     Відповідач  ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, не повідомивши про причини своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи,  що підтверджується поштовим повідомленням, що є у справі. З цих підстав суд вважає можливим розглянути справу без її участі на підставі наявних у ній доказів.                              

      Представник органу опіки та піклування Кодимської районної державної адміністрації ОСОБА_2 з позовом погодилась та вважає необхідним його задовольнити, оскільки відповідач ОСОБА_3 внаслідок психічного захворювання не здатна виховувати та доглядати дитину, своєю неадекватною поведінкою створює реальну загрозу для дитини, оскільки під час загострення хвороби не у повному обсязі контролює свої дії, через що більшість часу знаходиться у лікарні під наглядом лікарів.                

     Заслухавши представників позивача та органу опіки і піклування,  дослідивши докази, що є в справі суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.    

    Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є матір»ю малолітньої  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що, крім пояснень сторін, підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії І-ЖД №051234, виданого 03 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції. Відомості про батька дитини записані відповідно до ст.ч.1 ст.135 СК України зі слів відповідачки.

     На підставі наявних у справі медичних довідок судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є психічно хворою, перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра Кодимської центральної районної лікарні з діагнозом «Олігофренія у вираженій  стадії дебільності з асенізацією особи , відсутністю трудових навиків  та соціальною дез адаптацією», є інвалідом дитинства ІІ групи (довідки Кодимської ЦРЛ №1151 від 04.12.2008 р., №1394 від 02.12.2008 р., від 02.12.2008 р.)

     Характер психічного захворювання ОСОБА_3 та її поведінка, викликана цим захворюванням є свідченням відсутності можливості належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов’язків щодо догляду за дитиною та її та утримання, що у свою чергу створює реальну загрозу для життя та здоров’я дитини.            

     Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-ІІІ забороняє будь-яке насильство над дітьми і зобов’язує батьків виховувати дітей, піклуватись про їх здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість, повагу до прав, свобод людини та громадянина.  

     У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов’язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження  або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.  

     Одним із способів захисту інтересів неповнолітньої дитини є її відібрання від батьків без позбавлення їх батьківських прав.          

     Зокрема, згідно ч.1 ст.170 СК України суд  може  постановити  рішення  про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164
цього Кодексу,  а також в інших випадках,  якщо залишення дитини у них є

небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У такому разі  за відсутності рідних дитина передається органові опіки та піклування.  

      Відповідно до ч.3 вказаної статті  якщо  відпадуть причини, які перешкоджали   належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.      

      На підставі вищевикладеного, керуючись ст.170 СК України, ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

      Позов прокурора Кодимського району Одеської області задовольнити повністю.

      Відібрати у ОСОБА_3 неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яку передати органу опіки та піклування Кодимської районної державної адміністрації Одеської області для подальшого влаштування.

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Кодимський районний суд.

Суддя                                                      Сопільняк О.М.