ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
20 лютого 2007 р. |
№ 36/340 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого |
Владимиренко С.В. |
|
суддів: |
Шевчук С.Р., |
|
|
Мележик Н.І. |
|
розглянув касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. |
|
у справі |
№36/340 господарського суду м. Києва |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий торгівельний майдан" |
|
про |
стягнення 28 621,25грн., |
за участю представників:
- позивача: ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_1.);
- відповідача: Осадчук О.Б. (дов. б/н від 04.01.2007р.);
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий торгівельний майдан" про стягнення 28621,25грн. безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами були підписані договори №НОМЕР_2 від 31.03.2003р. та №НОМЕР_2 від 23.01.2004р., які слід вважати неукладеними, оскільки в них відсутні істотні умови, а тому сплачені позивачем відповідачу кошти на суму 28621,25грн. на виконання неукладених договорів свідчать про отримання відповідачем вказаних коштів без достатньої правової підстави.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі №36/340 (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий торгівельний майдан" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 28621,25грн. безпідставно отриманих коштів, 286,21грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване неукладенням сторонами договорів №НОМЕР_2 від 31.03.2003р. та №НОМЕР_2 від 23.01.2004р. відповідно до п.8 ст.181 Господарського кодексу України, оскільки сторони не визначили предмет та ціну договору, а також непідписання позивачем договору №НОМЕР_2 від 23.01.2004р. з посиланням при цьому на ст.1212 ЦК України в обґрунтування отримання відповідачем коштів у розмірі 28621,25грн. без достатньої правової підстави.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. у справі №36/340 (колегія суддів у складі головуючого Григоровича О.М., суддів Гольцової Л.А., Рябухи В.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий торгівельний майдан" задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у даній справі скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова мотивована недоведеністю факту безпідставного отримання відповідачем коштів.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. у справі №36/340 та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі №36/340.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд задовольнив позов про стягнення безпідставно набутих коштів з тих підстав, що сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, внаслідок чого відповідно до п.8 ст.181 Господарського кодексу України договір від 31.03.2003р. №НОМЕР_2 є неукладеним, а договір від 23.01.2004р. №НОМЕР_2 взагалі позивачем непідписаний.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що позивач не заперечує факту користування послугами торгівельного майданчика, які необхідні для функціонування торгового місця (надання торгового місця, прибирання території, охорона, електроенергія), які оплачувались ним протягом тривалого часу -з жовтня 2003 року по березень 2005 року. З посиланням на підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт з надання послуг торгівельного майданчика, актом демонтажу торгового кіоску від 01.10.2006р. НОМЕР_3.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позивач не довів факту безпідставного отримання відповідачем коштів, оскільки кіоск позивача, в якому він здійснював підприємницьку діяльність, був розташований на території торгівельного майданчика відповідача.
Колегією суддів апеляційного суду правильно зазначено, що суд першої інстанції, визнаючи неукладеним договір №НОМЕР_2 від 31.03.2003р., на підставі п.8 ст.181 Господарського кодексу України, неправильно застосував зазначений кодекс, оскільки згідно Прикінцевих положень Господарського кодексу України, він набрав чинності лише з 01.01.2004р.
До зазначених правовідносин повинні застосовуватися приписи Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент підписання сторонами зазначеного договору, тому суд апеляційної інстанції правильно послався на ст.153 Цивільного кодексу УРСР при вирішенні зазначених спірних відносин щодо визнання зазначеного договору неукладеним.
Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що сторони у договорі №НОМЕР_2 від 31.03.2003р. не досягли згоди щодо істотних його умов, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції у вказаному договорі не визначені предмет та ціна договору, номер орендованого позивачем торгового місця, його площа, а також розмір орендної плати.
Поряд з цим, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий торгівельний майдан" про стягнення безпідставно отриманих коштів є передчасним, оскільки суд апеляційної інстанції в обґрунтування фактичного користування позивачем послугами торгівельного майданчика, послався на акти здачі-приймання послуг від 30.09.2003р., 31.10.2003р. та 28.11.2003р., на підставі яких апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зазначеного боргу, без дослідження належного їх підписання позивачем, тоді як у касаційній скарзі позивач зазначає про їх непідписання.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, які послуги дійсно надавались відповідачем позивачу, не надана оцінка наявним в матеріалах справи фіскальним чекам, по яким позивач сплатив відповідачу 28621,25грн., не з'ясовано, кому надавались послуги торгівельного майданчика по актам від 30.09.2003р., 31.10.2003р., 28.11.2003р.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, чим порушено вимоги ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник у касаційній скарзі стверджує про факти порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 п.3, 11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. у справі №36/340 скасувати.
3. Справу №36/340 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів.
|
Головуючий |
С. Владимиренко |
|
Судді: |
С. Шевчук |
|
|
Н. Мележик |