ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 лютого 2007 р.

№ 10-243

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Панової І.Ю.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну  скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року

у справі

№ 10/243 господарського суду  Дніпропетровської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  "Спецмонтажснаб"

до	Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"

про	відстрочку та розстрочку виконання рішення,

за участю представників сторін:

ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" -  Дятченко Г.О. (дов. від 02.01.07 № 250/4);

встановив:

          У вересні 2006 року Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"  звернувся до господарського суду із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 16.11.2000 року та наказу, виданого на його виконання.

          Ухвалою господарського суду від 27.09.2006 р. (суддя Кощеєв І.М.) Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" у задоволенні заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 р. (колегія суддів у складі: І.М. Науменко –головуючий, Л.М. Білецька, О.В. Голяшкін) ухвала господарського суду залишена без змін.

          Судові рішення мотивовані тим, що чинним законодавством не передбачено надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду у разі затвердження судом мирової угоди.

ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу та постанову господарських судів, просить їх скасувати, посилаючись  на неправильне застосування судами норм  процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відстрочити та розстрочити виконання рішення.

ТОВ "Спецмонтажснаб" у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника заявника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 16.11.2000 р. по справі № 10/243 були задоволені позовні вимоги ТОВ "Спецмонтажснаб", звернено стягнення на майно відповідача на суму 1512533,89 грн.

05.12.2000 р. заступник начальника ДВС Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська вині постанову про відкриття виконавчого провадження про виконання наказу № 10/243 арбітражного суду Дніпропетровської області про звернення стягнення на майно ВАТ "ДМЗ ім. петровського" в межах суми 1512533,89 грн. на користь ТОВ "Спецмонтажснаб".

19.01.2001 р. ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 25/15/118/01 про банкрутство  ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" та введено мораторій на задоволення грошових вимог  кредиторів.

Вимоги ТОВ "Спецмонтажснаб" в сумі 1 512 533,89 грн. були включені до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2001 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2005 року затверджено мирову угоду від 24 квітня 2005 року та припинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 19 грудня 2005 року та справу направлено на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 серпня 2006 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого господарського суду від 19 грудня 2005 року залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України  31.10.2006 постанову Вищого господарського суду України залишено без змін.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора, чи його заступника, або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий  документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити  або розстрочити  виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок виконання.

Таким чином, вирішуючи питання про надання господарським судом відстрочки чи розстрочки виконання рішення, зміну способу чи порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність  інфляційних процесів  в економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен врахувати  можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання.

Господарський суд першої інстанції, посилаючись на ст. 121, ст. 1212 ГПК України,  відмовив у задоволенні заяви про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 16.11.2000 р., оскільки чинним законодавством не передбачено надання відстрочки або розстрочення виконання рішення суду у разі затвердження мирової угоди.

При цьому зазначив, що  мирова угода, затверджена у справі про банкрутство, передбачає відстрочку початку задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру, на 10 років, а після спливу терміну відстрочки розстрочення задоволення вимог кредиторів протягом наступних 20-ти років щорічно у рівних частинах до повного їх погашення.

Апеляційний господарський суд правомірно погодився з висновком господарського суду першої інстанції, залишивши ухвалу господарського суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарським судом  фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки  суду відповідають цим обставинам і їм  надана  правильна юридична  оцінка з правильним  застосуванням  норм  матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанову немає.

Керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" залишити без задоволення.

            Постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року у справі № 10/243  залишити без змін.

Головуючий                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                    І.Ю. Панова

                                                                                             О.С.Удовиченко