ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          У липні 2006 року позивач -ВАТ "Павлівське" пред'явив у господарському суді позов до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.08.2003 р.

          Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.09.2006р. (суддя Паламарчук В.В.) з метою забезпечення позову накладено арешт на майно, заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно відчуження, передачі в користування та володіння третім особам майно: розчинний вузол будівельного цеху з допоміжними будівлями у складі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Заборонено КП "Полтавське БТІ "Інвентаризатор" вчиняти будь-які дії стосовно перереєстрації права власності майна.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.12.2006 р. (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. -головуючий, Фаловської І.М., Швеця В.О.) ухвала господарського суду Полтавської області залишена без змін.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на їх невідповідність вимогам ст. 66 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування  господарськими судами норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2003 р. між сторонами у справі  було укладено договір купівлі-продажу основних засобів, відповідно до якого відповідач придбав у позивача належні йому на праві колективної власності основні засоби.

ВАТ "Павлівське", звернувшись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно,  вказувало, що відповідач, посилаючись на рішення третейського суду від 29.12.2005 р., вже звертався до КП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про  реєстрацію права власності на майно, вказане в оскаржуваному договорі купівлі-продажу. При цьому зазначав, що в подальшому майно може бути відчужене відповідачем і привести до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України одним із заходів забезпечення позову є  заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількість або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Господарський суд задовольнив клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно, що  є предметом договору купівлі-продажу, та який позивач просить суд визнати недійсним. При цьому суд виходив з того, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту, не суперечить чинному законодавству, оскільки невжиття заходів по забезпеченню позову може  зробити неможливим виконання рішення господарського суду в частині  повернення майна позивачу.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд, залишивши ухвалу господарського суду першої інстанції без змін, обґрунтовано зазначив, що при винесення ухвали про забезпечення позову судом не порушено жодної норми законодавства, що регулює спірні правовідносини.

За таких обставин Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

            Постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року у справі № 18/274  залишити без змін.

Головуючий                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                    І.Ю. Панова

                                                                                             О.С.Удовиченко