Справа № 11-180/2009 р.                              Головуючий у І інстанції Бабич О.І.

Категорія - ст. 125 ч. 2 КК України             Доповідач  Зенченко Т.С.

 

 

                                       У Х В А Л А

                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

23 квітня 2009 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

 

                       Головуючого - судді   Широян Т.А. 

                       суддів -  Зенченко Т.С.,  Борисенка І.П.

                       з участю  прокурора  - Басюка С.В.

                       захисника -   ОСОБА_3

                       засудженого - ОСОБА_1

        законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2

                                                

            розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2009 року.

 

Цим вироком 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українець, громадянин України, учень 11 „Б” класу Талалаївської ЗОШ 1-3 ступенів, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий: Талалаївським районним судом 10 листопада 2008 року за ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України від призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

 

засуджений за ст. 125 ч. 2 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 100 КК України до 70 годин громадських робіт, які підлягають виконанню у вільний від навчання час.

 

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь Талалаївської ЦРЛ - 473 грн. 28 коп. збитків затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_4.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 - 5 000 грн. за завдану моральну шкоду.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 за завдану матеріальну шкоду на користь ОСОБА_5 - 853 грн.

 

Як встановив суд, згідно планом роботи відділу освіти Талалаївської державної адміністрації та наказом № 165 від 30 вересня 2008 року на території Талалаївської загально-освітньої школи 1-3 ступенів 3 листопада 2008 року проводилися районні змагання з легкоатлетичного кросу між учнями загально-освітніх районних шкіл, участь в яких приймав і учень 8 класу Красноколядинської ЗОШ 1-3 ступенів, мешканець с. Грицівка Талалаївського району ОСОБА_4, який пробігши свою дистанцію відійшов в сторону з бігової доріжки відпочивати. Біля 11 години до нього підійшов учень 11 „Б” класу Талалаївської ЗОШ 1-3 ступенів ОСОБА_1, який участь в районних змаганнях не приймав, на уроках в цей день не був. Став з'ясовувати в ОСОБА_4 звідки він та на яких підставах знаходиться біля школи. Останній відповів, що приймає участь в районних змаганнях, також запитав чи він „крутий”, почувши у відповідь, що - ні, ОСОБА_1 головою наніс три удари в обличчя ОСОБА_4 та кулаком в живіт, а потім ногою в спину.

 

Отримавши струс головного мозку, забій спинки носа, носової порожнини ОСОБА_4 від отриманих пошкоджень присів на землю. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відтягли ОСОБА_1 в сторону, щоб не бив ОСОБА_4. До нього підійшли викладачі та медична сестра, яка надала медичну допомогу потерпілому.    

 

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду не відповідає вимогам ст. ст. 323, 327, 334 КПК України, є незаконним і необгрунтованим з наступних підстав. ОСОБА_1, його законний представник та захисник не були повідомлені про день попереднього розгляду справи. Зазначає, що ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ст. 125 ч.2 КК України, до набрання чинності ЗУ „Про амністію” від 12.12.2008 року, не під час іспитового строку, а вчинений ним злочин є невеликої тяжкості, а тому на підставі п. „а” ст. 1 даного закону підлягає звільненню від покарання. Вважає, що визначена судом компенсація в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є завищеною. Судом безпідставно стягнуто на користь представника потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди гроші в сумі 853 грн., оскільки не було надано жодного чеку на придбання ліків, а кількість бензину, придбаного на підставі наданих чеків, не відповідає дійсним витратам, пов'язаним з прибуттям в судові засідання. Посилаючись на зазначені обставини захисник  просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити.

 

Законний представник потерпілого ОСОБА_5 на апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подала свої заперечення. Вказує, що вирок суду є законним та обґрунтованим. Суд всебічно та повно дослідив всі  докази, дав належну оцінку. Вважає, що вирок суду необхідно залишити без зміни.

 

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, його законного представника, захисника ОСОБА_3,  які підтримали апеляцію та просили вирок суду скасувати, а справу закрити,  думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

 

Сам засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав частково та пояснив, що 03.10.2008 року він прийшов до школи, але до школи не пішов, а пішов до місця спортивних змагань з бігу. Став розпитувати в учасників змагання хто з них звідки приїхав. Побачивши ОСОБА_4, який стояв одиноко, підійшовши до нього і став з'ясовувати звідки він, почув від нього „яка різниця”, та стали обзивати один одного нецензурними словами, а потім наніс йому декілька ударів головою в обличчя, кулаком та ногою в інші частини тіла, після чого останній сів на землю. Через деякий час його затримали працівники міліції.

 

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 03.10.2008 року він разом з іншими учнями Красноколядинської ЗОШ приймав участь в спортивних змаганнях. Пробігши 2 км об 11 годині разом з учасником змагань їх школи ОСОБА_8 сіли на траву відпочивати неподалік від керівників змагань, через деякий час ОСОБА_8 пішов дивитись як виступає його сестра, і він остався один. До нього підійшли п'ять невідомих йому хлопців і стали так, щоб його не бачили вчителі, які були неподалік. ОСОБА_1 підійшов до нього, запитав чи „крутий”, - він відповів - що ні, в суперечку не вступав, оскільки їх було набагато більше. ОСОБА_1 головою наніс йому декілька ударів в обличчя, а потім кулаком в живіт, від чого він зігнувся, а останній наніс йому удар ногою в спину. В нього запаморочилась голова і тому він сів за парту, де сиділи вчителі, медична сестра надала йому медичну допомогу. Пізніше йому стало погано і його відвезли в лікарню, де лікувався певний час.

 

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 03.10.2008 року він разом з ОСОБА_4 приймав участь в змаганнях, після бігу вони відпочивали. Коли відійшов від нього, то його побив ОСОБА_1

 

Аналогічні свідчення дали суду і свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10.

 

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 03.10.2008 року він разом з ОСОБА_5 на перерві після уроку вийшли подивитися на спортивні змагання на вул. Радянська, побачили неподалік ОСОБА_1, який стояв з ОСОБА_4, бачив як він вдарив його головою в обличчя та кулаком. Вони відтягли ОСОБА_1 від останнього, щоб не бив. В ОСОБА_4 йшла кров з носа. ОСОБА_1 роз'яснив їм, що побив за те, що ОСОБА_4 не повідомив звідки він.

 

Такі ж свідчення суду надали і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_11.

 

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що 03.10.2008 року, вона як медична сестра школи, забезпечувала участь в спортивних змаганнях і надавала медичну допомогу ОСОБА_4, якого побив ОСОБА_1. В ОСОБА_4 було розбито обличчя, із носа текла кров і йому було зле.

 

Також вина ОСОБА_1 підтверджується  висновком судово-медичного експерта № 974 від 28.11.2008 року, в яких вказано, що в ОСОБА_4 мається закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій спинки носа, викривлення носової перетинки, які виникли 03.10.2008 року, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я і могли виникнути від удару сторонньої особи  ( а.с. 70-71).

 

Як видно із матеріалів кримінальної справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого, свідків та висновки експертиз.

 

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_4. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1.

 

Дії засудженого ОСОБА_1 відповідно до встановлених фактичних обставин правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.

 

Вирок суду  відповідає вимогам статей 323, 327, 334 КПК України.

 

Посилання захисника  ОСОБА_3  на те, що суд першої інстанції при попередньому розгляді  справи порушив права ОСОБА_1 та розглянув справу без його участі, є  безпідставне.

 

Відповідно до вимог ст. 240 КПК України попередній розгляд справи здійснюється  суддею одноособово з  обов'язковою   участю прокурора. Про день попереднього  розгляду  мають  бути повідомлені обвинувачені,  їх захисники і законні  представники, потерпілі, цивільні  позивачі і відповідачі та їх представники.  Неявка учасників  процесу не  перешкоджає  розгляду справи.

 

Як свідчать матеріали кримінальної справи  ОСОБА_1 та його законний представник  були повідомлені про час та місце розгляду попереднього розгляду справи. У засідання дані особи не з'явилися, а тому  суд провів засідання без їх участі.  

 

Суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання засудженого  ОСОБА_1, його захисника та законного представника про застосування п. „а” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року, відповідно до п. „и” ст. 7 даного закону, втім неправильно вказав підставу.

 

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що даний злочин ОСОБА_1 вчинив до злочину, за яким він був засуджений  вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2008 року.  Виявлений новий злочин  не є самостійним і утворює  сукупність злочинів, за які ОСОБА_1  має нести відповідальність  на підставі ст. 70 ч.4 КК України.

 

Закон України „Про амністію”  щодо окремих злочинів, які  утворюють сукупність, не застосовується.

 

Суд правильно визнав, що потерпілому ОСОБА_4 завдана, не тільки матеріальна шкода, але і моральна. Вирішуючи питання про розмір заподіяної  потерпілому моральної шкоди, суд врахував, що від заподіяних тілесних ушкоджень йому заподіяно фізичний біль та моральні страждання. Суд врахував принцип об'єктивності, справедливості та розумності при визначенні морального відшкодування, тому обґрунтовано прийняв рішення про стягнення 5000 грн. Колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку в цій частині.

 

Покарання, яке призначене засудженому ОСОБА_1, відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним, що характеризують його особу та всім обставинам справи і є справедливим. Суд, призначаючи покарання, врахував, що ОСОБА_1 раніше скоїв тяжкий злочин, за який засуджений, вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково, в скоєному не розкаявся, за місцем навчання і проживання характеризується негативно.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування  вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

 

 

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379  КПК України, колегія суддів

 

                                           у х в а л и л а:

 

Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

                                      

 Головуючий :                                                 Судді :