Справа № 22ц-874/2009                               Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                     Марченко М.М.

                                                                        Доповідач - Шемець Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житлом, -

В С Т А Н О В И В :

         ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2009 року, яким відмовлено в задоволенні їх позовних вимог до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спірною квартирою.

         Апелянти просять скасувати рішення суду та ухвалити нове   рішення

про задоволення їх позовних вимог. Незаконність та необгрунтованість рішення суду  вбачають у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильній оцінці доказів по справі,  невірному застосуванні  судом норм матеріального та процесуального права.  Зокрема, на думку апелянтів, запропонований ними варіант  користування квартирою є єдино можливим, при цьому не погіршує, а покращує становище відповідачки, оскільки кімната, яку вони просили їй виділити у користування, відремонтована і облаштована.

 Апелянти вважають, що виділення відповідачці кімнати площею 19,8 кв.м.,  меншої розміром від її ідеальної частки  на 0,8 кв.м,  не порушує її прав. Також вважають безпідставними посилання суду на те, що відповідачка є людиною похилого віку та не чинить перешкод у користуванні квартирою, оскільки при встановленні порядку користування її інтереси не порушуються, а їхня вимога передбачена законом.

Апелянти також посилаються на те, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 08 липня 2007 року ОСОБА_3  відмовлено в задоволенні її позову про виділення у користування кімнат площею 10,7 та 10,7 кв.м., саме тому вони і вважають, що іншого порядку користування даною квартирою  не може бути встановлено, як того, що вони пропонують.

         Апелянти вважають, що оскаржуване ними рішення суду порушує їх права як власників, оскільки без встановлення порядку користування житлом неможливо відкрити окремі рахунки на свою частку квартири,  розпорядитись нею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників  судового процесу, дослідивши  матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд  вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що виділити в користування співвласникам житлову площу, яка відповідає їх ідеальним часткам, неможливо; за варіантом користування житловими приміщеннями, як того вимагають позивачі, порушуються права відповідачки як співвласника ½ частини спірної квартири, оскільки виділення їй у користування кімнати площею 19,8 кв.м. менше ідеальної частки - 20,6 кв.м., проти чого вона категорично заперечує; будь-яких перешкод у користуванні та володінні спірною квартирою відповідачка позивачам не чинить; у даній квартирі позивачі не проживають, а проживають їх діти з онуками, крім того, ОСОБА_1 має у власності  інше житло, а ОСОБА_2 проживає у будинку, який в 2007 році подарував сину ОСОБА_4, який зареєстрований і проживає з сім”єю у спірній квартирі.

Такий висновок суду узгоджується з наявними матеріалами справи та відповідає нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що сторони є співвласниками  квартири АДРЕСА_1 (а.с.8.14,15-17)  і їм належить по ½ частині даної квартири.

Квартира розташована на першому поверсі двохповерхового будинку, загальною площею 64,5 кв.м., житловою 41,2 кв.м і складається з трьох кімнат площею: 10,7кв.м, 10,7 кв.м., 19,8 кв.м. та допоміжних приміщень (а.с.9-12).

Позивачі просять виділити їм у користування кімнати площею 10,7кв.м, 10,7 кв.м, а відповідачці 19,8 кв.м.; кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, прихожу  залишити у спільному користуванні сторін.

Як встановлено судами, відповідачка фактично користується кімнатою 10,7 кв. м., а двома  іншими кімнатами користується ОСОБА_4, син позивача ОСОБА_2, з дружиною та двома дітьми.

Як пояснила відповідачка в судовому засіданні апеляційного суду, такий порядок користування склався з часу заселення в квартиру і існує вже 4 роки. Проти зазначеного позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 не заперечували.

Позивачі в даній квартирі не проживали і не проживають, і як слідує з пояснень ОСОБА_4, даний позов спрямований на убезпечення його сім”ї від претензій можливих майбутніх інших співвласників, оскільки ОСОБА_3  вчинила заповіт на ім”я іншої особи.

Апеляційний суд враховує, що на ½  ідеальну частку  припадає 20,6 кв. м. житлової площі і кімната площею 19,8 кв. м., яку позивачі бажають виділити  у користування  ОСОБА_3, не відповідає її ідеальній частці.

Згідно ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.  У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

 Судом вірно встановлено, що виходячи із наявної житлової площі надати сторонам у користування ті частини квартири, які відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності  технічно неможливо, а інших вимог позивачами не заявлено, тому суд з врахуванням всіх інших вищезазначених обставин справи - існуючого порядку користування житлом; відсутності доказів  про порушення  відповідачкою права користування  житлом позивачів; забезпеченість позивачів іншим житлом; порушення права власності відповідачки за запропонованого позивачами варіанту порядку користування; прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення  і винесення апеляційним судом нового про задоволення заявлених позивачами вимог.

Оскільки оскаржуване  рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  залишенню  без задоволення.

Керуючись ст.ст.  303,   307, 308,  313- 315, 317, 319 ЦПК України,    апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 -  відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

           Головуючий:                                          Судді: