ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 лютого 2007 р.

№ 02-03/1910/19

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Панової І.Ю.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу

Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006 року

у справі

№ 02-03/1910/10 господарського суду Київської   області

за позовом

Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна"

до	Відкритого акціонерного товариства "Кожанський цукровий завод"

про	стягненням 68 450,85 грн.,

за участю представників сторін:

АК АПБ "Україна" –Шалашова В.І. (дов. від 17.07.06 № 98);

встановив:

          У липні 2006 року позивач –Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Відкритого акціонерного товариства "Кожанський цукровий завод" про стягнення 68450,85 грн.

          Вказував, що відповідачем не виконуються зобов'язання по мировій угоді, затвердженій  господарським судом Київської області ухвалою від 12.11.2004 у справі № 79/10б-97 про банкрутство відповідача, внаслідок чого заборгованість ВАТ "Кожанський цукровий завод" 68 450,85 грн.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2006 р. (суддя Т.П.Карпечкін) у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 2 ст. 62 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року (колегія суддів у складі: Андрейцева Г.М. –головуючий, Швець В.О., Фаловська І.М.) ухвала господарського суду залишена без змін.

У касаційній скарзі Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" просить скасувати судові рішення у справі скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на  порушення норм  матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивча, перевіривши правильність застосування судом  норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звернувшись з позовом про стягнення з відповідача 68450,85 грн., посилався на невиконання останнім зобов'язань по мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2004 р. у справі № 79/10б-97 (а.с. 18-21).

Вказував, що за умовами мирової угоди ВАТ "Кожанський цукровий завод" зобов'язувалося на протязі чотирьох місяців сплатити кредитору першої черги – АКАПБ "Україна" 60 000,00 грн., на які нараховані інфляційні у розмірі 6108,39 грн. на 3 проценти річних у розмірі 2324,47 грн. При цьому позивач посилається на п. 8 ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Місцевий господарський суд відмовив у прийнятті позовної заяви до розгляду на підставі п. 2 ст. 62 ГПК України,  оскільки припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Апеляційний господарський суд, погодився з даним висновком,  залишаючи без змін ухвалу господарського суду першої інстанції.

Дані висновки місцевого та апеляційного судів ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Як встановлено судами, ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2004 у справі № 79/10б-97 було затверджено мирову угоду від 20.10.2004, укладену між учасниками провадження у справі про банкротство ВАТ "Кожанський цукровий завод" щодо погашення 1145426,63 грн. заборгованості. Вимоги АКБ "Україна" в сумі 60 000 грн. включені  до реєстру вимог кредиторів та є вимогами першої черги, забезпеченими заставою. Також  ухвалою від 12.11.2004 провадження у справі про банкрутство було припинено.

Відповідно до п.  п. 2 ст. 62 ГПК України  суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з даного спору.

Крім того, п. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження"  встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, зокрема,  ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки правовідносини сторін врегульовано мировою угодою від 20.10.2004, затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2004, яка є виконавчим документом і підлягає обов'язковому виконанню державною виконавчою службою, а тому висновки судів  попередніх інстанцій  про відмову  у прийнятті позовної заяви на підставі п. 2 ст. 62 ГПК України є такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві.

На підставі вищевикладеного, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що Київського міжобласного  апеляційним господарським судом вірно застосовані норми процесуального права і тому підстав для скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" " залишити без задоволення.

Постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006 року у справі № 02-03/1910/19  залишити без змін.

   Головуючий                                                                     М.І. Хандурін

  Судді                                                                                   І.Ю.Панова

                                                                                               О.С. Удовиченко