Справа № 2-1410/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі:

головуючого-судді          Максимюка Р.Ю.

секретаря          Томин О.А.

з участю:

представника позивача          ОСОБА_1

представника відповідача          ОСОБА_2

адвоката          ОСОБА_3

представника третьої особи          ОСОБА_4

третьої особи          ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия Івано-Франківської області цивільну справу за ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсним договору довічного утримання від 22 серпня 2005 року та про скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору довічного утримання від 22 серпня 2005 року та про скасування державної реєстрації права власності, в якій посилається на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1. Її сусідом являється відповідач по даній справі ОСОБА_7, який являється власником квартири АДРЕСА_2 і його квартира знаходиться на другому поверсі будинку. Всупереч плану забудови житлового будинку, відповідач заблокував вхід на верхню площадку сходової клітки, де знаходиться люк на горище, і таким чином відповідач чинить їй перешкоди та доступ до горища, яке знаходиться у спільній сумісній власності всіх власників квартир будинку. Згідно договору довічного утримання від імені ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_7 від 22 серпня 2011 року, нотаріус який посвідчував договір довічного утримання, незаконно включив дві сходові клітки на першому поверсі, площею 5,8 кв.м. та на другому поверсі, площею 3,2 кв.м., а загалом до договору про довічного утримання ОСОБА_7 незаконно включено 9 кв.м. двох сходових кліток загального користування. Про те, що нотаріусом незаконно включено вказані сходові клітки до договору довічного утримання свідчить договір купівлі-продажу на ім’я попереднього власника ОСОБА_8 від 07 квітня 1992 року, в якому вказано, що предметом договору купівлі-продажу є двохкімнатна, жила квартира площею – 34,7 кв.м.. Будь-які коридори або сходові клітки до договору купівлі-продажу не входили, а тому нотаріус при посвідченні договору довічного утримання повинна була керуватися вказаним договором купівлі-продажу, який був основним документом права власності на квартиру. Якби співвласникам другого поверху належала повністю сходова клітка, то їм належала б більша частина будинку ніж ?, оскільки площа їх квартири була б більша на 11,2 кв.м.. Однак з договорів вбачається, що кожному із співвласників належить рівна частка будинку, по ? частини в ідеальних долях. А тому позивач просить визнати частково недійсним договір довічного утримання від 22 серпня 2005 року в частині визнання права власності за ОСОБА_7 на сходові клітки на першому поверсі площею 5,8 кв.м. та на другому поверсі площею 3,2 кв.м.. Також, просить скасувати державну реєстрацію права власності на ім’я ОСОБА_7 за договором довічного утримання від 22 серпня 2005 року.

Представники позивача – ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просять позов задоволити та суду пояснили, що позивачці необхідний вхід на горище цього двоповерхового будинку, який знаходиться над сходовою кліткою, що веде до квартири №3, не заперечуючи того, що вхід як до квартири №1 так і до квартири №3, які відповідно знаходяться на першому та на другому поверхах, влаштований на першому поверсі окремо до кожної квартири.

Представник відповідача – ОСОБА_2, в судовому засіданні проти задоволення даного позову заперечила, і просить в його задоволенні відмовити та в судовому засіданні пояснила, що відповідач не чинить перешкод в користуванні горищем позивачу і остання може в будь-який момент при бажанні, користуватись горищем. Крім того, відповідач на горище не претендував і не претендує. Також, позивачка може влаштувати собі окремий вхід на горище з двору будинку, оскільки відповідач горищем не користується.

Третя особа – приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу – ОСОБА_5, суду пояснила, що посвідчений нею договір довічного утриманні від 22 серпня 2005 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 стосовно квартири АДРЕСА_3, (бувша Леніна) в с. Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області, площа квартири розміром 57,8 кв.м. вказана згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 04 серпня 2005 року, виданим Коломийським МБТІ.

Представник третьої особи – обласного комунального підприємства «Коломийське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» - ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що згідно наявних в інвентарній справі документів власником квартири АДРЕСА_4, в цілому, являється ОСОБА_7 і що сходова клітка яка веде до його квартири належить до цієї квартири, оскільки позивачка має окремий вхід до своєї квартири як і відповідач, крім цього, квартири №1 та №3 розділені капітальною стіною і є повністю ізольованими одна від одної, тому при реєстрації права власності на нерухоме майно вони виходили з розміру загальної площі квартири №3 з урахуванням площі сходової клітки.

Заслухавши представників позивача, які позовні вимоги підтримали, представника відповідача, яка позовні вимоги не визнала, третіх осіб без самостійних вимог, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до ст.186 ч.1 ЦК України, річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, оскільки сходова клітка яка веде лише до квартири №3, оскільки інших житлових приміщень немає, так як будинок двоповерховий, то і сходова клітка, відповідно призначена для обслуговування іншої головної речі, тобто квартири №3. Пояснення представника позивача, що рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004, визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, судом братися до уваги не можуть, оскільки цим рішенням врегульовується питання багатоповерхових (багатоквартирних) будинків, де сходові клітки є в спільному користуванні всіх власників квартир в багатоповерховому будинку, де є один вхід до всіх квартир в одному під’їзді, в даному випадку позивачка хоче користуватися входом до своєї квартири, який окремим, а також входом до квартири №3, який також є окремим. В своєму позові позивачка просить визнати частково недійсним договір довічного утримання, хоча цим договором ні її права, ні інтереси не порушені, як і не порушені її права та інтереси державною реєстрацією права власності квартири АДРЕСА_2. Також в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_7 створює перешкоди в користуванні горищем ОСОБА_6, так як представник відповідача ствердила, що ОСОБА_7 не створює і не буде створювати перешкод в користуванні горищем ОСОБА_6, і коли їй потрібно буде потрапити на горище, він її пропустить через спірну сходову клітку. Посилання представників позивача на те, що згідно договору купівлі-продажу від 07 квітня 1992 року укладеного між Печеніжинською селищною радою та ОСОБА_8 про продаж квартири АДРЕСА_5, в якому вказано, що квартира складається з двох житлових кімнат площею 34,7 кв.м., що становить ? частину будинку №1 по вул.. Українській в с. Нижній Вербіж Коломийського району, хоча ? частина будинку становить 48,3 кв.м., а у відповідача у наявності квартира площею 57,8 кв.м., що на думку представників позивача є порушенням, судом до уваги братись не можуть, оскільки в договорі купівлі-продажу, на який посилаються представника позивача, вказано, що продано дише дві кімнати, площею 34,7 кв.м., не вказуючи про такі допоміжні приміщення, як кухня, коридор та кладовка, які належать до квартири і є її невід’ємними частинами, і також були продані разом з квартирою як одне ціле. Тому, в договорі купівлі-продажу таке поняття як ? частина будинку вказана символічно і є невірною і не є підставою для часткового визнання договору довічного утримання недійсним відповідно, і скасування державної реєстрації права власності. Крім цього, аналогічна квартира №4 в цьому ж будинку, яка знаходиться на другому поверсі і належить ОСОБА_10, згідно техпаспорту становить ? частину від будинку в цілому і площа квартири становить 58,8 кв.м., що підтверджує безпідставність позову і помилкове визначення ? частини будинку, оскільки в договорі купівлі-продажу квартири №3 її частка ні експертом, ні іншим спеціалістом в будинку не визначалась.

На підставі ст.ст.186, 382 ЦК України та керуючись ст.ст.215, 223, 294 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсним договору довічного утримання від 22 серпня 2005 року та про скасування державної реєстрації права власності – відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У випадку неподання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили – 04 березня 2012 року.

Суддя: МаксимюкР. Ю.