ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2012 р. Справа № 123612/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 10 червня 2011 року про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання постанови суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу,
встановив:
У травні 2011 року ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської РДА Волинської області звернувся в суд із заявою, в якій просив відстрочити виконання постанови Любешівського районного суду Волинської області по адміністративній справі № 2а-706/11 від 28.03.2011 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської РДА Волинської області до прийняття відповідних змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 та від 20.09.2005 р. № 936.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 10.06.2011 року відмовлено в задоволенні вищезгаданої заяви.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 10.06.2011 року відповідач ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської РДА оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не з’ясував усіх обставин справи, тому ухвала суду підлягає скасуванню з підстав наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надається право КМУ у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат. Крім того, відповідно до п. п. 5-6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов’язання лише в межах виділених їм асигнувань та відображають їх у звітності про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів. Зазначає апелянт, що лише у випадку внесення відповідних змін до законодавства орган соціального захисту зможе провести необхідні виплати.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати ухвалу суду від 10.06.2011 року та прийняти нове рішення, в якому задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Суд першої інстанції свою ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання постанови суду обґрунтував тим, що відповідач в поданій до суду заяві не обґрунтував необхідності відстрочення рішення суду від 28.03.2011 р. та не надав гарантій виконання судового рішення після закінчення строку відстрочки
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 263 цього Закону, суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської РДА Волинської області в поданій до суду заяві не обґрунтовано необхідності відстрочення рішення Любешівського районного суду від 28.03.2011 р..
Разом з тим, апелянт не вказав конкретний строк на який бажає отримати відстрочку виконання судового рішення та не надав гарантій виконання судового рішення після закінчення строку відстрочки.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України"), державний орган не може посилатись на відсутність коштів, як на "виняткові обставини", щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, оскільки це призведе до втручання держави у процедуру виконання судового рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції винесена за результатами повного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254, 263 КАС України, суд –
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області – залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 10 червня 2011 року про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання постанови суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: В.Я. Макарик
ОСОБА_3