ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01 - 21 лютого 2007 р. | № 2-27/8614-2006 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта-Сервіс”, м. Ялта |
на постанову | від 10.08.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 2-27/8614-06 Автономної Республіки Крим |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Лора-М”, м. Ялта |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Ялта-Сервіс”, м. Ялта |
про | стягнення 773 150,00 грн., моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. та 196 100,00 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача - Джеранашвілі Л.С.
від відповідача - Яремчук О.В.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Лора-М" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Сервіс" про стягнення матеріальної шкоди (упущеної вигоди) в сумі 773150 грн., вартості невід’ємних поліпшень за договором оренди нежитлових приміщень в сумі 196100 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн.
На обґрунтування позову ТОВ "Лора-М" посилається на порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди про забезпечення орендованого приміщення електроенергією, водою, вільного доступу до орендованого майна, що призвело до спричинення збитків позивачу. Крім того, за умовами договору оренди, орендодавець зобов’язаний відшкодувати орендарю вартість здійснених ним невід’ємних поліпшень орендованого майна в сумі 196100 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.06 залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.06 позов задоволено частково: на користь позивача стягнуто з ТОВ "Ялта-Сервіс" 196100 грн. –вартості невід’ємних поліпшень орендованого майна, 441920,80 грн. матеріальної шкоди та судові витрати.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями скаржник просить про їх скасування та винесення нового рішення про відмову у задоволенні позову посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, скаржник посилається на те, що апеляційний суд в порушення ст. 43 ГПК України розглянув справу за його відсутності.
Скаржник стверджує, що прибудова до орендованого майна здійснена орендарем самовільно, без дозволів відповідних органів та відведення земельної ділянки, а тому не може вважатися невід’ємним поліпшенням орендованого майна.
Суд, всупереч встановленим нормам будівництва своїм рішенням визнав цю прибудову законною та стягнув безпідставно з відповідача її вартість.
Що стосується спричинених збитків, то скаржник вважає їх недоведеними, оскільки розрахунки збитків зроблені не на підставі документів, в яких фіксується прибуток підприємства, зокрема, балансом станом на 01.01.06, декларацією про прибуток за 2005-2006рр., товарно-касовою книгою, чеком, завіреним податковою інспекцією, а на підставі рахунків офіціантів, які лише підтверджують факт оплати послуг (виручки) підприємства.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами господарського спору 03.01.05 укладено договір оренди окремих нежилих приміщень торгового комплексу за адресою м.Ялта, пер.Новий,2 літ. "Д" площею 73,6 м2.
За умовами договору орендарю передавалося право на прибудову нежитлового приміщення до торгового комплексу площею 63,6 м2 під додаткове приміщення. Зазначена прибудова мала бути виконана за рахунок власних або залучених коштів орендаря.
Вартість цієї прибудови сторони визначили у 196100,00 грн.
Сторони встановили, що вартість прибудови є невід’ємним поліпшенням орендаря і підлягає амортизації ним в рівних долях протягом строку дії договору.
Сума неамортизованої вартості невід’ємних поліпшень підлягає поверненню орендарю у випадку дострокового розірвання договору.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції та апеляційний суд не з’ясували чи дійсно прибудова площею 63,6 м2 до нежитлового приміщення є невід’ємним поліпшенням цього приміщення, чи є окремим приміщенням, чи будівництво прибудови здійснювалося відповідно до будівельних норм та правил з отриманням дозволів відповідних органів, чи врахована вартість прибудови при розрахунках сторін відповідно до п.п. 1.5, 1.6 договору оренди від 03.01.05.
Що стосується суми збитків (упущеної вигоди) спричинених позивачу, то для визначення розміру цих збитків суд мав взяти до уваги не лише рахунки офіціантів, а і документи, в яких обліковується господарська діяльність підприємства, в тому числі і декларації про прибуток за 2005-2006рр., товарно-касова книга та інше.
Не перевірені судом і доводи відповідача про те, що підставою для розірвання договору оренди від 03.01.05 є невиконання позивачем зобов’язань зі сплати орендної плати.
На підтвердження цього факту, відповідач посилається на відповідні рішення господарського суду.
За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене вище, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін і залежно від встановленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.06 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.06 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська