ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

21 лютого 2007 р.

№ 8/82

 

               Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Дарна”, м. Київ

 

на постанову

від 07.11.2006 Київського апеляційного господарського суду

 

у справі господарського суду

№ 8/82 м. Києва

 

за  позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ

 

до	Закритого акціонерного товариства “Дарна”, м. Київ

 

про	стягнення  32 875,18 грн.

 

за участю представників сторін:

 

від позивача -               не з'явилися

від відповідача -          Янчук А.В.

 

 

ВСТАНОВИВ:

 

До винесення рішення позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 25 650,00 грн. основного боргу, 5 685,18 грн. втрат від інфляції та 1 540,00 річних.

 

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.05.2006 р. відмовлено в позові Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Дарна” про стягнення 37 058,39 грн.

 

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

Позивачем не надано суду доказів, які б містили інформацію про виконання позивачем роботи кожний місяць протягом лютого-жовтня 2004 р.

 

Не наведено обґрунтувань надання правової допомоги позивачем за відсутності перерахувань відповідачем гонорару та не надано доказів звернення до відповідача з проханням перерахувати гонорар.  

 

Позивач, зазначає суд, не надав жодного документа в підтвердження правомірності заявлених вимог.

 

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. скасовано рішення господарського суду м. Києва від 04.05.2006 р., позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Дарна” на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 25 650 грн. основного боргу за надану адвокатом юридичну допомогу, 5 081,55 грн. інфляційних, 1 320,45 грн. трьох процентів річних, 320,52 грн. державного мита та 115,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти вимог про стягнення 603,63 грн. інфляційних та 219,5 грн. трьох процентів річних відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 160,26 грн. витрат понесених при поданні апеляційної скарги. Повернути позивачу з Державного бюджету України 2,23 грн. державного мита.

 

Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що згідно ч.1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

 

Додані до позовної заяви, а також подані на вимогу апеляційного суду позивачем матеріали підтверджують надання ним відповідачу правової допомоги в період з лютого по жовтень 2004 р., зокрема з підготовки і складання необхідних правових документів та представництва інтересів відповідача в судах за не скасованими довіреностями останнього.

 

Крім того, введення мораторію не розповсюджується на стягнення з боржника інфляційних втрат та річних, а тому посилання суду першої інстанції та відповідача  на неможливість стягнення зазначених в позові інфляційних та річних у зв'язку з введенням ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2001 р. у справі № 10/285 мораторію на задоволення вимог кредиторів  є безпідставним.

 

Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати, а рішення господарського суду від 04.05.2006 р. залишити без змін посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального права.

 

Зокрема, скаржник зазначає, що  відносно відповідача порушено справу про банкрутство і діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не застосовуються санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, а тому стягнення інфляційних та річних є безпідставним.

 

Позивач,  протягом лютого - листопада 2004 р. не інформував відповідача про готовність до виконання робіт та не надав суду належних і допустимих доказів , які б підтвердили обсяг виконаних робіт, а тому відповідач не зобов'язаний за бездіяльність сплачувати позивачу гонорар.

 

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

 Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

 

Між Адвокатом ОСОБА_1, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та Закритим акціонерним товариством “Дарна” (замовник) 03.02.2003 року укладено договір № НОМЕР_1 про правову допомогу відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання по наданню правової допомоги замовнику, а замовник зобов'язаний оплатити цю допомогу згідно умов договору.

 

Пунктом 1.2 договору передбачено, що правова допомога включає: надання юридичних консультацій з питань, вказаних замовником; складання необхідних правових документів з питань, вказаних замовником; представництво інтересів замовника в судах у будь-яких справах, державних органах України, в тому числі правоохоронних органах у будь-яких справах, провадженнях, процесах тощо, а також перед будь-якими іншими особами з будь-яких питань.

 

Порядок оплати за надану правову допомогу передбачений частиною 3 договору.

 

Відповідно до якої замовник виплачує адвокату гонорар  за виконані або виконувані ним юридичні роботи, передбачені ст.1 договору про правову допомогу.

 

Для розрахунку належної суми гонорару сторони керуються погодинним обліком виконаних юридичних робіт із розрахунку одна примірна година роботи адвоката -570 гривень. в такому випадку адвокат виставляє особисто, поштою або факсом рахунок замовнику із вказанням кількості годин та назви виконаних адвокатом юридичних робіт, розмір гонорару.  Зазначене правило застосовується за домовленістю сторін, якщо завантаження адвоката юридичними роботами для замовника призводить до виконання адвокатом таких робіт понад 8 робочих годин на один календарний день протягом 20 календарних днів поточного календарного місяця (п.3.2 договору).

 

Якщо завантаження адвоката не перевищує вказаного в п. 3.2 договору обсягу, то сторони при оплаті гонорару керуються абонентським тарифом за юридичні роботи за кожен календарний місяць роботи. В цьому випадку розмір гонорару розраховується за п'ять примірних годин роботи по 570 гривень за годину або як 500 умовних одиниць, що еквівалентно сумі в гривнях по перерахунку по курсу гривні до долара США на дату оплати. В цьому випадку оплата гонорару відбувається без виставлення рахунку не пізніше 25 числа кожного поточного місяця протягом дії договору, проте і в цьому випадку сторони можуть використовувати також рахунки адвоката, згідно яких буде проводитьсь оплата ( п.3.3).

 

Договір про правову допомогу набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом року. При відсутності письмової заяви будь-якої сторони про інше за 7 днів до закінчення договору, договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, що викладені в договорі. Кожна сторона має право достроково розірвати договір без згоди іншої сторони, сповістивши про це іншу сторону не менше як за 20 днів до дати розірвання договору, якщо інша сторона не виконує свої обов'язки належним чином.

 

Договір, на якому ґрунтувалися вимоги позивача, на момент звернення до суду не було розірвано в установленому законом порядку чи визнано недійсним, відсутні й дані про припинення довірителем довіреності, виданої повіреному на виконання умов договору.

 

Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, закону; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач надавав правову допомогу відповідачу в період з лютого 2004 року по жовтень 2004 року, зокрема з підготовки і складання необхідних правових документів та представництва інтересів відповідача в судах за не скасованими довіреностями відповідача -ЗАТ “Дарна”.

 

З матеріалів справи вбачається, що для  представництва інтересів замовника -ЗАТ “Дарна” позивачу видано довіреності , зокрема, 14.05.2004 р., 19.05.2004 р., що свідчить про певні доручення, які надані замовником  позивачу та про  необхідність отримання юридичних послуг від позивача.

 

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що до відносин між сторонами стосовно виплати гонорару необхідно застосовувати п. 3.3 договору про правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів виконання юридичних робіт із завантаженням передбаченим п. 3.2 договору.

 

Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР та ст.  625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних.

 

Скаржник не погоджується із стягненням інфляційних втрат та 3% річних, вважає ці кошти штрафними санкціями, які не можуть нараховуватися у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію.

 

Однак з цим твердженням скаржника погодитись не можна, оскільки 3% річних та індекс інфляції стягується лише при простроченні виконання грошового зобов'язання. Стаття 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься  до видів забезпечення виконання зобов'язань.

 

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію поширюється на нараховану неустойку (штраф, пеню) інші санкції.

 

Оскільки індекс інфляції та 3% річних не відносяться до господарських санкцій, то борг ЗАТ “Дарна” перед Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

 

Посилання скаржника на те, що позивач,  протягом лютого - листопада 2004 р. не інформував відповідача про готовність до виконання робіт та не надав суду належних і допустимих доказів , які б підтвердили обсяг виконаних робіт, а тому відповідач не зобов'язаний за бездіяльність сплачувати позивачу гонорар перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.

 

Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

 

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом  апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 111⁵ та ч.1,2 ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

 

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

 

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 у справі № 8/82 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

 

Головуючий, суддя                                                                       Л.Невдашенко

 

Судді:                                                                                             М.Михайлюк

 

                                                                                                 Н. Дунаєвська