Справа № 2a-100/ 2008 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2008 року Совєтський районний суд
Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого - судді Кудряшової A.M.
при секретарі -Голова А.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідача - Русенко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Совєтському районі Автономної Республіки Крим Русенко Тетяни Володимирівни про визнання дій посадової особи неправомірними та скасуванню постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 05 лютого 2008 року звернувся до суду з вимогами до відповідача про визнання неправомірними дій державного інспектора праці Русенко Т.В. про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення статті 188-6 КпАП України та скасування постанови №01-25-31/329 від 05 грудня 2007 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою позивача, як посадову особу Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини, притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису №01-25-31/1138 від 04 жовтня 2007 року та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень. ОСОБА_1 вважає, що постанова державного інспектора праці винесена безпідставно, оскільки усі пункти припису позивачем виконані. Крім того, на думку позивача, відповідачем був порушений процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності, а саме позивач підписав лише незаповнені бланки протоколу про адміністративне правопорушення і спірної постанови, копію останньої відповідач йому не вручав. З зазначених підстав позивач просить задовольнити заявлений позов.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, у тому числі пояснив, що державним інспектором праці Русенко Т.В. був встановлений строк до 04 листопада 2007 року для усунення порушень трудового законодавства, зазначених у приписі від 04 жовтня 2007 року. При цьому, ті порушення трудового законодавства, які дійсно мали місце, були усунені у встановлений строк, а саме виплата заробітної плати здійснювалася не рідше двох разів на місяць, була нарахована індексація заробітної плати. Що стосується вимоги в приписі стосовно
укладення колективного договору, то ще 23 лютого 1997 року між профспілковим комітетом і Совєтським районним підприємством державної ветеринарної медицини, правонаступником якого є Совєтська районна державна лікарня ветеринарної медицини, був укладений колективний договір, якій відповідно до положень діючого трудового законодавства продовжує діяти до того часу, доки сторони не укладуть новий колективний договір. На цей час Совєтська районна державна лікарня ветеринарної медицини знаходиться у стадії реорганізації і профспілковий комітет не виходить з ініціативами щодо укладення нового колективного договору. Також позивач зазначив, що копію оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності він побачив лише 24 січня 2008 року у Державної виконавчої службі, відповідач йому копію цієї постанови не вручав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду лише 05 лютого 2008 року.
Відповідач Русенко Т.В. у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що нею 04 жовтня 2007 року при проведенні перевірки додержання законодавства про працю в Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини були виявлені порушення вимог трудового законодавства, у зв'язку з чим начальнику зазначеної установи ОСОБА_1 був винесений припис, яким його було зобов'язано здійснювати виплату заробітної плати не рідше двох разів на місяць, укласти та зареєструвати в місцевих органах державної виконавчої влади колективний договір, нарахувати індексацію заробітної плати та виплатити її, надавати відпустки згідно з затвердженим графіком, повідомляти працівників про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат. 05 грудня 2007 року відповідачем було виявлено, що позивач не виконав вимоги припису у частині укладення колективного договору та виплати індексації заробітної плати. У зв'язку з цим на позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення і ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України. З протоколом про адміністративне правопорушення позивач був ознайомлений, копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України він одержав 05 грудня 2007 року, про що свідчить його особистий підпис. Відповідач вважає, що ОСОБА_3 був обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Також відповідач зазначив, що позивачем пропущений десятиденний строк оскарження спірної постанови, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Суд, заслухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив, що 04 жовтня 2007 року державним інспектором праці Совєтського відділення Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіки Крим Русенко Т.В. за результатами перевірки додержання вимог законодавства про працю в Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини на ім'я начальника зазначеної установи ОСОБА_1 винесений припис №01-25-31/1138 про усунення порушень трудового законодавства. Зазначеним приписом позивача було зобов'язано в строк до 04 листопада 2007 року усунути порушення законодавства про працю, а саме здійснювати виплату заробітної плати не рідше двох разів на місяць, укласти та зареєструвати в місцевих органах державної виконавчої влади колективний договір, нарахувати індексацію заробітної плати та виплатити її, надавати відпустки згідно з затвердженим графіком, повідомляти працівників про загальну
суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат. 05 грудня 2007 року відповідачем Русенко Т.В. був складений акт перевірки №01-25-31/1606, в якому зазначено, що вимоги припису щодо укладення колективного договору, виплати індексації заробітної плати позивачем не виконані. В цей же день державним інспектором праці Совєтського відділення Територіальної державної інспекції праці в Автономній Республіки Крим Русенко Т.В. відносно позивача був складений протокол №01-25-31/1251 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КпАП України, якій був розглянутий зазначеною посадовою особрю та нею прийнята постанова № 01-25-31/329 про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КпАП України на ОСОБА_1 у розмірі 170 гривень, у зв'язку з тим, що, як вказано у постанові, позивач, працюючи на посаді начальника Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини, не виконав вимог державного інспектора праці щодо усунення порушень законодавства про працю.
Як встановлено у судовому засіданні із показаний свідків ОСОБА_4, яка є членом профспілкової організації, у Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини діє колективний договір, укладений 23 лютого 1997 року і зареєстрований Совєтською районною державною адміністрацією АР Крим 04 березня 1997 року. Зазначений колективний договір був укладений між адміністрацією Совєтського районного підприємства державної ветеринарної медицини, правонаступником якого є Совєтська районна державна лікарня ветеринарної медицини, і профспілковим комітетом. Як вбачається з п.10.1 зазначеного колективного договору, він укладений строком на один рік і діє до укладення сторонами нового колективного договору. Як вбачається з ч.2 ст. 17 КЗпП України після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбаченого договором. Таким чином, з врахуванням зазначених положень законодавства та умов наданого позивачем суду колективного договору, суд вважає, що в Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини продовжував діяти колективний договір, якій був укладений 23 лютого 1997 року. Суд також враховує, що позивач є лише представником однієї з сторін договору (власника), а відповідно до ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» укладенню колективного договору передують колективні переговори, при цьому будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. Таким чином від волевиявлення тільки одного позивача не залежить укладення колективного договору, при цьому як вбачається з пояснень позивача та свідка ОСОБА_4, профспілковий комітет не виходив з ініціативою про початок переговорів по укладенню нового колективного договору, у зв'язку з чим в установі дії раніше укладений колективний договір. З зазначених підстав суд доходе висновку, що викладені в приписі вимоги щодо укладення та реєстрації колективного договору не засновані на законі, у зв'язку з чим позивача необгрунтовано було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису у цій частині.
Що стосується зазначеного в приписі порушення в частині ненарахування індексації заробітної плати, то наявність цього порушення також не знайшло свого підтвердження, оскільки постановою Совєтського районного суду АР Крим від 14 листопада 2007 року про притягнення позивача до адміністративної
відповідальності за ст. 41 ч.1 КпАП України встановлена відсутність в діях ОСОБА_1 порушень ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17.07.2003 року, оскільки були відсутні відомості про те, чи мались підстави для проведення індексації, кому саме з працівників і в якому розмірі повинна була здійснюватися індексація заробітної плати, за який період часу не здійснювалася індексація. Відповідно до ст. 72 ч.4 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для адміністративного суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Крім того судом встановлено, що у встановлений в приписі строк працівникам бухгалтерії Совєтської районної державної лікарні ветеринарної медицини була нарахована індексація заробітної плати, яка по мірі надходження бюджетних коштів на ці цілі частково виплачується, що підтверджується показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яки працюють бухгалтерами зазначеної установи, а також відомостями по нарахуванню працівникам індексації заробітної плати (а.с. 35-36, 41).
Аналізуючи сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, суд доходе висновку, що оскільки порушення трудового законодавства, які відповідно до оскаржуваної постанови начебто не усунув позивач, в дійсності не мали місце, то у відповідача Русенко Т.В. не було законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України, яка передбачає відповідальність за невиконання лише законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушення законодавства про працю.
Разом з цим відповідно до ст. 99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Статтею 289 КпАП України встановлений десятиденний строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Позивач строк звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом пропустив, при цьому доказів, які б свідчили про поважність пропуску цього строку суду не надав. Доводи позивача про те, що він дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності лише 24 січня 2008 року суд вважає неспроможними, оскільки з оскаржуваної постанови вбачається, що її копія була вручена ОСОБА_1 05 грудня 2007 року, про що свідчить його особистий підпис. Доводи позивача про те, що він підписав лише незаповнений бланк постанови про адміністративне правопорушення спростовуються тим, що він 11 грудня 2007 року сплатив покладений на нього оскаржуваною постановою штраф у розмірі 170 гривень (а.с. 10), і таким чином йому було відомо про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 100 ч.1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Згідно роз'яснень Пленуму Вищого Адміністративного Суду України, які дані в пункті 14 постанови №2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» у разі відсутності підстав для визнання
поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
За таких обставин в адміністративному позові ОСОБА_1 належить відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Оскільки відповідно до ст. 288 ч.4 КпАП України особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, судовий збір по справі на підставі ст. 94 КАС України належить віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, ст. ст. 188-6, 289 КпАП України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови по справах про адміністративні правопорушення» № 6 від 24.06.1988 року, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 6, 11, 69, 71, 99, 100 ч.1, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В адміністративному позові ОСОБА_1 до державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Совєтському районі Автономної Республіки Крим Русенко Тетяни Володимирівни про визнання дій посадової особи неправомірними та скасуванню постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити.
Судовий збір по справі віднести на рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономно)' Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набуває чинності після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарзі, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.