ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 лютого 2007 р.

№ 6/230

                            Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.,

суддів:                                               Михайлюка М.В.,

                                                Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ

на постанову

від 17.10.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 6/230 м. Києва

за  позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, м. Луцьк

до	Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ

про	стягнення 32 643 906,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Бомазюк О.П.

від відповідача – Тютюнник С.В.

Відкритим акціонерним товариством “Волиньгаз” заявлено позов до Дочірньої компанії “Газ України” про стягнення заборгованості  за надані послуги  з  транспортування газу в сумі 32 643 906,28 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва  від 13.07.06, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.06, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що НАК “Нафтогаз України” було передано заборгованість Державної акціонерної холдінгової компанії “Укргаз”  за різницю в тарифах на транспортування природного газу перед ВАТ “Волиньгаз” ГУ “Головпобутгаз”, що підтверджується  актом звіряння розрахунків ВАТ  “Волиньгаз” та Головним управлінням з експлуатації систем постачання природного та  скрапленого газу  “Головпобутгаз” від 06.10.99 по факту згідно з додатком до розпорядження НАК “Нафтогаз України” від 14.09.99 № 96-Р.

Судом відновлено строк позовної давності виходячи з того, що строк виконання зобов’язань стосовно компенсації витрат за різницею в тарифах на транспортування фактично не було встановлено, а тому суд застосував положення п.2 ст.530 ЦК України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України  скаржник просить скасувати ухвалені у справі рішення та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту  правонаступництва ДК “Газ України” обов’язків  ДАХК “Укргаз” щодо відшкодування різниці в тарифах  на транспортування природного газу та не підтверджено відповідно до ст.34 ГПК України  певними засобами доказування перехід заявленої суми заборгованості  до відповідача.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Міністерством економіки України  20.12.95 видано наказ за № 186 “Про встановлення оптових цін на газ природний та тарифів на його транспортування” та наказ за № 121 від 31.10.07 “Про затвердження цін на природний газ і тарифів на послуги з його транспортування на 1998 рік”.  Зазначеними наказами затверджено середній тариф на транспортування природного газу для Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз”.

Наказом Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз” № 6 від 05.02.97 встановлено тариф на транспортування природного газу підприємствами  ДАХК “Укргаз” у розмірі 9,12 дол.США за транспортування 1000 куб.м природного газу. До ціни на газ згідно додатку № 2 до наказу  Міністерства економіки № 185 від 20.12.95 включено 1 дол.США за транспортування природного газу з 01.01.98 по 31.12.98.  Згідно наказу ДАХК “Укргаз” № 75 від 22.12.97 тариф на транспортування природного газу встановлено у розмірі 15,53 дол.США за транспортування 1000 куб.м природного газу.

Наказом Мінекономіки України  від 31.10.97 № 12 (додаток № 3) встановлено тарифи на послуги з транспортування природного газу (без ПДВ) у розмірі 4,45 дол.США за 1000 куб.м газу. Згідно вказаних наказів, якими встановлювалися тарифи на транспортування природного газу, ДАХК “Укргаз” зобов’язана була відшкодувати ВАТ “Волиньгаз” різницю в тарифах не у національній валюті України  за курсом на момент надходження коштів.

Обов’язок з транспортування природного газу  для споживачів Волинської області покладено на ВАТ “Волиньгаз” відповідно до п.7 Порядку забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1997 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  за                 № 1539 від 23.12.96, п.13 Порядку постачання  природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  за № 1027 від 19.09.97.

Надання послуг з транспортування  газу  та його обсяги, переданого газорозподільними мережами ВАТ “Волиньгаз”, підтверджені актами приймання-передачі газу у 1997, 1998 роках.

Відповідно до наказу Президента  України  від 21.08.98 № 902/28 “Про ліквідацію Державної акціонерної холдінгової компанії “Укргаз” та постанови Кабінету Міністрів України  № 1534 від 28.09.98 “Про ліквідацію Державної акціонерної холдінгової компанії “Укргаз” остання була ліквідована, а відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України  № 318-р  від 23.04.99 правонаступником  прав та обов’язків ліквідованої  ДАХК “Укргаз” є НАК “Нафтогаз України”.

Згідно акта звіряння розрахунків між ВАТ “Волиньгаз” та Головним управлінням з експлуатації систем постачання природного  та скрапленого газу  “Головпобутгаз” від 06.10.99 по формі згідно з додатками до розпорядження НАК “Нафтогаз України” за № 96-р від 14.09.99 заборгованість ДАХК “Укргаз” за різницю в тарифах за транспортування природного газу перед ВАТ “Волиньгаз” передана НАК “Нафтогаз України”.

Судами першої та апеляційної інстанцій  при прийнятті оскаржуваних рішень були відхилені доводи  ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” про недоведеність факту правонаступництва ДК “Газ України” обов’язків ДАХК “Укргаз” щодо відшкодування різниці в тарифах за транспортування природного газу та   непідтвердженість певними засобами доказування переходу заявленої суми заборгованості  до відповідача, а тому додаткова оцінка  цих обставин  не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає юридичну оцінку, дану апеляційним та місцевим судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав  для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 17.10.06 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                      Н.Дунаєвська