ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 лютого 2007 р. |
НОМЕР_14/288-06 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Приватного підприємства “Інтерком”, м. Київ |
|
на постанову |
від 20.10.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
|
у справі господарського суду |
№14/288-06 Сумської області |
|
за позовом |
Приватного підприємства “Інтерком”, м. Київ |
|
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерком”, м. Суми Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми |
|
про |
розірвання договору та звільнення приміщення |
|
за участю представників сторін: |
|
від позивача |
не з'явилися |
|
від відповідача |
не з'явилися |
В С Т А Н О В И В :
Приватним підприємством "Інтерком" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 10.09.02 за НОМЕР_1, укладеним Товариством "Інтерком" та приватним підприємцем ОСОБА_1 з тих підстав, що приватний підприємець ОСОБА_1 не мала права укладати договір оренди нежитлових приміщень, оскільки не була і не є власником цього приміщення.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.06 позов задоволено.
Оспорюваний договір оренди розірвано та зобов'язано Товариство "Інтерком" звільнити займане приміщення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.06 рішення господарського суду Сумської області від 29.06.06 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що приватний підприємець ОСОБА_1 мала відповідні повноваження на укладання оспорюваного договору оренди, що підтверджується нотаріально посвідченим дорученням від 17.09.02, яким приватне підприємство "Інтерком" уповноважує ОСОБА_1 укладати і підписувати договори, угоди та контракти щодо господарської діяльності підприємства розпоряджатися будь-яким майном підприємства.
Доручення дійсно з 17.07.02 до 17.07.03.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України приватне підприємство "Інтерком" просить скасувати ухвалені у справі рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх фактичних обставин справи, не дано цим обставинам належної юридичної оцінки.
Зокрема, вказує скаржник, судом не взято до уваги, що договір оренди НОМЕР_1був укладений не приватним підприємством "Інтерком" в особі свого представника ОСОБА_1 з третьою особою Товариством "Інтерком", а безпосередньо приватним підприємцем ОСОБА_1 від власного імені з Товариством "Інтерком".
Отже, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 діяла не як представник приватного підприємства, а від власного імені, а чи була ОСОБА_1 власником об'єкту оренди, на момент укладання договору суд не з'ясував.
Дослідивши доводи касаційної скарги, , перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що сторонами спору, 10.09.02 укладено договір оренди нежитлових приміщень за НОМЕР_1
Як вбачається з договору ( арк. спр. № 7) приватним підприємцем ОСОБА_1-орендодавцем, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію укладено договір оренди нежитлових приміщень з Товариством "Інтерком" в особі його директора Зайцева О.Є.
Підписано вказаний договір також приватним підприємцем ОСОБА_1 Тобто договір оренди укладено приватним підприємцем ОСОБА_1 від власного імені, а не представником приватного підприємства "Інтерком". У тексті договору оренди відсутні посилання на те, що ОСОБА_1 діє на підставі довіреності.
Зважаючи на вказані обставини, суд мав з'ясувати доводи позивача про те, що приватний підприємець ОСОБА_1 не була власником нежитлового приміщення і права на укладання договору оренди не мала.
Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа , якій належать майнові права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвалені у справі рішення, постановлені з неповним з'ясуванням всіх фактичних обставин справи.
Згідно зі ст.ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідальності з нормами матеріального права і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.
Колегія суддів вважає, що ухвалені у справі рішення не відповідають зазначеним нормам закону, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи, господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним у тому разі, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 29.06.06. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.06 скасувати, справу передати до господарського суду Сумської області на новий розгляд.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
тє