ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. 

розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства “Старавто” закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.”, м. Київ (далі -                              ДП “Старавто”)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2006

зі справи  № 24/288

за позовом прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська,            м. Дніпропетровськ (далі -  Прокурор), в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в                            м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ (далі -  відділення виконавчої дирекції Фонду)

до ДП “Старавто” та

закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Кредо-Класик”,             м. Київ (далі -  ЗАТ “СК “Кредо-Класик”)

про стягнення 241 976, 66 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Прокурора -Івченко О.А. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України),

відділення виконавчої дирекції Фонду -Жука А.І.,

ДП “Старавто” -Алдошиної Н.П.,

ЗАТ “СК “Кредо-Класик” -Квятківського О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі                                241 976, 66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2006 (суддя Смілянець В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий, судді Авдеєв П.В. і Коршун Н.М.), позов задоволено: з                    ДП “Старавто” стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду                   241 976, 66 грн. і на назване підприємство віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі -  Закон) та Цивільного кодексу України виходили з відповідності позовних вимог обставинам справи та нормам законодавства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України                ДП “Старавто” просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано прийняттям цієї постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 2, 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -  Основи), статей 5, 6, 15, 21, 25, 34, 46 Закону, статті 1191 ЦК України, статей 1, 2, 85, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування  прийнятих по суті справи судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 31.01.2005 внаслідок порушення ОСОБА_1 -водієм автомобіля “Сітроен-Берлінго” (державний № НОМЕР_1), що належав ДП     “Старавто”, - пункту 12.1 Правил дорожнього руху на автошляху                   Київ-Луганськ-Ізваріне  сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажир цього автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких 11.03.2005 помер у лікарні;

- транспортна пригода сталася з ОСОБА_2 “під час виконання ним своїх виробничих обов'язків”; нещасний випадок було визнано пов'язаним з виробництвом та складено акта за формою Н-1;

- нещасний випадок було взято на облік та здійснено відшкодування виплат за лікарняними листками шляхом заліку сум, сплачених підприємством потерпілому, в рахунок страхових внесків підприємства на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- оплату лікарняних листків тимчасової непрацездатності, за винятком перших п'яти днів втрати працездатності, здійснено за рахунок коштів відділення виконавчої дирекції Фонду;

- на утриманні потерпілого ОСОБА_2 перебували двоє дітей, страхові виплати на яких отримує дружина потерпілого. Загальна сума здійснених їй відділенням виконавчої дирекції Фонду виплат становить                             241 976, 66 грн.;

- нещасний випадок стався з вини працівника ДП “Старавто”               ОСОБА_1, якого Єнакіївський міський суд Донецької області визнав винним “за ст. 286 КК України”.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами.

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що власником автомобіля “Сітроен-Берлінго” (державний № НОМЕР_1) на час дорожньо-транспортної пригоди було ДП “Старавто”. Водночас названими судовими інстанціями не з'ясовано належним чином, чи була потерпіла особа -ОСОБА_2 працівником цього ж самого або іншого підприємства (організації). Ця обставина має істотне значення для розгляду даної справи, оскільки з урахуванням наведених законодавчих приписів є визначальною для вирішення питань про те, чи охоплювалися правовідносини ДП “Старавто” з поіменованою фізичною особою сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, і в зв'язку з цим -чи підпадають взаємовідносини між відділенням виконавчої дирекції Фонду і організацією - заподіювачем шкоди з приводу виплати названим відділенням коштів у сумі 241 976, 66 грн. під дію Основ і Закону або ці взаємовідносини мають цивільно-правовий характер.

Не перевіривши зазначеної обставини, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4⁷ ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Крім того, в рішенні місцевого господарського суду, з яким погодилася апеляційна інстанція, не зазначено про результати вирішення даного спору щодо одного з відповідачів -  ЗАТ “СК “Кредо-Класик”, що є порушенням припису частини сьомої статті 84 ГПК України, згідно з якою якщо у справі беруть участь кілька, зокрема, відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити згадану в цій постанові обставину, надати їй та доводам сторін належну правову оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення із зазначенням у ньому про вирішення спору щодо кожного з відповідачів у справі.

Керуючись статтями 111⁷ - 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Старавто” закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем.” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 зі справи № 24/288 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов