ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 р. | № 8/747 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних робіт і спеціальних будівельних робіт “Укрмонтажспецбуд”, м. Київ (далі - Корпорація)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2006
зі справи № 8/747
за позовом Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів (далі - Центр зайнятості)
до Корпорації
про стягнення 520 106, 60 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –Наконечної О.М.,
відповідача – Гомон Г.Р.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про зобов’язання Корпорації підписати і засвідчити печаткою акти знімання виконаних підрядних робіт та про стягнення з Корпорації суми 520 106, 60 грн., зайво сплаченої за виконані роботи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2006 (суддя Катрич В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. –головуючий, судді Авдеєв П.В. і Коршун Н.М.), позов задоволено “частково в сумі 263 823, 50 грн. основного боргу”, яку й стягнуто з Корпорації на користь відділення виконавчої дирекції Фонду; на Корпорацію віднесено судові витрати зі справи: 2 638, 23 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. У прийнятті відповідних рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з обґрунтованості позовних вимог саме в зазначеній сумі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Корпорація просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити з віднесенням судових витрат зі справи на позивача. Скаргу мотивовано тим, що на порушення норм процесуального права –статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) –попередні судові інстанції неповно з’ясували обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини визнали доведеними, в зв’язку з чим всебічного, повного і об’єктивного розгляду апеляційної скарги Корпорації “не відбулось”.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 19-20.02.2004 Центром зайнятості –робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (“замовник”) і Корпорацією (“генеральний підрядник”) укладено угоду № ЛВЗ-ГП/30 (далі - Угода № ЛВЗ-ГП/30), пунктом 1.1 якої передбачено, що відповідно до умов генеральної угоди від 18.11.2003, укладеної Центром зайнятості і Корпорацією, замовник доручає, а генеральний підрядник бере на себе зобов’язання виконати обсяги робіт з будівництва Моршинського міського центру зайнятості у Львівській області по вул. Привокзальній (далі - Моршинський МЦЗ) згідно з проектно-кошторисною документацією в межах договірної ціни; вартість робіт (договірна ціна) “динамічна” та згідно з розрахунком, який додається до цієї угоди і є її невід’ємною частиною, становить 1 673 695 грн.;
- крім того, 14-16.04.2004 Центром зайнятості (“замовник”) і Корпорацією (“генеральний підрядник”) укладено угоду № ЛВ5-ГП/68 (далі - Угода № ЛВ5-ГП/68), пунктом 1.1 якої передбачено, що відповідно до умов генеральної угоди від 18.11.2003, укладеної Центром зайнятості і Корпорацією, замовник доручає, а генеральний підрядник бере на себе зобов’язання виконати обсяги робіт з будівництва Бродівського районного центру зайнятості у Львівській області по вул. Гончарівській (далі - Бродівський РЦЗ) згідно з проектно-кошторисною документацією; вартість робіт (договірна ціна) за цією угодою “динамічна” та згідно з розрахунком, який додається до угоди і є її невід’ємною частиною, становить 3 527 101 грн.;
- Центр зайнятості посилається на те, що: його працівниками було проведено обстеження зазначених об’єктів будівництва; під час вивірення актів виконаних робіт форми КБ-2В і КБ-3В з фактичним обсягом будівельно-монтажних робіт “виявлено невідповідність обсягів, зазначених в актах”;
- за умовами Угод №№ ЛВЗ-ГП/30 і ЛВ5-ГП/30:
відповідальність за якість та своєчасність виконання робіт підрядниками і субпідрядниками бере на себе генеральний підрядник , тобто Корпорація (пункти 4.4);
відповідальність за достовірність складання кошторису несе проектна організація, обґрунтованість застосування розцінок та “добавочних коефіцієнтів” під час оформлення актів здавання-приймання виконаних робіт, а також за правильність зазначених в акті здавання-приймання виконаних робіт об’ємів цих робіт та використаних матеріалів бере на себе генеральний підрядник (пункти 4.5);
генеральний підрядник має право залучати для виконання окремих робіт субпідрядні організації; у цьому випадку генеральний підрядник забезпечує координацію їх діяльності, здійснює контроль за якістю робіт, приймання та оплату виконаних ними обсягів на підставі підписаних документів згідно з умовами цих Угод (пункти 5.2);
- Центром зайнятості зазначається, що технічний нагляд за провадженням робіт на об’єктах будівництва здійснює Управління капітального будівництва Львівської обласної держаної адміністрації (далі - УКБ), що підтверджується укладеними Центром зайнятості (“замовник”) і УКБ (“виконавець”) угодою від 25.06.2004 № 96 щодо здійснення технічного нагляду (далі - Угода № 96) та угодою від 23.03.2004 № 45 щодо здійснення технічного нагляду (далі –Угода № 45);
- згідно з пунктами 1.1 Угод №№ 45 і 96 замовник доручає, а виконавець здійснює ведення технічного нагляду за будівництвом Бродівського РЦЗ і Моршинського МЦЗ упродовж всього періоду здійснення будівництва та здачі будівлі в експлуатацію робочій комісії;
- УКБ листом від 15.02.2005 № 132 повідомило Центр зайнятості про проведення інвентаризації будівництва Бродівського РЦЗ і Моршинського МЦЗ, під час якої виявлено завищення обсягів робіт на загальну суму 520 106, 60 грн.;
- за твердженням Центру зайнятості, він неодноразово звертався до Корпорації з вимогою відшкодувати Центрові зайнятості відповідну суму, але Корпорація відмовляється засвідчити належним чином акти знімання виконаних підрядних робіт та повернути йому кошти в сумі 520 106, 60 грн.;
- Корпорація не визнала відповідні вимоги з посиланням на те, що станом на грудень місяць 2004 року було виконано роботи по Моршинському МЦЗ на суму 1 341 293 грн. і по Бродівському РЦЗ на суму 1 639 833 грн., “які були оформлені і підписані Львівським обласним центром зайнятості відповідними довідками виконаних підрядних робіт, без будь-яких зауважень”; лише пізніше, за твердженням Корпорації, Центром зайнятості “було встановлено, що акти виконаних робіт не відповідають обсягам фактично виконаних робіт”;
- у розгляді справи Центр зайнятості уточнив позовні вимоги та просив суд:
зобов’язати Корпорацію підписати акти звірки взаєморозрахунків на об’єктах будівництва - Моршинського МЦЗ і Бродівського РЦЗ; що ж до підписання та засвідчення печатками актів знімання виконаних підрядних робіт, то Центр зайнятості просив суд відповідні “питання не розглядати”, оскільки ці документи Корпорацією оформлені добровільно;
стягнути з Корпорації 272 835, 50 грн. основного боргу і 3 482, 78 грн. пені;
- Центром зайнятості (“замовник”) і Корпорацією (“генеральний підрядник”) було підписано додатковий договір від 19.01.2006 № ЛВЗ-ГП/30/2 про внесення змін та доповнень до Угоди № ЛВ3-ГП/30 і додатковий договір від 19.01.2006 № ЛВ3-ГП/68/2 про внесення змін та доповнень до Угоди № ЛВ5-ГП/68. Цими додатковими договорами внесено зміни до пунктів 2.9 зазначених Угод і передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника –безпосереднього виконавця робіт на підставі складених субпідрядником та підписаних генеральним підрядником актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) і довідок виконаних робіт та витрат (форма КБ-3);
- Центр зайнятості зазначає, що:
на час розгляду даної справи місцевим господарським судом субпідрядною організацією на об’єктах Моршинського МЦЗ і Бродівського РЦЗ виступає ПП “Фірма “Орбудсервіс” і Центр зайнятості здійснює перерахування коштів на рахунок цього підприємства;
субпідрядник виконував та виконує й ті роботи, які за згодою сторін були “зняті, як виконані (обумовлені в актах знімання виконаних підрядних робіт)”; однак оплата таких виконаних робіт, які були попередньо зняті, провадилася й провадиться не Корпорацією, а безпосередньо Центром зайнятості, тобто розрахунки здійснюються між Центром зайнятості і ПП “Фірма “Орбудсервіс”;
кошти в сумі 272 835, 50 грн. на рахунок Центру зайнятості не повернуто;
- у судовому засіданні місцевого господарського суду Центром зайнятості надано “обопільно складений” та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків між Центром зайнятості і Корпорацією (за Угодою № ЛВЗ-ГП/30), зі змісту якого вбачається, що станом на 01.01.2006 заборгованість Корпорації перед Центром зайнятості становить 108 470, 10 грн.;
- у тому ж засіданні Центром зайнятості надано “обопільно складений” та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків між Центром зайнятості і Корпорацією (за Угодою № ЛВ5-ГП/68), зі змісту якого вбачається, що станом на 12.07.2006 заборгованість Корпорації перед Центром зайнятості становить 155 353, 40 грн.;
- умовами зазначених Угод не передбачена відповідальність Корпорації у вигляді пені у зв’язку з завищенням обсягів робіт, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені судом відмовлено.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” та роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 з тією ж назвою рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні правовідносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені усі обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судові рішення, прийняті по суті даної справи, не повною мірою узгоджуються із зазначеними вимогами, про що свідчить таке.
Обидва ці судові рішення взагалі не містять посилань на норми матеріального права, у зв’язку з чим вони не відповідають приписові пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України щодо зазначення у мотивувальній частині рішення, зокрема, законодавства, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.
Зі змісту судових рішень з цієї справи та встановлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що позовні вимоги полягали у стягненні заборгованості у зв’язку із завищенням, на думку позивача, обсягу виконаних підрядних робіт відповідачем зі справи.
Задовольняючи уточнені позовні вимоги в сумі 263 823, 50 грн., місцевий господарський суд, з яким погодилася й апеляційна інстанція, виходив, власне, лише з наявності двох актів звірки взаємних розрахунків, підписаних сторонами.
Корпорація у касаційній скарзі взагалі заперечує існування відповідних документів. З подібними доводами погодитися не можна, оскільки наявність зазначених актів і їх зміст установлені обома попередніми судовими інстанціями, і вони є в матеріалах справи (т. 1, а. с. 61, 62).
Однак, приймаючи рішення про часткове задоволення позову тільки з посиланням на ці акти, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, один з відповідних актів складався за станом на 12.07.2006, а інший –аж на 01.01.2006. Тим часом розгляд справи по суті місцевим господарським судом здійснено 10.08.2006. Отже, за час, що минув від складання актів звірки до розгляду справи господарським судом, стан розрахунків сторін міг істотно змінитися, тобто такий стан слід було з’ясувати на час вирішення спору господарським судом.
Крім того, питання, пов’язані з обсягом виконання підрядних робіт з капітального будівництва, є такими, що потребують для свого вирішення спеціальних знань і в зв’язку з цим –призначення і проведення судової експертизи згідно із статтею 41 ГПК України. Однак відповідна експертиза у даній справі не призначалася й не проводилася.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, з’ясувати та перевірити зазначені в цій постанові обставини, за необхідності вирішити питання про призначення судової експертизи, встановити дійсні права та обов’язки сторін і в залежності від встановленого застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних робіт і спеціальних будівельних робіт “Укрмонтажспецбуд” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 зі справи № 8/747 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов