ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 р. | № 19/189 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області, м. Красноармійськ Донецької області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду)
на рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2006 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2006
зі справи № 19/189
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
до відкритого акціонерного товариства “Державний Ощадний банк України”, м. Київ (далі - ВАТ “Держощадбанк України”), в особі філії Красноармійського відділення № 2863 ВАТ “Держощадбанк України”, м. Красноармійськ Донецької області
про стягнення зайво перерахованих на особовий рахунок Савкова Є.М. після його смерті за період з 06.02.2002 по 01.04.2006 сум страхових виплат у розмірі 18 449, 06 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –не з’яв.,
відповідача –Жигадло Н.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2006 (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2006 (колегія суддів у складі: Волков Р.В. – головуючий, судді Калантай М.В. і Старовойтова Г.Я.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що відповідач у справі не є власником спірних коштів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і прийняти нове рішення про зобов’язання Красноармійського відділення № 2863 ВАТ “Держощадбанк України” повернути названому відділенню зайво перераховані суми страхових виплат. Скаргу мотивовано тим, що господарськими судами у розгляді справи: не враховано приписи пункту 3 частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, статті 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, преамбули Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”; неправильно застосовано Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Держощадбанк України”, посилаючись на приписи ЦК України, вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, а також просить в разі задоволення скарги зазначити в постанові, що зайво перераховані відділенням виконавчої дирекції Фонду кошти та судові витрати слід стягнути з особового рахунка Савкова Є.М.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відділенням виконавчої дирекції Фонду (клієнт) і ВАТ “Держощадбанк України” в особі його Красноармійського відділення № 2863 (банк) укладено угоду б/н від 01.01.2002 про зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим (далі - Угода);
- згідно з Угодою:
клієнт доручає, а банк зобов’язується здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки, відкриті в банку, та виплату страхових виплат застрахованим клієнтам (громадянам) на платній основі через банк (пункт 1.1);
сума, зарахована на рахунок по вкладу, не може бути повернута установою банку підприємству, що її перерахувало, без письмової згоди вкладника (пункт 2.2.3);
- згідно з постановою про продовження раніше призначеної страхової виплати від 25.10.2001 № 2017 на особистий рахунок № 12981 у філії Красноармійського відділення № 2863 ВАТ “Держощадбанк України”, відкритий на ім’я Савкова Є.М., з 06.02.2002 по 01.04.2006 відділенням виконавчої дирекції Фонду перераховано страхові виплати для Савкова Є.М. на суму 18 449, 06 грн.;
- 15.05.2006 до відділення виконавчої дирекції Фонду надійшов лист відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську, в якому повідомлено про смерть Савкова Є.М. 05.02.2002;
- відділення виконавчої дирекції Фонду звернулося до філії Красноармійського відділення № 2863 ВАТ “Держощадбанк України” з вимогою про повернення зазначеної суми у зв’язку зі смертю потерпілого, але названий банк повідомив, що повернути кошти, перераховані на особистий рахунок Савкова Є.М., можливо лише за письмовою згодою вкладника на підставі пункту 6.37 Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами ВАТ “Ощадбанк”, затвердженого постановою правління ВАТ “Ощадбанк” від 16.02.2004 № 17-2;
- Угодою не передбачено зобов’язань банку щодо повернення коштів у разі смерті вкладника (власника рахунку); сам банк не є отримувачем спірних коштів, які перераховувалися для Савкова Є.М.
Статтею 11 Закону України “Про власність” визначено, що суб’єктами права індивідуальної власності є, зокрема, громадяни України.
Відповідно до статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частинами першою і другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 названого Кодексу право власності припиняється у разі, зокрема, смерті власника.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Водночас згідно із статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; ці кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.
Пунктом 1.39 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що примусове списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
З огляду на викладене висновок попередньої судової інстанції про відсутність правових підстав для повернення позивачеві зі справи зайво перерахованих на рахунок померлої особи коштів не узгоджується із зазначеними приписами статей 1219, 1227 ЦК України.
Водночас попередніми судовими інстанціями: не з’ясовано, чи знаходяться спірні кошти на рахунку в банку або були одержані якоюсь особою (і якщо одержані, то за яких обставин); не досліджено питання щодо можливої наявності спору стосовно цих коштів за участю інших осіб та чи має місце факт оформлення права на спадщину стосовно спірних коштів.
До того ж всупереч вимогам частини другої статті 36 ГПК України в матеріалах справи відсутня Угода (оригінал чи належним чином завірена копія), на яку є посилання в оскаржуваних судових рішеннях.
Отже, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2006 зі справи № 19/189 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов