Справа№2о-243/09

РІШЕННЯ

Іменем   України

21 квітня 2009 року Ворошиловський  районний  суд  м. Донецька в складі :

головуючого - судді Лівочки Л.І.

при секретарі - Мироненко В.П.

за участю заявниці - ОСОБА_1, зацікавленої особи - , ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення  юридичного факту, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на наступні обставини.

11.08.1993 року її дідомОСОБА_3. було складено заповіт, за яким належна йому квартира АДРЕСА_1 заповідалась наступним чином: 1/3 частки квартири - ОСОБА_4., 2/3 частки квартири - ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1. Вона також вказана в заповіті, однак її прізвище записано як «ОСОБА_6», а не «ОСОБА_1». Це сталося у зв'язку з тим, що дід, знаючи що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 вважав, що вона при укладенні шлюбу взяла собі прізвище чоловіка, однак насправді вона залишила собі дівоче прізвище ОСОБА_1. У зв'язку з цим вона не може оформити спадщину.

Просила встановити факт, що ОСОБА_1  і ОСОБА_1  є однією і тією ж особою, яка є  спадкоємицею ОСОБА_3, згідно його заповіту від 11.08.1993 року.

В суді заявниця свої вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у заяві, просила заяву задовольнити.

Заінтересована особа -ОСОБА_2.  в суді заявлені вимоги визнав, проти задоволення заяви не заперечував.

Заінтересовані особи ОСОБА_5., ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від них надійшла  нотаріально засвідчена заява про те, що вони не заперечують  проти встановлення юридичного факту за заявою ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_8., яка є тіткою заявниці, в суді показала, що, дійсно, ОСОБА_1 у 1989 році вийшла заміж за ОСОБА_6., але прізвище чоловіка не взяла, а залишила собі дівоче прізвище ОСОБА_1. У зв'язку з цим у 1993 році ОСОБА_3., будучи в похилому віці, складаючи заповіт помилково вказав її прізвище ОСОБА_6, а не ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_9., який  є батьком заявниці, дав аналогічні показання.

Суд, вислухавши пояснення заявниці, зацікавленої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.08.1993 року ОСОБА_3., який доводиться заявниці дідусем, складено  заповіт, за яким він  заповідав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, наступним чином: 1/3 частки - ОСОБА_7, 2/3 частки - у рівних частках ОСОБА_5, ОСОБА_2 та  ОСОБА_1.

При складанні заповіту ОСОБА_3. вказав прізвище заявниці «ОСОБА_6», помилково вважаючи, що при укладенні шлюбу вона взяла прізвище чоловіка. Даний факт підтверджують свідки, які є родичами заявниці і спадкодавця.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, яка є спадкоємицею ОСОБА_3, згідно його заповіту від 11.08.1993 року.

На  підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 15, 30, 62, 256-259 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що  ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, яка є спадкоємицею ОСОБА_3, згідно його заповіту від 11.08.1993 року.

Заява про апеляційне оскарження  рішення суду  може бути подана  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви  про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                         Л.І. Лівочка