Апеляційний суд Запорізької області
69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162
Справа № 22-6838 Головуючий у 1 інстанції: Калабухова О. А.
2006р. Суддя-доповідач Маловічко С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Маловічко С.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2006 по справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Імені Фрунзе" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року СВК „Імені Фрунзе" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за обробку земельної частки (паю) восени 2004р. у сумі 875 грн. 60 коп.
В позові зазначив, що 17.03.2000р. уклав з відповідачем Типовий договір оренди земельного паю строком до 01.04.2005р. Восени 2004р. СВК „Імені Фрунзе" провів глибоку оранку зябу на земельній ділянці, яка була орендована господарством у ОСОБА_1, з метою підготовки земельної ділянки для проведення весняної сівби сільськогосподарських культур весною 2005р. під врожай 2005р. Однак 14.02.2005р. від ОСОБА_1 надійшла заява про виділення належної їй на праві власності земельної частки в приватне користування.
Не зважаючи на порушення ОСОБА_1 ст. 27 ЗУ „Про оренду землі" про переважне право на укладання з орендарем нового договору оренди земельної ділянки, а також вимог Типового договору оренди, яким встановлено, що у разі закінчення Договору до закінчення польових робіт, термін оренди земельної частки (паю) продовжується до повного завершення збирання врожаю, позивач погодився з волевиявленням ОСОБА_1, попросивши її сплатити вартість оранки належної їй на праві власності земельної частки восени 2004р. в сумі 875 грн. 60 коп. Оскільки відповідач проігнорувала Претензію НОМЕР_1 від 17.02.2005р., надіслану їй господарством щодо сплати зазначеної суми, позивач просив стягнути з неї 875 грн. 60 коп. та судовий збір у сумі 51 грн.
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 31.05.2006 року позов задоволений: з ОСОБА_1 на користь СВК ім.. Фрунзе стягнута сума заборгованості за обробку земельної частки у розмірі 875 грн. 60 коп. та сума судового збору у розмірі 51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити СВК ім.. Фрунзе в позові.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторонами не оспорюється укладення 17.03.2000р. договору оренди на строк до 01.04.2005р., згідно якого орендодавець ОСОБА_1 передала в користування орендарю -сільськогосподарському виробничому кооперативу ім. Фрунзе земельну частку (пай) розміром 4,84 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, для сільськогосподарських потреб.
Судом встановлено, що восени 2004р., після збирання врожаю, відповідно всім агротехнічним вимогам СВК ім. Фрунзе проведено глибоку оранку зябу на орендованій єдиним масивом земельній ділянці технічними засобами господарства і за його рахунок. В даному масиві знаходилась, зокрема, земельна частка ОСОБА_1
14 лютого 2005р. ОСОБА_1 надала до СВК заяву, в якій просила в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди земельного паю з 01.04.2005р. виділити земельну ділянку в натурі для особистого використання.
Отже, ОСОБА_1 не відмовлялась від умов договору оренди в односторонньому порядку, а земельний пай забирала вже після закінчення строку дії договору, відмовившись від переукладення договору оренди з позивачем на новий термін.
Позивач посилався на порушення ОСОБА_1 вимог Типового договору оренди земельної частки (паю), яка встановлює, що у разі закінчення дії договору оренди до закінчення польових робіт, термін оренди продовжується до повного завершення збирання врожаю.
Проте з цим погодитись не можна з наступних підстав.
Так, відповідно до розділу 3 договору оренди продовження договору оренди до завершення збирання врожаю є правом сторін, а не обов'язком орендодавця, як помилково вважає позивач.
Крім того, відповідач до звернення ОСОБА_1 14.02.2005р. з заявою про відмову від продовження договору оренди не засіяв земельну ділянку, а отже не наступило обставин, за яких виникала потреба продовжувати договір оренди.
Згідно зі ст. 28 ЗУ «Про оренду землі», орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди.
Однак, ОСОБА_1 умови договору оренди не порушувались, а витрати на проведення глибокої оранки зябу на орендованій земельній ділянці не можна вважати збитками, виходячи з наступного.
Відповідно до розділу 3 договору оренди орендар зобов'язаний: не допускати погіршення екологічного стану і родючості земельної ділянки» відповідати і платати за всі витрати, пов'язані з використанням ним земельної ділянки, після закінчення терміну договору оренди повернути орендодавцеві орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням. Отже, приведення орендованої земельної ділянки восени 2004р. у належний стан після збору врожаю 2004р. було обов'язком орендаря - СВК ім. Фрунзе згідно з умовами діючого на той час договору оренди, а витрати на зазначені заходи є витратами, пов'язаними з використанням земельної ділянки, які покладаються згідно з договором на орендаря.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідно науковому обґрунтуванню інтенсивної системи землеробства оранка зябу проводилась з метою підготовки земельної ділянки для проведення весняної сівби сільськогосподарських культур весною 2005р. під врожай 2005р. Проте позивачу було відомо про закінчення терміну дії договору оренди з 01.04.2005р., але, не зважаючи на це та проводячи підготовку землі восени 2004р., він діяв на свій ризик.
Беручи до уваги наведене, колегія вважає, що висновки суду першої інстанції щодо визначення витрат СВК ім.. Фрунзе на оранку орендованої землі як збитків, спричинених відмовою ОСОБА_1 пролонгувати дію договору, є помилковими, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, рішення суду у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2006 року по цій справі скасувати. Відмовити в задоволенні позову СВК ім. Фрунзе до ОСОБА_1 про стягнення суми у розмірі 875 грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.