Справа № 740/3645/13-ц Провадження № 22-ц/795/2517/2013 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Куровський Ю. В. Доповідач - Бойко О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.

суддів:Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарі:Мартиновій А.В., Зіньковець О.О.

за участю:позивачки ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7, представників відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення її та неповнолітньої доньки ОСОБА_5.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2013 року в позові ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_6 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та на те, що суд не повно з'ясував всі обставини справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно того, що відповідач по справі є членом сім'ї апелянта.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідачки апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити, залишити без змін рішення суду 1 інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація відповідачки за іншою адресою не є підставою для її виселення. Позиція позивачки щодо проживання в її господарстві дочки відповідачки та онуки позивачки - ОСОБА_5 свідчить про те, що відповідачка поселялась до позивачки як член сім'ї, за її згодою і без будь-яких умов. А також суд виходив з того, що позивач не посилається ні на одну з норм закону, яка передбачає виселення відповідача, чи як тимчасового наймача, чи члена сім'ї, чи сторони договору найму житла.

З висновком районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог не погоджується апеляційний суд.

Судом по справі встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належав на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 13.07.1990 року ОСОБА_10, чоловіку позивачки (а.с.8). Оскільки даний будинок придбаний ними у період шлюбу, то вона є власницею ? частини будинку на підставі ст.22 КпШС України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, позивачка є єдиною спадкоємицею, оскільки їх син ОСОБА_11, який є третьою особою по справі на стороні позивача, від спадщини відмовився (а.с.10-12).

Копією довідки, виданої виконавчим комітетом Липоворізької сільської ради Ніжинського району, підтверджується, що в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_6, ОСОБА_11, а також не зареєстровані, але фактично проживають ОСОБА_9 та її діти: ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.17).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про виселення відповідача з спірного житлового будинку, позивачка посилалась на те, що відповідачка разом з дітьми поселилась в спірний будинок тимчасово на період пошуку квартири в м.Ніжині, за період проживання відповідач не стала членом її сім'ї, оскільки вони як сім'я не проживали, спільного господарства не мали, ніяких стосунків, прав та обов'язків, які притаманні родині, не підтримували. Крім цього, вона має постійне місце проживання та зареєстрована разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15,44).

Як вбачається з матеріалів справи, за місцем постійного проживання відповідачка отримує допомогу на дітей з Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області, у 2011 році вона зверталася до Володимирецького районного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.

Виходячи з встановлених обставин та відповідно до приписів ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_6 попереджала відповідачку про виселення з житлового будинку. Дане попередження ОСОБА_9 отримала особисто під розписку 18.06.2013 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18-21).

Проте з вказаного житлового будинку відповідачка не виселилась і продовжує в ньому проживати.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Заперечення відповідачки з приводу того, що вона поселилась до позивачки та її покійного чоловіка саме як член сім'ї, а не як тимчасовий мешканець, оскільки донька відповідачки ОСОБА_9 була їх онукою та мала з ними кровне споріднення, а також з приводу того, що вона проживала в цивільному шлюбі з їх сином ОСОБА_14, є безпідставними, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Ніжинського міськрайонного суду від 31.07.2013 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_11 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, в зв"язку з чим в позові ОСОБА_9 було відмовлено (а.с.39-43).

За викладених обставин, враховуючи зазначені вище норми закону, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачка має право на захист свого права власності від порушень, а саме від перешкод, які створюються ОСОБА_9 в користуванні нею будинком, шляхом виселення останньої із займаного нею житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 303, 307, п.п.1,4 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Виселити ОСОБА_9 та її неповнолітню доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: