ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 р. | № 20/352 (5/196) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ |
на постанову | від 26.09.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 20/352 Дніпропетровської області |
за позовом | Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ |
до 3-я особа | Комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа”, м. Жовті Води Дочірнє підприємство “Автопраця-Ойл” Державного підприємства “Авто-праця”, м. Київ |
про | стягнення 1 152 084,08 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Лебедюк Ю.А.
від відповідача – не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2006 р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. частково задоволено позов Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа”, 3-я особа –Дочірнє підприємство “Автопраця-Ойл” ДП “Автопраця” про стягнення 1 152 084,08 грн. в т.ч. 799 410,81 грн. основного боргу, 130 224,02 грн. пені, 916 671,98 грн. інфляційних втрат, 49 229,32 грн. 3% річних, 55 958,76 грн. 7% штрафу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 631 410,81 грн. основного боргу, 16 347,48 грн. –3% річних, 86 095,39 грн. інфляційних втрат, 7 338,63 грн. витрат по сплаті державного мита, 75,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, поставивши відповідачу газ, але відповідач за поставлений газ не розрахувався.
КП “Жовтоводськтепломережа” в погашення заборгованості за спірним договором перерахувало ДП “Автопраця-Ойл” 168 000 грн., що останній не спростовує. Позивач не надав доказів повідомлення відповідача про те, він повинен був проводити розрахунки з позивачем , а не з ДП “Автопраця-Ойл”, тому розмір заборгованості зменшено на 168 000 грн.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати в частині часткової відмови в задоволенні суми основного боргу і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 510, 525, 526, 527, 528 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 47, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що нормами права та умовами договору доручення та додаткової угоди до договору доручення не передбачено обов’язок довірителя (по справі позивач) повідомляти боржника про укладення, розірвання чи припинення договору доручення.
Грошові кошти у розмірі 168 000 грн. сплачені відповідачем в рахунок виконання зобов’язань по додатковій угоді № 6 від 28.05.2002 р. до договору доручення № 16/02-725 від 23.05.2002 р. не можуть вважатися доказом належного виконання відповідачем зобов’язань по договору купівлі-продажу природного газу від 11.01.2001 р., оскільки були сплачені після втрати чинності зазначеної додаткової угоди до договору доручення.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України” ( правонаступник ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”) та Комунальним підприємством “Жовтоводськтепломережа” 11.01.2001 р. укладено договір № 10/1-164-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами строком дії до 01.01.2003 р. в частині постачання газу.
На виконання умов договору позивач поставив, в відповідач отримав природний газ з січня 2001 р. по грудень 2002 р. в кількості 73 302,254 тис. куб.м. на загальну суму 16 629 468,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 6.3 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, остаточні розрахунки за газ здійснюються до 10 числа місяця наступного за звітним.
Судом встановлено, що 23.05.2002 р. між Дочірньою компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (довіритель) та Державним підприємством “Автопраця-Ойл” укладено договір доручення № 16/02-725 відповідно до якого повірений зобов’язався від імені довірителя проводити роботи по погашенню дебіторської заборгованості за поставлений природний газ.
Згідно додаткової угоди № 6 від 28.05.2002 р. до договору доручення довіритель доручив повіреному стягнення з КП “Жовтоводськтепломережа” частини боргу у сумі 1 040 410,81 грн.
Розмір сплачених відповідачем грошових коштів по додатковій угоді № 6 від 28.05.2002 р. до договору доручення встановлений рішенням господарського суду м. Києва по справі № 10/561 від 15.10.2003 р., яким встановлено, що ДП “Автопраця-Ойл” в рахунок погашення заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу від 11.01.2001 р. отримало від відповідача грошові кошти у сумі 241 000,00 грн.
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у березні-квітні 2002 р. природний газ у сумі 799 410,81 грн.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що КП “Жовтоводськтепломережа” в період з 08.10.2003 р. по 16.04.2004 р. в погашення заборгованості за спожитий природний газ перерахувало ДП “Автопраця-Ойл” 168 000,00 грн., що останнім не заперечується., тому суд обґрунтовано дійшов висновку про зменшення суму боргу до 631 410,00 грн.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не розрахувався за поставлений природний газ належним чином.
Посилання скаржника на те, що відповідач безпідставно сплатив ДП “Автопраця-Ойл” грошові кошти у сумі 168 000,00 грн. в рахунок виконання зобов’язань по додатковій угоді № 6 від 28.05.2002 р. до договору доручення, оскільки зазначені кошти сплачені після втрати чинності зазначеної додаткової угоди до договору доручення до уваги не приймаються, позаяк відповідач не був повідомлений про втрату чинності договору доручення.
Твердження скаржника про те, що апеляційний суд не зазначив в своїй постанові доводи за якими його апеляційна скарга залишена без задоволення, спростовується матеріалами справи.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 у справі № 20/352(5/196) залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська