ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
20.06.06 Справа № 1/64-9/28
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Гнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Львівської обласної організації Національної спілки художників України від 14 березня 2006 року №14/03-06
на постанову господарського суду Львівської області від 11.01.-23.02.2006 року
у справі № 1/64-9/28
за позовом Львівської обласної організації національної спілки художників України, м. Львів
до відповідача Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна спілка художників України, м. Київ
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр розвитку нерухомості”, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління архітектури та містобудування, м. Львів
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління охорони історичного середовища
Прокурор Львівської області на стороні позивача
про спонукання до державної реєстрації договору управління нерухомого майна
та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр розвитку нерухомості”, м. Львів
до відповідача 1 Львівської обласної організації Національної спілки художників України
відповідача 2 Національна спілка художників України, м. Київ
відповідача 3 Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, м. Львів
про відмову у державній реєстрації договору управління нерухомим майном
за участю представників сторін:
від позивача : Пашковський Я.В. -представник ( довіреність в матеріалах справи);
від відповідача : не з»явився;
від третьої особи Національної спілка художників України: Пашковський Я.В. -представник ( довіреність в матеріалах справи);
від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр розвитку нерухомості” - Борис В.Б., Корнійчук Л.В. –представники ( довіреність в матеріалах справи);
від третьої особи - Фонду державного майна України : Квіцинська М.В., представник ( довіреність в матеріалах справи);
від третьої особи 4 : Хорченко Д.О. представник ( довіреність в матеріалах справи);
від прокуратури : Шумелда Р.І. –прокурор відділу
від інших учасників - не з»явились;
Про: відмову Львівській обласній організації Національної спілки художників України у державній реєстрації договору управління нерухомим майном у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання нечинним наказу Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004р. "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України", визнання нечинним Свідоцтва про право власності № П-693 від 26.02.2004р., видане Фондом державного майна України, скасування державної реєстрації права власності, здійсненої Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки згідно свідоцтва ФДМУ про право власності №П-693 від 26.02.2004р., стягнення судових витрат.
Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 49, 51, 53, 54 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів та секретаря судових засідань не поступало.
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду Львівської області від 11.01.-.23.02.2006р. у справі №1/64-9/28 Львівській обласній організації Національної Спілки художників України (надалі - ЛООНСХУ) в позові відмовлено повністю. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" повністю задоволено - визнано нечинним наказ Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004р. "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України", визнано нечинним Свідоцтво про право власності № П-693 від 26.02.2004р., видане Фондом державного майна України; скасовано державну реєстрацію права власності, здійснену Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки згідно свідоцтва ФДМУ про право власності № П-693 від 26.02,2004р.
Не погоджується з прийнятою постановою, ЛООНСХУ подала апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги №03/04-06 від 03.04.2006р., в якій вважає постанову незаконною, прийнятою при неповніому з’ясованні обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, тому просить останню скасувати та постановити рішення, яким спонукати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" до проведення державної реєстрації договору управління нерухомим майном у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень; спонукати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" до видачі документів, що підтверджують зареєстроване речове право та покласти судові витрати на відповідача.
Фондом державного майна України подано письмові пояснення б/н від 05.04.2006р., в яких підтримано вимогу ЛООНСХУ щодо скасування постанови господарського суду Львівської області від 11.01.- 23.02.2006р. у справі №1/64-9/28.
Прокурор Львівської області письмових пояснень не подав, в судових засіданнях підтримав вимоги апелянта, просить скасувати постанову господарського суду та задоволити апеляційну скаргу.
У запереченнях на апеляційну скаргу від 03.04.2006р. за вихідним № 65 ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що ФДМУ у 2004 році неправомірно та з перевищенням повноважень розпорядився неіснуючим майном.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка залучена до участі у справі за ініціативою суду - Львівська міська рада подала заперечення на апеляційну скаргу за вихідним №05/272 від 11.05.2006р., в якому просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
Розгляд справи неодноразово відкладався, в зв”язку з витребуванням з ФДМ України архівної справи до Наказу ФДМУ №338 від 24.02.2004р. та свідоцтва про власність від 26.02.2004р. №П-693 на майно за адресою: м. Львів, вул. Міцкевича, 9, отримання письмових пояснень від учасників та сторін процесу та для дотримання повноти та об’єктивності судового процесу.
Розглянувши апеляційну скаргу та доповнення до неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та учасників, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Львівської області від 11.01.-23.02.2006р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №345 від 20.07.1982р. (п.1.) у Львові створено Будинок художника в приміщеннях будинку на пл. Міцкевича, 9, загальною площею 3000 кв.м. з розміщенням в ньому служб відділення Спілки художників УРСР та Художнього фонду, з виставковими залами та дитячою художньою школою. Пунктом 3 даного рішення надано дозвіл виконкому Львівської міської Ради народних депутатів на передачу в оренду вивільнених приміщень квартир та перукарні художньо-виробничому комбінату.
На підставі вищевказаного рішення, керуючись Постановою Ради Міністрів Української РСР № 285 від 28.04.1980р. "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 92 від 21.03.1989р. будинок № 9 по вул. Міцкевича був переданий з балансу ЖЕД-102 Ленінського району м. Львова на баланс Львівського художньо-виробничого комбінату художнього фонду УРСР, зобов’язано виконком Ленінської районної Ради народних депутатів зазначений будинок загальною площею 2 352,8 кв.м. вилучити з житлового фонду місцевих Рад. Підтвердженням того, що будинок передавався не у власність, а лише на баланс є накладна ЖЕД-102 №1 від 10.04.1989р. Відповідно до ст. 87 ЦК Української РСР, соціалістичною власністю була державна (загальнодержавна) власність, колгоспно-кооперативна власність, власність профспілкових та інших громадських організацій. Відтак зміни форми власності не відбулося та Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР власником будинку не став.
Крім того, до предмету дослідження по справі належить з'ясування періоду, протягом якого існував будинок за адресою пл. Міцкевича, 9 у м. Львові та його технічний стан перед розбиранням, - на що сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень.
Згідно даних інвентаризаційної справи БТІ та ЕО, триповерховий будинок у місті Львові на площі Адама Міцкевича під номером 9 був споруджений у 19 сторіччі.
Рішення №6 постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій міста Львова "Про термінові заходи для ліквідації обвалу аварійного будинку на пл.Міцкевича, 9", яке датоване червнем 1995 року, містить згадку про обвал стіни будинку.
24.10.1996 р. міжвідомча комісія при Львівському міськвиконкомі зробила висновок про визнання будинку №9 на пл. Міцкевича аварійним, що загрожує обвалом (витягу з протоколу засідання №7). 06.11.1996р. Львівський міськвиконком прийняв рішення №607 "Про затвердження висновків міжвідомчої комісії при міськвиконкомі про технічний стан будинку №9 на пл. Міцкевича, 9".
У матеріалах судової справи знаходяться датовані травнем 1997 року Технічні висновки Львівського філіалу НДІ "Проектреконструкція" про стан житлового будинку № 9 на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові, де вказано зокрема: "Внаслідок довготривалого пошкодження водоканалізаційних мереж основа фундаментів підмочується, в результаті чого у зовнішніх та внутрішніх стінах спостерігаються багаточисельні значні тріщини, обвали окремих ділянок стін усіх трьох поверхів", "будинок №9 знаходиться в аварійному стані, загрожує обвалом", середній відсоток фізичного зносу конструктивних елементів становить 70,8%. "Будинок знаходиться в аварійному стані, загрожує обвалом, капітальний ремонт його недоцільний - будинок підлягає зносу з наступним будівництвом на його місці нового будинку." До Технічних висновків додаються поверхові плани будинку з нанесеними чисельними дефектами конструкцій.
16.05.1997р. виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №284 "Про затвердження висновків Львівської філії НДІ "Проектреконструкція" та рішення постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій м. Львова про знос будинку №9 на пл. Міцкевича".
На виконання пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997р. №409 "Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж", органи виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні або на своїй території об'єкти виробничого, житлово-цивільного та іншого призначення, інженерно-технічні споруди та інженерні мережі, були зобов'язані до кінця 1997 року провести із залученням науково-дослідних, проектних і будівельних організацій паспортизацію, а також роботу з обстеження цих об'єктів, споруд і мереж, визначення їх технічного стану і відповідності вимогам безпеки, розробити невідкладні заходи для забезпечення їх надійної експлуатації, скласти реєстр будівель, споруд та інженерних мереж, що перебувають у незадовільному технічному або аварійному стані, і визначити можливість їх подальшої безпечної експлуатації. Отже, Технічні висновки, затверджені рішенням Львівського виконкому від 16.05.1997р №284 є належним і допустимим доказом технічного стану будинку станом на час їх складання.
Таким чином, на підставі перелічених вище доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що у 1997 році будинок № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові існував, проте його технічний стан було визнано аварійним, будинок загрожував обвалом.
Оскільки істотне значення для вирішення справи мають встановлення часу, обставин та наслідків зносу аварійного будинку, апеляційним судом було досліджено відповідні докази і встановлено наступне.
29.05.1997р. Львівська міська Рада прийняла ухвалу № 755 “Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом, на площі Міцкевича, 9 та передачу земельної ділянки під забудову”, яка є у матеріалах справи.
21.01.1998 р. інспекція державного архітектурно - будівельного контролю виконавчого комітету Львівської міської ради видала дозвіл №11/98 на виконання будівельних робіт - розбирання будинку №9 на пл.Міцкевича в м.Львові. згідно проектної документації, розробленої Науково - виробничим центром "Галбудін'єкт", узгодженої і зареєстрованої за №1610/6 від 09.01.1998 Головним управлінням архітектури і містобудування Львівського міськвиконкому.
Крім того, на неодноразову вимогу Львівського апеляційного господарського суду представником ФДМУ подано архівну справу до Наказу ФДМУ №338 від 24.02.2004р. та свідоцтва про власність від 26.02.2004р. №П-693 на майно за адресою: м. Львів, вул. Міцкевича, 9.
У вищевказаній архівній справі наявні документи, які свідчать про те, що на виконання Постанови КМУ "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" від 10.07.1998р. №1058 та керуючись Порядком передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам наказом Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 15.03.1999р. №173 "Про створення регіональної комісії для передачі нерухомого майна, розташованого на території Львівської області, у власність Спілки художників України" у 1999 році було створено комісію у складі голови - Матяша Л.І. (заступника начальника відділу з питань оренди та управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств РВ ФДМУ), Скобало О.В. (головний спеціаліст відділу з питань оренди та управління майном яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств РВ ФДМУ), Шимчука М.О. (голови ЛООНСХУ), Зарецького Р.І. (головного бухгалтера ЛООНСХУ), Ковтики С.П. (спеціаліста 1 категорії департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради).
15.06.1999р. вищевказаною комісією було складено Акт огляду будинку за адресою: м. Льві, пл. Міцкевича, 9, що знаходиться на балансі Львівського художньо-виробничого комбінату, в якому вказано дослівно: "проведено обстеження площадки за адресою м. Львів, пл.. Міцкевича, 9 на якій знаходився будинок-пам'ятка архітектури ХІХ ст. загальнодержавного значення (охоронний №1326). На момент огляду, відповідно до рішення Львівської міської ради від 29.05.1997р. №755 "Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом на пл. Міцкевича, 9 та передачу земельної ділянки під забудову" будівлю розібрано, залишився фундамент, площадка огороджена".
Також в архівній справі міститься Протокол засідання регіональної комісії по передачі нерухомого майна у власність Спілки художників України від 15.06.1999р. У протоколі вказано, що комісією складено акт від 15.06.1999р. про те, що будинок фактично не існує, оскільки внаслідок гостроаварійного стану був розібраний згідно рішення Львівської міської ради №755 від 29.05.1997р. Комісією у 1999 році об'єкт за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 9 не включено у перелік об’єктів, які відповідно до Порядку передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам від 18.08.1998р. належать до передачі Спілці художників України, що також знаходить своє відображення у Акті перевірки виконання регіонального відділення ФДМУ по Львівській області щодо виконання постанови КМУ "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" від 15.07.1998р. №1058.
Апеляційний суд вважає обставини відведення земельної ділянки за адресою пл. Міцкевича, 9, визначення цільового призначення земельної ділянки та обставини набуття права власності на земельну ділянку такими, що відносяться до предмету дослідження у справі.
Нормою ч.4 ст.17 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561 було передбачено обов'язкову розробку та погодження проекту відведення земельної ділянки. Серед матеріалів попереднього погодження проекту відведення земельної ділянки ВАТ "Львівнафтопродукт" для будівництва адміністративно - торгового центру у м. Львові на пл. Міцкевича, 9 є акт від 29.01.2001р. вибору земельної ділянки, у якому зазначено, що "ділянка вільна від забудови" та план земельної ділянки від 25.01.2001р., погоджений начальником Львівського міського управління земельних ресурсів та начальником Головного управління архітектури та містобудування, у якому земельна ділянка позначена як "відкриті землі (будівельний майданчик)".
Згідно ч.1 ст. 126 Земельного Кодексу України від 25.11.2001р. №2768, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Судом правомірно було взято до уваги обставину, яка підтверджує, що ще у 2001 році земельна ділянка була законно надана ВАТ "Львінафтопродукт", яка встановлена у рішенні господарського суду Львівської області у справі №3/245-13/264 від 16.08. 2005р. за позовом ЛООНСХУ до Львівської міської ради про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 23.11.2000р. №831 "Про надання дозволу ВАТ "Львівнафтопродукт" на складання проекту відведення земельної ділянки та надання в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові", яке залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. Крім того, судом встановлено, що інші документи, які підтверджують законність придбання у власність ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" є чинними та в судовому порядку не оскаржувались.
ВАТ "Львівнафтопродукт" став власником земельної ділянки на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові площею 1090 кв.м, яку придбав за 464490 грн. (чотириста шістдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто гривень) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2001р., укладеного між Львівською міською радою та ВАТ "Львівнафтопродукт", посвідченого Пелех О.З., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 29.08.2001р. та зареєстрованого в реєстрі за № 5903., що підтверджується державним актом на право власності на землю серія №052813, зареєстрованим 05.10.2001р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на території Львівської міської ради 5-1 за №20. Згідно Державного акту, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування адміністративно - торгового центру на пл. Міцкевича, 9.
Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову - ТзОВ “Центр розвитку нерухомості” є власником земельної ділянки, що розташована за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 9 площею 1090 кв.м, яку він придбав за 2500000,00 грн. (два мільйони п’ятсот тисяч гривень) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 березня 2005 року, укладеного між ВАТ "Львівнафтопродукт" та ТзОВ "Центр розвитку нерухомості", посвідченого Нор Н.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 05 березня 2005р. та зареєстрованого в реєстрі за № 1184., що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА №422460 від 04.04.2005р. Згідно Державного акту цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування адміністративно - торгового центру. Положенням пункту 1.2. вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки визначено, що земельна ділянка вільна від забудови.
Відповідно до витягу з державного реєстру земель за вихідним №24 від 28.02.2005р., виданого Львівським міським відділом Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, обмежень (обтяжень) щодо земельної ділянки не зареєстровано.
На підставі наведених вище доказів суд встановив, що земельна ділянка у січні 2001р. вже була вільною від забудови і відводилася для будівництва торгово - адміністративного будинку; станом на січень 2004 року власником земельної ділянки, що розташована за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 9 був ВАТ "Львівнафтопродукт"; цільовим призначенням земельної ділянки було будівництво та обслуговування адміністративно - торгового центру; станом на теперішній час, ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" є власником земельної ділянки площею 1090 кв.м (0,109 га), яку він придбав за 2500000 грн.; цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.
08.01.2004р. Львівське ОДКБТІ та ЕО листом №13/09 на адресу Львівської обласної організації Національної спілки художників України повідомило, що згідно з обстеженням будинок №9 по пл. Міцкевича в м. Львові повністю зруйнований; залишився фундамент та стіни підвальних приміщень; процент фізичного зносу по ознаках конструктивних елементів складає 80%; вартість фундаменту та стін підвальних приміщень становить 17794 грн. В інвентаризаційній справі (арк. 220) знаходиться акт біжучих змін від 12.01.2004р. про обстеження в натурі будинку №9 по пл. Міцкевича, у якому вказано, зокрема: "Будинок повністю знесено, лишився фундамент в землі з бетонним перекриттям. Відсоток зносу - 80%". Дані інвентаризаційної справи БТІ та ЕО є належним і допустимими доказами щодо фактичної площі та об'єму, технічного стану та вартості об'єктів нерухомого майна.
На підставі наведених доказів, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що станом на січень 2004 року будинок вже було повністю знесено; дані щодо фактичної площі та об'єму будинку в технічних документах не наводяться; після розбирання залишився фундамент у землі, фізичний знос фундаменту становив 80%, за даними БТІ та ЕО оціночна вартість фундаменту становила 17794 грн.(сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні).
У архівній справі ФДМУ відсутній технічний паспорт на об'єкт, який передавався НСХУ у власність згідно наказу №338 від 24.02.2004р. Натомість наявний "Технический паспорт на жилой дом государственного, общественного жилищного фонда, фонда жилищно-строительных кооперативов" на будинок №9 по вул. Міцкевича, складений станом на 29.05.1989р. В даному Технічному паспорті зазначено, що площа підвалів у будинку складає 190,3 кв.м. та поданий їх поверховий план станом на 1989р.
Слід зазначити, що місцевим господарським судом правомірно призначено судову будівельно-технічну експертизу для з'ясування технічних характеристик речей та дослідження питань, що потребують спеціальних інженерних знань в галузі будівництва, із вказанням погодженого сторонами по справі переліку питань на вирішення експерта.
У висновку судової будівельно-технічної експертизи, що був складений 28.10.2005р та проведений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 2025., встановлено, що „на місці демонтованого нежитлового будинку на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові збережено залишки фундаментів, що становлять 3,75% питомої ваги від 100% будинку в цілому. Залишки знесеного будинку знаходяться у поверхневому ґрунтовому шарі земельної ділянки. Фізичний знос залишків фундаментів знесеного будинку становить понад 80%. Знесений будинок був аварійним ще до початку проведення демонтажних робіт. Залишки знесеного будинку (фундаменти) не можуть самостійно експлуатуватися, так як не являють собою закінченої архітектурної форми (не будівля і не споруда), тому не можуть розцінюватися з точки зору безпеки та надійності і підлягають демонтажу. Ринкова вартість робіт, необхідних для остаточного демонтажу залишків знесеного будинку може становити 12 704,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот чотири гривні). Врахування вартості матеріалів від розбирання недоцільне так, як дані матеріали мають значний фізичний знос і повторному використанню не підлягають та ін.”
Судом встановлено, що ФДМУ наказом №338 від 24.02.2004р. передав у власність і видав свідоцтво № П-693 від 26.02.2004р. про право власності Національної спілки художників України на конструкції, що залишилися після зносу аварійного будинку за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 9.
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що після розбирання будинку та на момент видачі ФДМУ оскаржуваного наказу за адресою м. Львів, пл. Міцкевича, 9 знаходився об'єкт незавершеного демонтажу/будівництва у вигляді залишків фундаментів в об'ємі 3,75% конструктивних елементів усього будинку, фізичний знос яких складає понад 80% і які повністю знаходяться у поверхневому ґрунтовому шарі земельної ділянки.
До предмету дослідження у даній справі належать підстави та обставини видачі ФДМУ наказу №338 від 24.02.2004р. "Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України" та свідоцтва № П-693 про право власності на майно: Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі-пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації НСХУ).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки” № 554/97-ВР від 07.10.1997р., всеукраїнські творчі спілки, які діяли як юридичні особи до 24 серпня 1991 року, є правонаступниками майна відповідних творчих спілок колишнього Союзу РСР. В абзаці 5 ч. 1 ст. 21 Закону встановлено, що джерелами формування майна і коштів творчих спілок є, зокрема, майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 року згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур. Перелік таких правоустановчих документів Законом не окреслено, але аб.5 п.3 розділу VI. дається зобов'язання Кабінету Міністрів України разом із Фондом державного майна України забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно творчим спілкам, - зокрема, Спілці художників України, - яке було в їхньому користуванні на момент прийняття Верховною Радою України Постанови від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" №2268-12.
Згідно аб.2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року N 1058 , правоустановчими документами, за якими визначається належність нерухомого майна творчим спілкам колишнього Союзу РСР, слід вважати їх статути і положення, статути і положення творчих спілок України, підприємств, установ та організацій цих спілок, акти прийняття-передачі об'єктів, договори купівлі-продажу, а в разі необхідності інші документи - розподільні баланси, матеріали технічної інвентаризації тощо, оформлені в установленому порядку.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року N 1058 "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам", спільним наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України 18.08.98 № 110/1639/45/5 було затверджено Порядок передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, який 10.09.1998р. зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 559/2999. (надалі - Порядок).
Пунктами 4, 5 вищевказаного Порядку наведено вичерпний перелік документів, необхідних для встановлення права власності на нерухоме майно. Крім установчих документів творчих спілок для розгляду питань щодо передачі у власність нерухомого майна творчі спілки зобов'язані подати до Фонду державного майна України необхідні правоустановчі документи, у тому числі: - договір купівлі-продажу об'єкта (у разі здійснення такої операції органом загальносоюзної творчої спілки); акт державної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію; акт прийняття-передачі об'єкта у власність творчої спілки.
Пунктом 5 вищевказаного Порядку визначено, що у разі відсутності одного із наведених у пункті 4 установчих документів або недостатньо чіткого визначення в них належності нерухомого майна до майна відповідної загальносоюзної творчої спілки колишнього Союзу РСР на розгляд комісії за її рішенням подаються такі документи: дані бюро технічної інвентаризації (технічний паспорт будинку, споруди, реєстраційне посвідчення або довідка-характеристика на об'єкт нерухомого майна); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки у користування творчій спілці або для забудови; матеріали, що підтверджують джерела фінансування, за рахунок якого здійснювалось будівництво об'єкта (титульний список, платіжні доручення тощо); довідка (виписка) встановленого зразка статистичних органів України з Єдиного реєстру підприємств і організацій України.
В архівній справі ФДМУ відсутні документи, наявність яких вимагається пунктами 4 чи 5 Порядку передачі.
Судом встановлено, що в архівній справі ФДМУ знаходяться дані технічної інвентаризації, які не мають відношення до об’єкту передачі згідно оскаржуваного наказу.
У матеріалах судової справи знаходиться лист БТІ та ЕО за вих. №13/09 від 08.01.2004р., на адресу ЛООНСХУ, яким повідомляється, що "згідно з обстеженням будинок №9 по пл. Міцкевича, 9 в м. Львові повністю зруйнований. Залишився фундамент та стіни підвальних приміщень. Згідно інструкції про порядок оцінки будівель та споруд, затвердженої наказом управління житлово-комунального господарства від 25.01.1983р. №16 загальний процент зносу по ознаках конструктивних елементів складає 80%. Вартість фундаменту та стін підвальних приміщень становить 17 794 грн."
26.02.2004р. на підставі наказу №338 ФДМУ спільно з НСХУ було складено Акт приймання передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі-пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації НСХУ) за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9. Судом встановлено, що в акті приймання передачі зазначені відомості, які не відповідають даним технічної інвентаризації, що містяться в Інвентарній справі 873. Зокрема, вказано про передачу підвальних приміщень та фундаментів, під літерою "А-3" за планом земельної ділянки, поверховість не зазначено, загальною площею 1007,0 кв.м. Однак, згідно інвентарної справи №873 БТІ та ЕО літерою "А-3" раніше позначався знесений будинок; підвали в будинку за адресою пл. Міцкевича, 9 до його зносу мали площу лише 190,0 кв.м., а 1007 кв.м становила загальна площа забудови земельної ділянки.
Як зазначалося вище, 24.02.2004р. ФДМУ видано наказ №338 "Щодо передачі Львівського художньо - виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України". На підставі вищевказаного наказу ФДМУ видано Свідоцтво № П-693 про право власності на майно: Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі-пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації НСХУ).
05.11.2004р. НСХУ уклала з ЛООНСХУ договір управління нерухомим майном, посвідчений Попович Г.І., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 05.11.2004р., зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2279.
Відповідно до п.1.3. вищевказаного договору предметом договору є "фундамент окремої будівлі та стіни підвальних приміщень, будинку № 9 на площі Міцкевича, 9 у м. Львові, котрі являються частиною пам'ятки історії та культури підприємства, громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Національної спілки художників України". Стіни цього будинку демонтовані через їх аварійність (лист управління охорони історичного середовища № 06/1891 від 18.12.2003р.), однак пам'ятка архітектури не була знята з обліку (охоронне свідоцтво № 1326 згідно постанови Ради міністрів № 442 від 06.09.1979р.).
13.12.2004р. Позивач (ЛООНСХУ) звернувся до відповідача (БТІ та ЕО) з заявою про державну реєстрацію вищевказаного договору управління нерухомим майном.
29.12.2004р. відповідачем (БТІ та ЕО) було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації договору управління майном, оскільки заявлене ЛООНСХУ право не є таким, що підлягає реєстрації БТІ та ЕО в Єдиному реєстрі прав власності відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 66/7387 від 28.01.2003р.
За клопотанням ЛОО НСХУ, апеляційний господарський суд приєднав до матеріалів справи і дослідив Акт щодо належності Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі-пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації НСХУ, що знаходяться за адресою: м. Льві, пл. Міцкевича, 9) Національній спілці художників України від 24.02.2004р. Судом після дослідження даного акту встановлено, що комісією у 2004р. проведено огляд "приміщень та фундаментів", що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9, хоча станом на 15.06.1999р. комісія констатувала наявність лише фундаментів. У короткій характеристиці об’єкту містяться наступні суттєві неточності:
1. В акті не вказано, що ухвалою Львівської міської ради народних депутатів 6-тої сесії 2-го скликання № 378 від 26.06.1996р. будинок на площі Міцкевича, 9 у м. Львові був знятий з балансу Львівського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України та переданий на баланс ДКП "Айсберг" Галицького району.
2. У таблиці "Будівлі і споруди" акту вказано літеру за планом земельної ділянки, яку насправді об'єкту передачі не було присвоєно, і не могло бути присвоєно літеру без проведення технічної інвентаризації та без виготовлення технічного паспорту об'єкту, та через відсутність будинку в натурі.
3. Вказано про передачу підвальних приміщень та фундаментів, загальною площею 1007,0 кв. м, що суперечить матеріалам Інвентарної справи № 873 БТІ та ЕО, відповідно до якої підвали в будинку до його зносу займали площу лише 190,0 кв. м. та станом на 29.05.1989р. знос конструктивних елементів будинку складав 65-70%.
Даний акт був підписаний комісією та начальником регіонального відділення ФДМУ у Львівській області, представник Львівської міської ради Ковтика С.П. підписав акт з зауваженнями в яких вказав на відсутність даних технічної інвентаризації, і необхідність проведення технічної інвентаризації.
Крім того, на дату прийняття вищевказаного закону Львівською міською радою була винесена ухвала "Про будинок на площі Міцкевича, 9 у м. Львові" від 09.02.1995р., ухвала №755 "Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом на площі Міцкевича, 9, та передачі земельної ділянки під забудову" від 29.05.1997р. Дані ухвали ФДМУ не були оскаржені та не враховані при прийнятті наказу №338 від 24.02.2004р.
Також, суд дійшов висновку, що до знесеного будинку не застосовується Постанова ВРУ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 року №2268-ХІІ. В даному нормативно-правовому акті вказано лише про передачу тимчасово Фонду державного майна України (надалі - ФДМУ) майна та фінансових ресурсів розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій та надано розпорядження ФДМУ прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року. Позивачем не надано доказів, що будинок на пл. Міцкевича, 9 належав чи перебував у віданні центрального органу громадських організацій колишнього Союзу РСР.
Безпідставним є посилання Позивача на Постанову ВРУ від 04.02.1994р. №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", оскільки будинок на пл. Міцкевича, 9 не належав до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. Доказів протилежного Позивачем не надано. Також не надано доказів прийняття будинку ФДМУ.
Таким чином, суд правомірно констатував відсутність підстав набуття права власності на будинок, які б вважалися правовстановлюючими документами. Такими правовстанов люючими документами не можуть вважатися і реєстраційні посвідчення, видані Львівським МБТІ від 15.06.1989р. та 16.07.1992р. №2024. Також не є правовстановлюючим документом і Акт приймання-передачі підприємства від 22.04.1991 року, яким передано з балансу Художнього фонду УРСР на баланс Львівської обласної організації Спілки художників України згідно бухгалтерського обліку активи та пасиви підприємства. Згадки про будинок у даному акті немає. Перебування майна на балансі не є ознакою його права власності, баланс підприємства є тільки формою бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.4 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, згідно ч.і ст. 181 ЦК України.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку стосовно того, що зруйнований будинок не можна вважати предметом матеріального світу оскільки внаслідок руйнування відбулося його знецінення, що не дає можливості характеризувати цей об'єкт як нерухому річ.
На підставі сукупності наведених вище обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що залишки фундаментів, що виявлені за адресою пл. Міцкевича, 9 у м. Львові не можуть бути об'єктом передачі згідно Порядку передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, судова колегія апеляційного суду вважає безпідставними твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не надано належну оцінку Охоронному договору та не враховано статус пам’ятки національного значення будинку на пл.. Міцкевича, 9. Судом встановлено, що відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979 р. будинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові був визнаний пам'яткою архітектури республіканського значення та йому був присвоєний охоронний номер1326. Господарським судом було досліджено Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, житловий будинок, 1839р. (фундаменти колишнього будинку); пл. Міцкевича, 9, охоронний № 1326 (Постанова РМ УРСР № 442 від 06.09.1979 р.) користувач (власник) - Львівська обласна організація Національної спілки художників України, від ЗІ жовтня 2005 року, який укладено між Управлінням охорони історичного середовища з однієї сторони, та Львівською обласною організацією Національної спілки художників України, з іншої сторони. Вищевказаний охоронний договір укладено згідно вимоги ст. 23 ЗУ "Про охорону культурної спадщини", а саме, що всі власники пам’яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам’ятки, зобов’язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" охороні підлягають всі складові елементи пам’ятки, незалежно від ступеню збереженості.
Таким чином, факт укладення Охоронного договору є наслідком видачі оспорюваних наказу ФДМУ та свідоцтва про право власності, тобто Охоронний договір не підтверджує будь-яке право власності. Крім того, судом досліджено акт технічного стану пам'ятки архітектури від 31 жовтня 2005р. (додаток до Охоронного договору), яким, як і висновком судової будівельно-технічної експертизи, підтверджується факт відсутності будь-яких приміщень, стін чи перекриттів, а стан фундаментів визначено як незадовільний. У Висновках Управління охорони історичного середовища Виконавчого комітету Львівської міської ради (без номера та дати його складання) щодо цінності пам'ятки архітектури в будинку на пл. Міцкевича, 9 ( додаток до Охоронного договору від 31.10.2005р.) зазначено, що внаслідок руйнації та згідно Ухвали Львівської міської ради № 755 від 29.05.1997 р. будинок, що загрожував обвалом, був демонтований. На даний час збереглися фундаменти, які є в незадовільному стані (втрати каменю і цегли, тріщини) (абзац перший Висновку). В абзаці другому висновку зазначено, "Ознаки стилю: цінність екстер'єру і інтер'єру, містобудівельна цінність, естетична, композиційна, утилітарна цінність, втрачені, немає.". У другому реченні абзацу другого Висновку вказано, що згідно п. 35 Методики грошової оцінки пам'яток ... можливо застосувати наступний коефіцієнт для визначення цінності пам'ятки; Кі (історична цінність)=1,0; інші коефіцієнти визначити неможливо.
За клопотанням ТзОВ "Центр розвитку нерухомості", апеляційний господарський суд дослідив лист №22-1035/21 від 19.04.2006 р. Державної служби охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму. Цим листом, Державна служба повідомляє про вимоги до проведення археологічних дослідження та проектування нового будинку на місці втраченої будівлі - пам'ятки за адресою пл. Міцкевича, 9.
Оскільки будинок знесено, які-небудь приміщення відсутні, усі ідентифіковані залишки після розбирання будинку знаходяться у поверхневому ґрунтовому шарі земельної ділянки, Частина 3 статті 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини" покладає зобов’язання по охороні подібних об’єктів на власника земельної ділянки. Таким чином, визнання оскаржуваних актів індивідуальної дії нечинними не суперечить пам'ятко-охоронному законодавству.
Посилання апелянта на визначення "нерухомого об’єкта культурної спадщини" у Законі "Про охорону культурної спадщини" є надуманим, оскільки дане поняття не є тотожним з поняттям "об'єкт нерухомості", "нерухоме майно" - в розумінні цивільно-правового обороту та Порядку передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, який 10.09.1998р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 559/2999. Зокрема, нерухомими об’єктами культурної спадщини в розумінні пам'ятко-охоронного законодавства є також і кургани, залишки стародавніх поселень, іригаційних споруд, шляхів, могильники, мегаліти, печери, наскельні зображення тощо, які не можуть перебувати в цивільному обороті та не розглядаються Цивільним кодексом України від 16.01.2003р. як нерухоме майно, нерухомість.
Судом правомірно відмовлено ЛООНСХУ у позові до БТІ та ЕО щодо спонукання до проведення державної реєстрації договору управління нерухомим майном від 05.11.2004р. у державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р., передбачено, що реєстрація речових прав буде здійснюватись у Державному реєстрі прав у складі державного земельного кадастру. Відповідно до п.7 Прикінцевих положень вищевказаного закону до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином БТІ та ЕО діє на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2004р. Частиною 5 статті 1033 ЦК України передбачено, що договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління. Договори управління нерухомим майном відсутні у переліку правовстановлюючих документів, передбачених Тимчасовим положенням. У цьому відношенні БТІ правомірно відмовив у державній реєстрації права управління нерухомим майном у державному реєстрі прав власності, який він уповноважений вести.
Крім того, судом правомірно встановлено, що відповідач (БТІ та ЕО) не мав права реєструвати право власності НСХУ на об'єкт незавершеного демонтажу. Зареєструвавши право власності НСХУ, згідно оскаржуваних Свідоцтва про право власності № П-693 від 26.02.2004р., виданого на підставі наказу ФДМУ № 338 від 24.02.2004р., БТІ та ЕО порушила порядок, встановлений п.1.6. Тимчасового положення, яким передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Відповідно до п.1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 3127 від 24.05.2001р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773. належним доказом проведення технічної інвентаризації є технічний паспорт. В Інвентаризаційній справі БТІ та ЕО наявний технічний паспорт на будинок № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові та технічний паспорт земельної ділянки за цією ж адресою. В акті біжучих змін від 12.01.2004р. БТІ та ЕО зафіксовано, що будинок повністю знесено. Крім того, відповідно до вищевказаної Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації на кожний об'єкт заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд. У разі знесення будинку чи господарської будівлі, що мала присвоєну літеру, у подальшому така літера не присвоюється.
Таким чином відповідачем (БТІ та ЕО) було зареєстровано оскаржуване свідоцтво, без проведення технічної інвентаризації та присвоєння літери, без складання абрису та плану земельної ділянки, фактично з посиланням на дані технічної інвентаризації неіснуючого будинку.
Також місцевим господарським судом у відповідності до вимог ст.ст. 2, 10, 11, ч.1 ст. 53 прийнято до розгляду позовні вимоги ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" та ухвалою суду від 08.06.2005р. визнано третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки останній звернувся до суду з метою захисту своїх охоронюваних законом інтересів, що пов'язані з суб'єктивними правами власності на земельну ділянку у м. Львові за адресою пл. Міцкевича, 9. Судом встановлено, що позовні вимоги ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" повністю виключають задоволення вимог ЛООНСХУ до БТІ та ЕО.
Відповідно до ст.54 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають права позивача. Статтею 51 КАС України визначено, що позивач має право збільшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Таким чином, судом правомірно прийнято до розгляду заяву ТзОВ "Центр розвитку нерухомості" про збільшення позовних вимог уточненою заявою за вих. № 55 від 12.12.2005р. до ЛООНСХУ (відповідач-1), НСХУ (відповідач-2), БТІ та ЕО (відповідач-3), ФДМУ (відповідач-4).
Апеляційним судом встановлено, що місцевий господарський суд правомірно розглянув спір за відсутності позивача, що був належно повідомлений про час і місце судового розгляду
Місцевим господарським судом правомірно не задоволено клопотання Позивача про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України справ №2/245-13/264, №1/757-14/231, №1/769-8/172 та до розгляду Прокуратурою Львівської області звернення НСХУ. В матеріалах справи відсутні процесуальні документи, які б свідчили, що такі справи прийняті до розгляду ВАС України, позивачем не представлено ні рішення, ні постанови за наслідками розгляду даних справ. Відповідно до ст. 156 КАС України зупинення провадження у справі передбачено у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій інстанції. Судом встановлено, що рішення за вказаними позивачем судовими справами набрали законної сили відповідно до вимог статті 254 КАС України , а відтак підлягають виконанню на всій території України. Статтею 156 КАС України зазначено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від11.01.-23.02.2006р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта не відповідають матеріалам справи ,документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 185, 195, 196, 198, 200, п.1 ст.205, 206 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Львівської області від 11.01.-23.02.2006р. у справі № 1/64-9/28 залишити без змін.
2. В задоволенні апеляційної скарги Львівської обласної організації
Національної спілки художників України від 14 березня 2006 року №14/03-06
відмовити.
3. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку.
4. Матеріали справи передати в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
суддя Гнатюк Г.М.
суддя Мирутенко О.Л.