ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 лютого 2007 р. |
№ 177/8-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого |
Козир Т.П., |
|
суддів: |
Шевчук С.Р., |
|
|
Владимиренко С.В. |
|
розглянув касаційну скаргу |
Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" |
|
на постанову |
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006 р. |
|
у справі |
№177/8-06 господарського суду Київської області |
|
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 |
|
про |
розірвання договору оренди та виселення, |
за участю представників:
- позивача: Михальський Ю.А. (дов. б/н від 01.02.2007р.)
- відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3 (дов. НОМЕР_1.)
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" звернулось до суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 про розірвання договору оренди НОМЕР_2 та зобов'язання відповідача звільнити приміщення площею 144,1м2, що знаходиться АДРЕСА_1, зазначеного як кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1". У жовтні 2006р. позивач надав суду заяву про уточнення підстав позову, в якій зазначив про порушення відповідачем договірних умов, визначених п.5.3.9, п.5.3.10 договору оренди, а саме: відповідач не застрахував об'єкт оренди від усіх звичайно прийнятих ризиків та передав його в суборенду без письмової згоди Орендодавця.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2006р. у справі №177/8-06 (суддя Чорна Л.В.) договір оренди майна НОМЕР_2, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" та Суб'єктом підприємницької діяльності -ОСОБА_1розірвано. Зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1звільнити приміщення площею 144,1м2, що знаходиться АДРЕСА_1, зазначеного як кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1". Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" 1700грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем п.5.3.9 договору оренди в частині незастрахування об'єкту оренди від усіх звичайно прийнятих ризиків, п.5.3.10 договору оренди, ст.267 ЦК УРСР, ст.774 ЦК України в частині передачі об'єкту оренди в піднайом без згоди наймодавця. Поряд з цим, суд першої інстанції послався і на порушення відповідачем п.5.3.2 договору оренди внаслідок використання майна не за цільовим призначенням.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. у справі №177/8-06 (колегія у складі головуючого Федорова М.О., суддів Міщенка П.К., Яковлєва М.Л.) апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 11.10.2006р. у справі №177/8-06 скасовано повністю. Прийнято нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постанова мотивована тим, що спірне приміщення площею 144,1м2 знаходилося у орендному користуванні відповідача, останній не порушував зазначені судом першої інстанції умови договору оренди.
Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції постановою у справі №177/8-06, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. у справі №177/8-06 внаслідок неповного з'ясування судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та залишити рішення господарського суду Київської області від 11.10.2006р. у справі №177/8-06 без змін.
Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод", в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. у справі №177/8-06 без змін.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2003 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -ОСОБА_1(орендар) укладено договір оренди №1. Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування приміщення загальною площею 144,1м2, що включає торгівельну площу 55,3м2, знаходиться АДРЕСА_1, та зазначено як кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Відповідно до п.6.2 та п.6.3 договору розмір орендної плати становить 210грн. за один місяць і має сплачуватись не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць.
Строк дії даного договору було встановлено 10 років з моменту передачі орендодавцем приміщення орендарю (п.4.1 договору).
Згідно п.1.2 договору оренди №1 зазначене приміщення було передане у платне користування Суб'єкту підприємницької діяльності-ОСОБА_ 1у 2003 році, про що було складено акт прийому-передачі від 2003 року, який є додатком №1 до договору оренди. Відповідно до акту прийому-передачі від 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю Макарівський цегельний завод" передав Суб'єкту підприємницької діяльності-ОСОБА_1 приміщення та інше обладнання вартістю 9650,84грн.
Задовольняючи позов про розірвання договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено п.п.5.3.9, 5.3.10 договору оренди, щодо страхування об'єкта, що орендується, від усіх звичайних прийнятих ризиків, та передачі об'єкту оренди в суборенду без письмової згоди орендодавця.
Суд першої інстанції вказав, що в ході перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2003р. по 01.07.2005р. Контрольно-ревізійним відділом в Макарівському районі встановлено, що в порушення п.1.1 договору оренди орендарю безпідставно передано 88,8м2, в результаті чого позивачем за період з 01.01.2003р. по 01.07.2005р. недоотримано орендної плати на суму 10116грн.60коп. Крім того, відповідачем порушено п.5.3.2 договору в частині нецільового використання приміщення.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи міститься договір страхування майна НОМЕР_3, укладений з АТ "Українська пожежно-страхова компанія", договори страхування майна, що знаходиться в оренді НОМЕР_4, НОМЕР_6, укладені з НАСК "Оранта" згідно яких будівля закусочна "ІНФОРМАЦІЯ_1", технологічне обладнання та меблі застраховано. Вказаними договорами визначено застраховані ризики-події, на випадок яких проводиться страхування і які мають ознаки ймовірності та випадковості настання.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, в матеріалах справи відсутній договір суборенди, що свідчить про те, що відповідач не передавав приміщення в суборенду без дозволу власника.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності факту передачі відповідачем приміщення в суборенду без погодження з власником, та страхування орендованого майна, спростувавши висновок місцевого суду про невиконання відповідачем умов договору про обов'язковість страхування та недопустимість передачі майна в суборенду без згоди власника.
Проте, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій неможливо з наступних підстав.
Оренда майна будь-якої форми власності, як різновид майнового найму, регулюється положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем порушено п.5.3.2 договору оренди, а саме здійснюється нецільове використання майна, проте, в порушення ст.43 ГПК України, суд не дослідив и не надав оцінці вказаній обставині.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі орендованого приміщення в суборенду. Проте, судом апеляційної інстанції не надано оцінки відповіді ДПІ у Макарівському районі Київської області НОМЕР_7, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарської діяльності, місце здійснення діяльності: АДРЕСА_1 (а.с. 30), не надано оцінки зазначеному судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, виклавши доводи в обґрунтування відсутності порушення відповідачем договірних умов, обумовлених п.5.3.10 договору оренди, не врахував приписів ст.774 Цивільного кодексу України та не надав оцінки акту комісії позивача від 21.06.2006р., договору про співпрацю НОМЕР_2, укладеному відповідачем з Суб'єктом підприємницької діяльності-ОСОБА_2, НОМЕР_4, укладеному відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус", та договору про сумісну діяльність НОМЕР_5, укладеному відповідачем з Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1
Суд апеляційної інстанції спростував висновок місцевого господарського суду щодо порушення орендарем договірних умов, визначених п.5.3.9 договору оренди, яким встановлено зобов'язання орендаря застрахувати об'єкт, що орендується від усіх звичайних прийнятих ризиків, обмежившись при цьому твердженням про визначення в договорах страхування майна НОМЕР_3, укладеному з АТ "Українська пожежно-страхова компанія", та НОМЕР_4, НОМЕР_6, укладеним з НАСК "Оранта", застрахованих ризиків-певних подій, на випадок яких проводиться страхування, без з'ясування, чи страхувалися орендовані приміщення від усіх звичайно прийнятих ризиків, визначених Законом України "Про страхування".
Крім того, наведені апеляційним судом доводи в обґрунтування спростування тверджень позивача про здійснення на орендованій відповідачем площі підприємницької діяльності Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 з посиланням на те, що мати відповідача допомагає їй переміщати деякі товари та прибирати приміщення, не доведені документально.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не вказав в оскаржуваній постанові жодного закону чи нормативно-правового акту неправильно застосованих судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Відповідно до ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
При вирішенні даного господарського спору, суди попередніх інстанцій належно не перевірили всі обставини справи, зокрема щодо дотримання сторонами порядку розірвання господарського договору відповідно до ст.188 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідивши та не надавши належну оцінку викладеним позивачем доводам у позові та у відзиві на апеляційну скаргу, дійшов передчасного висновку про безпідставність вимог позивача.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є наслідком неповного дослідження вказаних обставин справи та неправильного тлумачення та неправильного застосування норм права.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду Київської області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, з'ясувати права та обов'язки сторін, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 п.3, 11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарівський цегельний завод" задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. та рішення господарського суду Київської області від 11.10.2006р. у справі №177/8-06 скасувати.
3. Справу №177/8-06 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суддів.
|
Головуючий |
Т. Козир |
|
Судді: |
С. Шевчук |
|
|
С. Владимиренко |