Cправа № 1709/172/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2012 Корецький районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді Павловського В.К.
при секретарі Федичканич В.Ю.
з участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики. В судовому засіданні свої позовні вимоги збільшив та просить крім цього стягнути з відповідача на його користь 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 131грн.82коп., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на суму 52грн.58коп., моральну шкоду за несвоєчасну сплату боргу в сумі 1000 грн., витрати понесені ним у зв»язку з наданням юридичної допомоги адвокатом в сумі 1000 грн., транспортні витрати пов»язані з проїздом в маршрутному таксі / чотири поїздки на суму 240 гривень та судові витрати.
Пояснив, що 9.01.2011 р. він позичив ОСОБА_2,550 доларів США які та зобов»язувалася повернути до 14.01.2011 року про що свідчить письмова розписка дана відповідачкою. Однак, термін повернення боргу настав, а відповідачка не повернула йому грошові кошти. Просить позов задоволити та стягнути з відповідачки 4394 грн.23коп.боргу, що еквівалентна за курсом НБУ 550 доларам США, а також 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 131грн.82коп., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на суму 52грн.58коп., моральну шкоду за несвоєчасну сплату боргу в сумі 1000 грн., витрати понесені ним у зв»язку з наданням юридичної допомоги адвокатом в сумі 1000 грн., транспортні витрати пов»язані з проїздом в маршрутному таксі / чотири поїздки на суму 240 гривень та судові витрати.
Відповідачка ОСОБА_2, в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що вона віддала гроші, які позичала у позивача. Повідомила, що в грудні 2010 року брала в борг у позивача 200 доларів США, проте позивач поставив таку усну умову, що по договору позиці складеному у нотаріуса, зазначається про одержання 500 доларів США тому, що позивач 200 доларів рахував як відсоток від 200 позичених доларів та 100 доларів понесені витрати за послуги нотаріуса, хоча реально одержала від позичальника лише 200 долларів США. змушена була йти на такі умови, оскільки знаходилась в той час у вкрай складному становищі, а інших можливостей не було. Вказаний борг повинна була віддати 03.01.2011 року, проте не змогла віддати вчасно, а попросила позивача відтермінувати до 14.01.2011 року на що той погодився, але для забезпечення цього відтермінування змусив написати розписку про нову позику нарахувавши по 50 доларів щоденно за 11 днів, що склало сумму 550 доларів США, хоча реально вказаної суми вона не позичала, а віддала борг 500 долларів 17.01.2011року , 550 долларів США не повертає так як реально такі гроші не заборгувала.
Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, 9.01.2011 р. позичив ОСОБА_2,550 доларів США, які остання зобов»язувалася повернути до 14.01.2011 року про що свідчить письмова розписка дана відповідачкою. Однак, термін повернення боргу настав, а відповідачка не повернула йому грошові кошти. В судовому засіданні доведено, що між сторонами укладено договір позики, що стверджується письмовою розпискою, так як ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцеві визначеної грошової суми.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2, не виконала свої зобовязання за вказаним договором, оскільки термін повернення позики настав 14.01.2011року, а вона не повернула зазначені в розписці кошти.
Покликання відповідачки в судовому засіданні на обставини про те, що вона реально повторно не позичала у позивача коштів зазначених у позовній заяві спростовуються її розпискою та поясненнями свідків ОСОБА_3, та ОСОБА_4, даними в суді. В той час відповідач не надала суду будь-яких доказів, що підтверджували б ці обставини.
Відповідно до ст.1050 ЦК України у разі порушення договору позичальником настають наслідки, встановлен відповідно до ст.625 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вище наведене з ОСОБА_2, слід стягнути на користь ОСОБА_1,4394гривні боргу за договором позики, 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 131грн.82коп., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на суму 52грн.58коп., транспортні витрати пов»язані з проїздом в маршрутному таксі / чотири поїздки/ як вказує сам позивач і згідно довідки № 0814 від 18.04.12 року виданої державним підприємсчтвом «Рівнеавтотранссервіс»на суму 72 гривні 60 копійок та судові витрати в сумі 214 грн. 60 коп.
Щодо стягнення моральної шкоди то відповідно до ст.1050 ЦК України відшкодування моральної шкоди за порушення позичальником договору позики діючим законодавством не передбачено.Це відображено і в ст..625 цього ж кодексу де передбачена відповідальність за порушення грошового зобов»язання на яку покликається і сам відповідач.
Відносно стягнення на користь позивача витрат понесених у зв»язку з наданням юридичної допомоги адвокатом в сумі 1000 гривень то вони задоволенню не підлягають. В долучених матеріалах наданих позивачем є довідка від 18.04.2012 року видана адвокатом ОСОБА_5, про те, що позивачу надавалась юридична допомога, за що він сплатив гонорар в сумі 1000грн. Проте як слідує із угоди-доручення від 12.04.2012 року про надання правової допомоги вказується, що позивач уповноважує адвоката ОСОБА_5, здійснити представництво його інтересів як позивача по цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики в Корецькому районному суді, однак таке представництво здійснено не було і в жодному із судових засідань адвокат по цій угоді- дорученню участі не приймав, а відтак і витрати понесені позивачем за надання юридичної допомоги відшкодуванню не підлягають.
На підставі наведеного керуючись ст.ст. 625, 1046-1050, ст. ст.213 215, 218 ЦПК України , суд -
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4394гривні боргу за договором позики, 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 131грн.82коп., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на суму 52грн.58коп., транспортні витрати пов»язані з проїздом в маршрутному таксі на суму 72 гривні 60 копійок та судові витрати в сумі 214 грн. 60 коп., а всього 4865грн.60коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили через десять днів після проголошення рішення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Рівненського апеляційного суду через Корецький районний суд.
СУДДЯ: В.К.Павловський