ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" липня 2006 р. Справа № 21/13/4134
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зав'язуна В.С.
суддів: Іоннікової І.А.
Щепанської Г.А.
при секретарі Сташкевич М.О. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Бормецький Д.О., довіреність №20/07 від 12.07.2006 року,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Рекламне агенство "Є!"
(м. Хмельни цький)
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "14" жовтня 2005 р. у справі № 21/13/4134
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Хмельницький)
до приватного підприємства "Рекламне агенство "Є!" (м. Хмельницький)
про стягнення 4768,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.10.05р. у справі №21/13/4134 позов Хмельницького обласного Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Рекламне агенство "Є!" про стягнення 4768 грн. задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 4768 грн. штрафних санкцій; в доход державного бюджету - 102 грн. державного мита; на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням "Рекламне агенство "Є!" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, а при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закону) працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Скаржник вказав, що матеріали справи свідчать, що вказані органи на протязі 2003 рр. не направляли чи безпосередньо самі інваліди не звертались до Рекламного агентства "Є!" з метою працевлаштування.
На думку скаржника, відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій у вигляді штрафних санкцій згідно із статтею 20 Закону жодним чином не пов'язується з причинами, які зумовили недодержання підприємством, установою чи організацією нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. За таких умов штрафні санкції за недодержання цього нормативу фактично набирають характеру не майнової відповідальності, а обов'язкового платежу, що не передбаченого Законом України «Про систему оподаткування».
Крім того, скаржник вказав, що суд не надав належної оцінки довідці як доказу, відповідно до якої Рекламне агентство "Є!" мало у 2003 році збиток, і тому не мала коштів для відрахування на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів, викладених у скарзі, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач вказав, що "Рекламне агенство "Є!" не виконало своїх обов'язків по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та не інформувало державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а тому повинно сплатити штрафні санкції відповідно до ст. 20 вищевказаного Закону.
Також позивач вказав, що у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації. Таким чином, законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності чи відсутності прибутку суб'єктів господарювання. Штрафні санкції сплачуються за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів і не залежать від наявності прибутку.
Крім того, на думку позивача, штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носять характер не відповідальності, а альтернативного зобов'язання, тобто підприємство (об'єднання), установа, організація або дотримуються нормативу, або сплачують певну суму до Державного бюджету України.
Сплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів не направлена на припинення правопорушення, такі санкції носять компенсаційний характер, тобто держава отримуючи кошти від підприємства (об'єднання), установи, організації приймає на себе обов'язок щодо необхідності вирішення питання працевлаштування інвалідів.
Позивач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.
Заслухавши представника скаржника, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що загальна чисельність працюючих на ПП “Рекламне агентство Є” у 2002 році становила 38 особи. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 2 робочих місця.
Згідно Звіту відповідача про працевлаштування інвалідів у 2003 році на його підприємстві не працевлаштовано жодного інваліда.
Враховуючи викладене, на думку суддів колегії відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.
Хмельницький обласний центр зайнятості листом від 01.11.04р. №13-04/1782 повідомив, що протягом 2003 р. “Рекламне агентство Є”- центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (форма №3-ПН) не подавало.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради повідомило листом №5927 від 26.10.04р., що “Рекламне агентство Є” інформацію щодо створення робочих місць у 2003 році для працевлаштування інвалідів не надавало.
Апеляційна інстанція вважає, що працевлаштування інвалідів центром зайнятості на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів, а тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на підприємство.
Відповідно до частини першої статті вищевказаного 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що “Рекламне агентство Є” було зобов'язано у 2003 році створити 2 робочі місця для працевлаштування інвалідів, проте не працевлаштувало жодного інваліда. Тому, відповідно до ст.20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач мав сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце (2 місця) не зайняте інвалідом, тобто 2384Х2=4768 грн.
Згідно ст. 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів на Україні" Фонд України соціального захисту населення є органом на який покладено зобов'язання здійснювати фінансування роботи по соціальній захищеності інвалідів.
Згідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Виходячи зі змісту ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Як видно з наведеної норми, адміністративно - господарські санкції відрізняються від інших санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання, наявністю у цих відносин особливого суб'єкта, такого як державний орган виконавчої влади або виконавчий орган місцевого самоврядування.
Згідно з приписом пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідно до змісту статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 вищевказаного Закону, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим і суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської і діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з приписами розділу IX ГК України "Прикінцеві положення"; Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року (пункт 1).
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також: за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (частина перша пункту 5).
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення (частина друга пункту 5).
З викладених приписів чинного законодавства та встановлених судами обставин справи випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2003 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2004 року. А отже, припис статті 250 ГК України має бути застосовано до спірних відносин сторін зі справи.
Позивачем було пред'явлено позов 06.10.05р., з дотриманням 6-місячного строку застосування штрафних санкцій тобто в межах встановлених ст.250 ГК України строків.
За таких обставин, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 14.10.05 року у справі №21/13/4134 зміні щодо назви та скасуванню в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п. 6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Рекламне агенство "Є!" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14 жовтня 2005 року у справі №21/13/4134 змінити щодо назви та вважати його постановою.
3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14 жовтня 2005 року у справі №21/13/4134 скасувати в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення залишити без змін.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського суду може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Зав'язун В.С.
судді:
Іоннікова І. А.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2, 3 - сторонам
4 - в наряд
друк. Гаврилюк Т.