Справа 22-ц-2294/  2009 р.                                                                              Головуючий 1 інст. - Подус Г.С.

Категорія  - видача судового наказу                                                           Доповідач -Табачна Н.Г.

 

                                                                                УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         

          23 квітня 2009 року  судова колегія  судової палати у цивільних справах апеляційного суду   Харківської області в складі: 

головуючого                        Зазулинської Т.П.

            суддів                                    Табачної Н.Г., Хорошевського О.М.,

           при секретарі                        Зелінській І.В.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного  товариства комерційний банк ( ЗАТ КБ ) „Приватбанк” на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова  від 05 березня 2009 року по справі за заявою ЗАТ КБ „Приватбанк” про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за  кредитним договором,

 

                                                                  ВСТАНОВИЛА :

 

           02.03.2009 року ЗАТ КБ „ПриватБанк” звернувся до Дзержинського  районного суду  м. Харкова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,  укладеного між ними  27.11.2005 року на суму 1631,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 %  на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.11.2006 року. 

 Посилався на те, що на  порушення умов цього  договору боржник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 10.02.2009 року має заборгованість 5673,56  грн., яка складається:  із  заборгованості за кредитом  в сумі  1142,88 грн.; заборгованісті по процентам за користування кредитом -2195,48 грн.,  пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором -1588,84 грн., судового штрафу у фіксованій сумі - 500 грн., судового штрафу (проценту) в сумі 246,36 грн.

  На підставі наведеного просив суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк” 5673, 56 грн. - заборгованості за кредитним договором та  28,37 грн. судового збору  і 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

  Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова  від 05.03.2009 р. в прийнятті заяви ЗАТ КБ „ПриватБанк” про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відмовлено  на підставі  ст.ст.96, 100,101 ЦПК України.

  Ухвалою судової колегії апеляційного суду Харківської області від 09.04.2009 року ЗАТ КБ „ПриватБанк” за його заявою поновлено строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції. 

             В апеляційній скарзі  ЗАТ КБ „ПриватБанк”, посилаючись на  неправильне застосування місцевим  судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду  першої інстанції.

             Вважає неврахованим суддею, що  вимога Банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі та відповідно до вимог закону,  і  заявник  вправі  вимагати повернення всієї суми кредиту.

            Вказує також, що від боржника не надходило ніяких заперечень чи заяв щодо наявності спору про право, тому твердження суду про наявність спору про право, ґрунтується на припущеннях суду без урахувань Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні, підготовленим Верховним Судом України, та висновку науково-правової експертизи від 09.11.2007 р., проведеної експертами Академії правових наук України.

   Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

   Відмовляючи  ЗАТ  КБ „ПриватБанк” в прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суддя відповідно до ст. 100 ЦПК України виходив з наявності між сторонами  спору про право, який повинен  розглядатися у порядку позовного провадження.

             З матеріалів справи вбачається, що  між  ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладений договір кредиту на умовах його повернення, строковості та цільового характеру  використання. Строк дії цього договору визначений до 27.11.2006 р. 

             При цьому виконання зобов'язання боржника забезпечено неустойкою у вигляді пені та штрафу (пп. 3.2.7.п.3.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам).   

             Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України сплата неустойки є мірою відповідальності за порушення зобов'язання,  і тому застосовується при наявності вини  боржника, оскільки інше не встановлено вказаним кредитним договором.

            Згідно ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

            Зазначене свідчить про те, що між сторонами існує спір про право, який повинен розглядатися у порядку позовного провадження.

            За таких обставин судова колегія  вважає, що  висновок  судді  про відмову в прийнятті заяви ЗАТ КБ „Приватбанк”  про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за  кредитним договором грунтується на законі і відповідає обставинам справи.

            Посилання апелянта на те, що ніяких заяв чи заперечень від боржника щодо наявності спору про право  не надходило не може свідчити про неможливість такого спору  між сторонами  за договором, оскільки в наданих до суду розрахунках заявника про стягнення грошових  сум не міститься будь-яких відомостей про  згоду боржника  з такими розрахунками.

            Відсутність такої згоди боржника  потребує  відповідно до ст. 212 ЦПК України додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами наданих заявником документів.           

           Посилання апелянта на необхідність врахування судом першої інстанції  висновку науково-правової  експертизи  щодо можливості видачі судового наказу за кредитним договором  за  вказаною вимогою ЗАТ КБ „ПриватБанк”  не є доказом у справі, оскільки вона не призначалася судом  та  містить вирішення  правових питань, що є тільки правом суду.

           Посилання апелянта на наявність Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні, підготовленим Верховним Судом України, також не є  правовою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки  зазначене узагальнення є окремою думкою судді (суддів) і згідно ст. 8 ЦПК України  не є  нормативно-правовим актом, відповідно до якого суд вирішує справу.

           Судова колегія вважає, що  підстави для скасування ухвали судді від  05.03.2009р.  відсутні.

           Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст.  313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія  

   

                                                                   УХВАЛИЛА:

 

            Апеляційну скаргу відхилити.

            Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова  від 05 березня 2009 року залишити без змін.

            Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і  може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

Головуючий:    підпис                                                

Судді :   підписи

Копія вірна: суддя-