Справа №2-2559

2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2008 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Григор'єва Б.П.

при секретарі - Горгуль О. Є.

з участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП „ Завод імені Малишева" про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП „Завод ім.Малишева" про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 40 000 грн., штрафу 1 % від зазначеної суми у розмірі 400 грн., судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 404 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 2 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., зазначаючи, що 27.09.2006 року було укладено письмовий договір позики між ним, ОСОБА_2 та ДП „Завод ім.Малишева" в особі Генерального директора Гриценко ГД. строком до 30.11.2006 року на суму 40 000 грн. В підтвердження перерахування зазначеної суми ДП „ Завод ім.Малишева" в прибутковій касі заводу отримав квитанцію.

Однак у встановлений договором строк відповідач суму боргу не повернув, на неоднократні вимоги повернути борг не реагував. Вважає, що йому та його сім "ї спричинено моральну шкоду, так як фінансове становище сім "ї погіршилось і ці кошти йому були вкрай необхідні, а тому були порушені його життєві плани. При таких обставинах він змушений звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач, адвокат позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, тільки в частині повернення боргу за договором позики у розмірі 40 000 грн. Решту позовних вимог не визнала, зазначаючи, що в зв"язку з порушенням Господарським судом Харківської області провадження по справі про банкрутство ДП „Завод ім.Малишева" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі та не має можливості здійснювати розрахунки з кредиторами.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обгрунтований, але підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Судом встановлено, що 27.09.2006 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ДП „Завод імені Малишева" в особі Генерального директора Гриценко Г.Д. укладено договір поворотньої фінансової допомоги- позики. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_2 передав грошові кошти у розмірі 40 000 гривень. Згідно п.6.1 договору позики, строк позики розпочинається з моменту набрання чинності даного договору і становить до 30 листопада 2006 року.

Як зазначено в частині 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.5.2 договору позики, за порушення строку повернення позики позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 1% від суми позики. При підписанні договору позики Генеральний директор ДП „Завод ім. Малишева", який діяв від імені підприємства, був ознайомлений з порядком та умовами, визначеними договором позики, про

що свідчить його власноручний підпис на договорі позики, тобто жодних претензій до умов договору не було.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення грошових коштів та штрафу у розмірі 1% від суми позики знайшли підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з квитанції від 27.05.2008 року юридичної консультації Комінтернівського району м. Харкова, ОСОБА_2 сплатив за отримання юридичної допомоги грошові кошти у розмірі 2000 грн.

Як зазначено в ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправмірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови № 4 від 31.03.1995 року Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає ствердження позивача про спричинення йому моральної шкоди діями відповідача обгрунтованими, проте розмір спричиненої моральної шкоди позивачем завищений, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000, 00 грн.

З відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору, сплоченного при подачі позовної заяви у розмірі 404 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного збору у розмірі 30 грн., а також витрати, пов"язані з отриманням юридичної допомоги у розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 625, 626, 1046, 1048, 1049, 1050, 1167 ЦК України, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „ Завод імені Малишева" на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень; штраф у розмірі 1% від суми позики , що складає 400( чотириста) гривень; судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви у розмірі - 404 (чотириста чотири)гривні, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30( тридцять ) гривень; витрати на юридичну допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень; моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.