ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відмову в прийнятті позовної заяви

"07" грудня 2010 р.                                № 2716

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали заяви

за позовом підприємця ОСОБА_1

до відповідача ТОВ ІП “Крина”

про стягнення заборгованості в розмірі 11 583,00 (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят три) дол. США, з розрахунку по курсу НБУ - 91 942 (дев’яносто одна тисяча дев’ятсот сорок дві) грн. 38 коп..

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ ІП ”Крина” на свою користь заборгованість в розмірі 11 583,00 (одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят три) дол. США, з розрахунку по курсу НБУ - 91 942 (дев’яносто одна тисяча дев’ятсот сорок дві) грн. 38 коп..

Підприємець ОСОБА_1 в позовній заяві вказав, що місцезнаходження ІП “Крина” –Республіка Білорусь, вул. Гинтовта, буд. 12а, к.бл. 2,1, поверх м. Мінськ.

В пункті 5.3. контракту № 07/09 від 29 липня 2010 року, укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ІП “Крина” зазначено, що у випадку неможливості прийняття взаємовигідного рішення, всі спори вирішуються в судовому порядку у відповідності з законодавством, діючим на території обох країн.

Згідно статті 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності учасницями якої є Україна та Республіка Білорусь (дата підписання Україною 20 березня 1992 року, дата ратифікації 19 грудня 1992 року, дата набуття чинності для України 19 грудня 1992 року) (надалі - Угода), дана Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб’єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Відповідно до статті 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав:

а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову.

Якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача;

б) здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філіалу) відповідача;

в) виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору;

г) мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди;

д) має постійне місце проживання або місце знаходження позивач за позовом про захист ділової репутації;

є) знаходиться контрагент-постачальник, підрядник або той, хто надає послуги (виконує роботи), і спір стосується укладення, зміни і розірвання договорів.

Компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці Співдружності припиняє виробництво у справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до прийняття рішення у справі.

Згідно пункту 1 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/608 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” зазначається, що за змістом статей 4, 12-17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Оскільки в ГПК відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 13-16 ГПК про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції. Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

З усього вищевказаного вбачається, що спір між сторонами має розглядатися не господарським судом Рівненської області, а компетентним судом в Республіці Білорусь за місцем знаходження відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє в прийняті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи все вищевказане суд прийшов до висновку, що слід відмовити в прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в прийнятті позовної заяви.

2. Ухвалу направити підприємцю ОСОБА_1 та ІП “Крина”.

Суддя Василишин А.Р.