Справа №2-58/07

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ РІШЕННЯ

12 січня 2007 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д.,

секретаря судового засідання Артемової М.А.,

з участю позивача ОСОБА_1,                                                                                                     

представника позивачаОСОБА_2.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка із застосуванням технічних засобів "Оберіг" цивільну Справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час затримки, моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просив стягнути поновити пропущений з поважних причин строк на звернення до суду, стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за весь час затримки у розмірі 2875,50 гривень за період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 року, моральну шкоду, спричинену порушенням його трудових прав у розмірі 30000 гривень .

В судовому засіданні позивач, його представник підтримали позовні вимоги, суду пояснили, що своєчасно, у встановлений законом 3-місячний термін, не звернулися з позовом до суду з поважних причин, оскільки позивач протягом тривалого часу знаходився на лікарняному, у тому числі на стаціонарному лікуванні. Крім цього, у липні 2006 року звертався з позовом до суду про внесення змін у формулюванні обставин в акті форми Н-1, стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки, моральної шкоди. Але ж суддя залишив цей позов без руху. ОСОБА_1був звільнений за власним бажанням ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в цей день вже не працював, розрахунок у день звільнення по заробітній платі не отримав. В зв'язку з порушенням трудових прав звернувся до прокуратури, яка провела перевірку та шахта ІНФОРМАЦІЯ_3 року видала наказ про звільнення ОСОБА_1 за п.З ст.38 КзуП з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку. ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідач перерахував заробітну плату тільки за листопад 2005 року, повністю не розрахувався з позивачем. Остання виплата позивачеві була проведена тількиІНФОРМАЦІЯ_4 року. В зв'язку з порушенням відповідачем трудових прав позивача па своєчасний розрахунок, останній не мав можливості придбати вугілля у будинок, продукти харчування, тощо. Порушився нормальний життєвий уклад позивача на матеріальне забезпечення його родини. Претерпів душевні страждання також в зв'язку з некоректним відношенням керівництва шахти до нього.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовних вимог, суду пояснила, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про трудовий спір без поважних причин. Своєчасний розрахунок з позивачем шахта не провела, бо знаходиться на дотації у держави. Моральна шкода, яку просить стягнути позивач, є позовом захисту честі та гідності, тому позивач повинен звертатися з окремим позовом до суду.

Як вбачається з наказівНОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 p., НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 p., копії трудової книжки, ОСОБА_1 звільнен о за власним бажанням з ІНФОРМАЦІЯ_2року, після перевірки прокуратури, в наказ внесено зміни про звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.38 КЗУП за власним бажанням з ІНФОРМАЦІЯ_2року з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьохмісячого

 

2

середнього заробітку, (а.с.5-6,-20-24)0

ОСОБА_2 як представник позивача неодноразово зверталася до керівництва підприємства-відповідача, прокуратури, компетентних органів про виплату належних ОСОБА_1 сум при звільненні, усунення порушень трудового законодавства, про що свідчать листи, звернення, відповіді (а.с.4, 7, 9-12, 13-16,18-19, 30-31)

Дійсно, позивач ОСОБА_1з березня 2006 року знаходився неодноразово на лікуванні, що підтверджується лікарняними, епикризами (а.с.26-27,32-34), звертався до суду з позовом 06.07.2006 року, який залишено без руху (а.с.61-64)

Згідно  довідки  державного  підприємства  "Донецька  вугільна  енергетична  компанія" відокремленого   підрозділу  ІНФОРМАЦІЯ_1    (а.с.60)     кількість  робочих  днів, відпрацьованихОСОБА_1 за період з червня по листопад 2005 року становить 42 дня   (8+24+2+6+2),   загальна   сума   нарахувань   за   вказаний   період   становить   2875,50   гривень (451,75+1127,33+129,51+418,53+109,30).

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.233 Кодексу законів України про працю працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в трьохмісячний сірок з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Стаття 234 КзУпП передбачає, що у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст.233, суд може поновити ці строки.

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1пропустив трьохмісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виплат, які повинні бути виплачені робітникові при звільненні (початок строку з ІНФОРМАЦІЯ_9 року-день останьої виплати підприємством) з поважних причин, що підтверджується лікарняними листами, епикрізами лікарен, позовом від 06.07.2006 року, який залишено без руху.

Сукупність наведених доказів дає суду підстави вважати, що характер захворювання ОСОБА_1, тривалість його лікування, необхідність стороньої допомоги та нагляду, -позбавили позивача, а також його представника - дружину ОСОБА_2, можливості своєчасно звернутися до суду про захист порушених трудових прав, тобто строк звернення до суду порушено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Згідно ст.116 Кодексу законів України про працю при звільнені працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В судовому засіданні' встановлено, й це підтверджується поясненнями позивача, його представника, представника відповідача, довідкою підприємства-відповідача, що ОСОБА_1в день звільнення - ІНФОРМАЦІЯ_2року, не працював, однак вимагав провести з ним розрахунок ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалася шляхом зарахування коштів на рахунок в філіалі "Путіловське відділення Промінвестбанку у м. Донецьк", для наступного отримання позивачем заробітної плати через банкомат, що підтвердили в судовому засіданні позивач, представник відповідача, наведене 'вбачається з довідки банку (а.с.8)

З вказаної довідки банку (а.с.8) вбачається, що на пластикову карту, відкриту на ім'я ОСОБА_1, проводилися нарахування ІНФОРМАЦІЯ_3р., ІНФОРМАЦІЯ_7р., ІНФОРМАЦІЯ_8 p., ІНФОРМАЦІЯ_9р. Тобто останній день виплати належних позивачеві платежів ІНФОРМАЦІЯ_9р.

Таким чином, затримання розрахунку з позивачем при звільненні становить 52 робочих дня з урахуванням п'тиденного робочого тижня (період з ІНФОРМАЦІЯ_6р. по ІНФОРМАЦІЯ_9р. включно)

Згідно ст.117 Кодексу законів України про працю в разі невиплати з вини власника чи уповноваженого їм органу належних звільненому працівнику сум в строки, встановлені ст.116 КзУП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити робітнику його середньомісячний заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Представник   відповідача   не   навів   суду   доказів   поважності   причин   несвоєчасного

 

3

розрахунку з позивачем. Доводи представника відповідача про відсутність належного фінансування з боку головного підприємства, що фінансуються з бюджету щодо своєчасної виплати розрахунку позивачеві при звільненні, суд вважає голомовними й не приймає до уваги, оскільки представником відповідача не надано ніяких доказів в підтвердження цих обставин.

Судом встановлено, що адміністрацією підприємства не було прийнято належних заходів для повного розрахунку з позивачем при його звільненні, з чого вбачається вина підприємства-відповідача в нєсвоєчастному розрахунку при звільненні.

На підставі викладеного, вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки підлягають задоволенню, виходячи з наступного розрахунку.

Згідно до п.8 Порядку розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на кількість цих робочих днів.

Згідно довідки, наданої підприємством-відповідачем (а.с.60), заробітна плата позивача за

останні, перед звільненням, два місяці - жовтень та листопад 2005 року становить 418,53 та 109,30

гривень відповідно. В жовтні, листопаді 2005 року позивач фактично відпрацював 6 та 2 робочих

дні відповідно.                           

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить:

(418,53+109,30):(6+2)=65,98 гривень.

Розрахунок виплат за час затримки при звільненні визначається шляхом множення середньоденного заробітка на кількість робочих днів протягом усього часу затримки:

65,98 х 52 (з ІНФОРМАЦІЯ_6р. по ІНФОРМАЦІЯ_9р. включно) = 3430,96 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Суд не приймає до уваги суму заробітку за весь час затримики, вказану у позові, а також розрахунок цієї суми, наданий позивачем, також не вважає належну до стягнення суму такою, що виходить за межі позову, оскільки розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, наданий позивачем, зроблений неправильно при наявності фактичної затримки розрахунку з позивачем при звільненні, що підтвердив у суді позивач, проти чого не заперечував представник відповідача, що також підтверджено письмовими документами.

На підставі ст.237-1 Кодексу законів України про працю відшкодування власником або уповноваженним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що порушення відповідачем строків виплати позивачеві всіх належних йому сум при звільненні, призвело до моральних страждань позивача, порушило його нормальний життєвий стан, оскільки позивач був вимушений у відсутність належних йому грошових коштів вишукувати додаткових зусиль в організації свого життя: купування продуктів харчування, ліків, сплати комунальних послуг, утримувати дітей, дружину тощо.

Крім цього відповідач порушив законні, конституційні права позивача, встановлені ст.43 Конституції України, згідно якої кожний громадянин має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тому суд приходить до висновку, що підлягає стягненю з відповідача на користь позивача моральна шкода за порушення його законних прав на своєчасне отримання всіх належних йому виплат при звільненні у розмірі 1000 гривень.

На підставі ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави державне мито у розмірі 59,50 гривень (51+8,50), на користь територіального управління державної судової адміністрації Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 гривень.

Керуючись ет.ст.116, 117, 233, 234, 237-1 Кодексу законів України про працю, постановою

Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215

ЦПК України, суд -        

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства "Донецька

 

4

вугільна енергетична компанія" відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час затримки, моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

Стягнути з державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримики по день фактичного розрахунку у розмірі, 3430,96 гривень, моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, а всього стягнути 4430 (чотири тисячі чотириста тридцять) гривень 96 копійок.

Стягнути з державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави державне мито' у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь теріторіального управління державної судової адміністрації Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 (тридцять) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час затримки, моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо заяву про апеляційне оскарження (апеляційну скаргу) не буде подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя: