Справа 2 -103 2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2007 року Ніжинський міськрайонний суд
Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Діденко О.П.
при секретарі Шадурі І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині справу за позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
ВСТАНОВИВ:
В позові до суду позивач зазначив, що 28.08.2001 року між
Чернігівською дирекцією відкритого акціонерного товариства
„Укртелеком" ( в даний час Чернігівська філія ВАТ „Укртелеком"), Українською державною академією зв"язку ім. О.С. Попова та ОСОБА_1, дошлюбне прізвище якої ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено договір НОМЕР_1 на підготовку фахівця з вищою освітою, строк дії якого до 30.06.2002 року.
Відповідно до п.2.2.3 зазначеного договору Чернігівська дирекція ВАТ „Укртелеком" зобов'язувалася здійснювати оплату за навчання відповідачки в розмірі, визначеному академією, з урахуванням витрат за кожний семестр навчання, а відповідачка відповідно до п.2.3.4 цього договору зобов'язана була відпрацювати на підприємстві товариства не менше трьох років після закінчення навчального закладу. В разі дострокового звільнення відповідачки з роботи за її ініціативою, остання зобов'язана була повернути витрачені на її навчання кошти , що передбачено п.3.1 договору.
В подальшому, а саме 09.09.2002 року, між Чернігівською дирекцією ВАТ „Укртелеком" та цією ж академією було укладено інший договір за НОМЕР_2 на проведення оплати за навчання відповідачки в академії, строк дії якого по 30.06.2004 року, та 01.09.2003 року між Чернігівською дирекцією ВАТ „Укртелеком" та відповідачкою було укладено договір НОМЕР_3, пунктом 3.4 якого на відповідачку було покладено обов'язок відпрацювати в товаристві не менше п"яти років з дня закінчення навчального закладу, а пунктом 4.3 договору передбачено, що в разі повного або часткового невиконання відповідачкою п.3.4 договору, вона зобов'язана за рішенням Товариства повернути витрачені на її навчання кошти.
Далі позивач зазначив, що всього на навчання відповідачки витрачено 6480 грн., вона в 2004 році одержала диплом і 02 серпня 2004 року була прийнята на роботу інженером електрозв'язку центру ІНФОРМАЦІЯ_2
2
Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком", а 10 листопада 2006 року наказом НОМЕР_4 звільнена з роботи за власним бажанням згідно поданої нею 27жовтня 2006 року заяви. І так як відповідачкою ОСОБА_1 порушені умови вищезазначених договорів, то позивач просив стягнути з неї на користь ВАТ „Укртелеком" в особі Чернігівської філії ват «Укртелеком" 6480 грн., витрачених на навчання відповідачки, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64грн.80 коп., а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
В судовому засіданні представник позивача Кратков В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити із зазначених у позові підстав.
Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково - у сумі 3 тис.грн. та пояснила, що на навчання в Одеську національну академію зв"язку ім.Попова вона вступила після закінчення школи не за направленням позивача, а самостійно, і 1-й та 2-й курси навчання були оплачені за кошти її сім"ї, але так як її мати виховувала одна двох дітей і їй тяжко було проводити оплату навчання, то за місцем роботи матері, тобто в Чернігівській дирекції ВАТ „Укртелеком", було прийнято рішення про оплату навчання її, як дочки працівниці, починаючи з 3-го курсу і за існування договору НОМЕР_1 від 28.08.2001 року вона знала, хоч його не підписувала, а підписала лише договір НОМЕР_3 від 01.09.2003 року, погодившись на його умови, бо в неї не було коштів для оплати навчання. Не заперечуючи проти того, що позивачем було затрачено на її навчання з 3-го по 5-й курс 6480 грн., позовні вимоги визнала частково, мотивуючи тим, що вона відпрацювала на підприємстві після закінчення навчання 2 роки 4 місяці, тобто тривалий час, а звільнилася з роботи у зв"язку з тим, що 02 вересня 2006 року вступила до шлюбу і хоч зареєстрована в м.Ніжині, але фактично проживає в м. Києві, де проживає, хоч і без реєстрації, та працює її чоловік, та тому, що вступила вона на навчання не за направленням позивача і Положення про порядок направлення працівників на навчання до вищих навчальних закладів за рахунок коштів ВАТ „Укртелеком", який затверджено наказом ВАТ „Укртелеком" від 20.02.2003 року, та на підставі якого було укладено договір НОМЕР_3, на неї у повному обсязі не повинен розповсюджуватися.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши письмові докази, суд приходить до слідуючого висновку.
Так, договір НОМЕР_1 про оплату навчання відповідачки, починаючи з 3-го курсу, та в п.2.3.4 якого передбачено, що вона повинна відпрацювати після закінчення навчання на підприємстві Товариства не менше трьох років, як встановлено в суді, відповідачкою не підписаний. Але з пояснень останньої, про існування цього договору вона
3
знала, так як оплата навчання вирішувалася за її згодою і на умови договору вона погодилася, тому суд вважає, що дія зазначеного договору на неї розповсюджується. Договір НОМЕР_3 від 01.09.2003 року, в п.3.4 якого на відповідачку покладено обов"язок відпрацювати не менше 5 років, та в п.4.3 якого передбачено повернення коштів за рішенням Товариства у разі повного або часткового невиконання відповідачкою п.3.4 цього договору, відповідачкою підписаний і хоч в основу даного договору покладено ті вимоги, які передбачені у Положенні про порядок направлення працівників товариства на навчання до вищих навчальних закладів за рахунок коштів ВАТ „Укртелеком", затвердженому наказом голови Правління ВАТ „Укртелеком" від 20.02.2003 року, а вона працівницею Товариства не являлася, але так як з умовами договору вона погодилася, то суд вважає, що дія даного договору на відповідачку поширюється у повному обсязі.
Вище зазначені договори були укладені під час дії Цивільного Кодексу України 1964 року і продовжували діяти на час набрання чинності Цивільним Кодексом України 2004 року, тому відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних Положень ЦК України 2004 року до даних договорів застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Як видно з платіжних доручень, що на а.с. 14-19, позивачем умови договорів щодо оплати навчання відповідачки з 3-го по 5-й курс виконані, проти чого не заперечувала й сама відповідачка, остання одержала диплом і була прийнята на роботу по закінченню навчання (наказ на а.с.24).
А відповідачкою взяті зобов"язання по необхідності відпрацювати не менше п"яти років на підприємстві позивача не виконані. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до числа яких входить і відшкодування збитків. Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом і відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як пояснила відповідачка, звільнення з роботи за власним бажанням пов'Язано з вступом до шлюбу, оскільки її чоловік працює в м.Києві. Але з наданих самою ж відповідачкою довідок Ніжинського міськрайонного центру зайнятості від 05.01.2007 року вбачається, що як вона, так і її чоловік мешкають у АДРЕСА_1. Крім того, відповідачка пояснила, що вона в даний час ніде не працює. Зазначене свідчить про недоведеність відповідачкою відсутності її вини в порушенні взятого на себе зобов'язання, тому передбачені п.4.3 договору НОМЕР_3 від 01.09.2003 року наслідки повинні були б наступити у повному обсязі для відповідачки в разі дотримання позивачем цього ж таки п.4.3 договору, в якому передбачено, що кошти, витрачені на навчання, мають бути повернуті за рішенням Товариства. Але позивачем не надані докази, якими б
4
підтверджувався розгляд питання про стягнення з відповідачки витрачених на її навчання коштів на засіданні Правління Товариства чи Спостережної ради не дивлячись на те, що власником майна та майнових прав, які закріплені за Філією, є Товариство, що передбачено в п.20 Положення про Чернігівську філію ВАТ „Укртелеком" та відповідно до п.25 зазначеного Положення, в якому передбачено, що контроль за фінансово-господарською діяльністю Філії здійснює Правління (а.с.32-36). Тому суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково, в тому розмірі, в якому їх визнала відповідачка- 3 тис.грн. і відповідно слід стягнути з відповідачки 51 грн.в часткове повернення сплаченого судового збору та ЗО грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 611,614 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства „ Укртелеком" в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком" 3000 (три тисячі)грн. у часткове відшкодування витрат на її навчання, 51 (п'ятдесят одну) грн., у повернення сплаченого судового збору та 30 (тридцять)грн. у повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 3081 (три тисячі вісімдесят одну) грн. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: Діденко О.П.