Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Гордійчук С.О., Собіни І.М.
при секретарі - Сеньків Т.Б.
з участю позивача ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_4
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду від 26 лютого 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди ,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно 15085 грн. 09 коп. для відшкодування майнової шкоди , 1700 грн. - для відшкодування моральної шкоди та 711 грн. 58 коп. - витрат за проведення товарознавчого дослідження.
На обґрунтування позову покликався на те, що 2 листопада 2007 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ 21043 р. н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , порушив п.12.1 та 14.6 Правил дорожнього руху України і допустив зіткнення із автомобілем Форд-Ескорт р. н . НОМЕР_2, під керуванням позивача.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень і на відновлення його технічного стану необхідно затратити 15085 грн. 09 коп.
Стверджуючи , що шкоду йому завдав ОСОБА_3 , використовуючи при цьому автомобіль , що належить ОСОБА_1, позивач просив стягнути кошти на відшкодування шкоди із відповідачів солідарно.
У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути із відповідачів солідарно кошти на відшкодування майнової шкоди із урахуванням індексу інфляції в розмірі 19319 грн. 32 коп.
Рішенням Млинівського районного суду від 26 лютого 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6439 грн. 77 коп. майнової шкоди, витрат понесених на автотоварознавче дослідження та
Справа № 22-779/09 Головуючий в 1-ій інст.: Коваленко В.М.
Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
виклик відповідачів для огляду пошкодженого автомобіля.
Стягнуто з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 12879 грн. 55 коп. майнової шкоди, витрат понесених на автотоварознавче дослідження та виклик відповідачів для огляду пошкодженого автомобіля.
Стягнуто з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 1000 грн. для відшкодування моральної шкоди.
У стягненні з відповідачів витрат на правову допомогу ОСОБА_2 відмовлено .
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 205 грн. судових витрат.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3в дохід держави 86 грн. 23 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення із ОСОБА_1 коштів на відшкодування майнової шкоди, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на незаконність рішення, через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує , що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 на підставі довіреності керував транспортним засобом, а тому він як володілець джерела підвищеної небезпеки і повинен нести відповідальність за заподіяну цим джерелом шкоду.
Стверджує, що вона позивачеві шкоди не завдавала, а тому у місцевого суду не було правових підстав для стягнення із неї коштів на відшкодування шкоди.
Просить рішення районного суду в частині стягнення з неї коштів на відшкодування шкоди - скасувати , та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовити.
Заслухавши пояснення сторін , перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав .
Ухвалюючи рішення про стягнення коштів із ОСОБА_3, суд 1 інстанції вказав , що він як володілець джерела підвищеної небезпеки , який безпосередньо заподіяв шкоду, має нести відповідальність за заподіяну шкоду у розмірі 2/3 частин цієї шкоди , а ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу, - в розмірі 1/3 частини цієї шкоди.
Проте погодитися із висновком місцевого суду в частині стягнення коштів із ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди , завданої ОСОБА_3, колегія суддів не може із наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода , завдана джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом .
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом , що ОСОБА_3 під час дорожньо - транспортної пригоди керував автомобілем ВАЗ 21043 р. н. НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_1, на підставі довіреності ( а.с. 74, 75).
За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 є особою, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем, тобто є володільцем джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до роз»яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» слідує, що шкода , заподіяна особі і майну громадянина джерелом підвищеної небезпеки підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови , що дії останньої були неправомірними , між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок.
Оскільки ОСОБА_1 , будучи власником автомобіля , під час ДТП ним не керувала і шкоди позивачеві не завдавала , то колегія суддів вважає , що суду першої інстанції без достатніх правових підстав поклав обов»язок по відшкодування шкоди на ОСОБА_1
Зважаючи на те, що рішення місцевого суду в частині стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було ухвалене з порушенням норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення спору у цій частині , то рішення місцевого суду відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України частково підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 за безпідставністю позовних вимог.
Одночасно колегія суддів вважає що підлягає скасуванню і рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та в дохід держави судових витрат.
Рішення суду 1 інстанції в частині стягнення коштів із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сторонами в апеляційному порядку не було оскаржене, а тому рішення місцевого суду у цій частині апеляційним судом не перевірялося.
На підставі наведеного , керуючись п.2 ч. 1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309 , ст.. 316, ст.. 317 ЦПК України , колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Млинівського районного суду від 26 лютого 2009 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6439 грн. 77 коп. на відшкодування майнової шкоди , 205 грн. судових витрат та в частині стягнення із ОСОБА_1 в дохід держави 86 грн. 23 коп. судового збору - скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди та стягненні судових витрат за безпідставністю позовних вимог.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і на нього протягом двох місяців із дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України може бути подана касаційна скарга.
Головуючий :
Судді: