Справа № 2А-434/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2009 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді Савіна О.І.
при секретарі - Прокопенко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, а також зобов'язання в подальшому дотримуватись вимог щодо вказаних виплат,
ВСТАНОВИВ:
26 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, а також зобов'язання в подальшому дотримуватись вимог щодо вказаних виплат.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1року вона народила сина ОСОБА_2, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та рішення Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, повинна була отримувати щомісяця до досягнення сином трирічного віку допомогу у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, Управління праці та соціального захисту населення у м. Южноукраїнськ виплачувало допомогу не в повному обсязі. Вважає, що такі дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради є протиправними та такими, що суперечать Конституції та Законам України. Про порушення своїх прав дізналася лише після висвітлення зазначених подій засобами масової інформації 6 вересня 2008 року. Тому, просить суд задовольнити її позовні вимоги.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак направила письмову заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до суду також не з'явилася, однак надіслала заяву, в якій просить розглядати справу без її участі. Позов не визнає, посилаючись на те, що при нарахуванні позивачу суми допомоги було враховано положення п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно з яким допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається застрахованим особам органами праці та соціального захисту населення та виплачується за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що визначається як різниця між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнано неконституційними.
При нарахуванні щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради керувалось Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». Згідно до зазначених нормативних актів допомога позивачу була виплачена в повному обсязі. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позиції сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не заперечує проти того, що позивач доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, а тому, згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, ця обставина не підлягає доказуванню в суді.
Згідно до довідки відповідача № 273 від 23.02.2009 р. та розрахунку розміру фактично виплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з жовтня 2008 року по березень 2009 року позивачу було виплачено 683,55 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Погодитись з подібним розрахунком щомісячної допомоги не можна, оскільки згідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі №6-рп/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч. 2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст. 38 Бюджетного Кодексу. Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України, як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України.
Метою і особливістю Законів про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті Законів про Державний бюджет України мають буди дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень. Оскільки, предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами України.
Саме з наведених вище підстав, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення ч. 2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано таким, що не відповідає Конституції України -є неконституційним.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі N1-28/2008 за конституційним поданням 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 67 розділу 1 пунктів 1-4, 6-22, 24-100, розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначено, що ухвалюючи Рішення від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень ст. ст. 1,3,6,8,19,22,95,96 Конституції України , ст. ст. 4,27, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний Бюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Рішення Конституційного Суду також передбачає, що громадяни, які недоотримали виплати внаслідок їх неконституційного скасування, або обмеження, мають право звернутися до суду для відновлення своїх прав у разі, якщо держава добровільно не забезпечить їм належних компенсацій, відповідно до рішення Конституційного суду.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум на дитину до 6 років складає: з 1 січня -526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня -557 гривень.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 році. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що дії відповідача стосовно зменшення суми виплати належної позивачу грошової допомоги передбаченої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є неправомірними.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї і практику Європейського Суду - як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як "власність".
Виходячи з цього, при розгляді справи "Кепко проти України" (заява 4263134/00) Європейський суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави визначати, яку допомогу виплачувати із державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату такої допомоги, вносячи відповідні зміни в законодавство, однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певної допомоги і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлена грошова допомога з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Крім того, суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення суду).
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність.
П озовні вимоги про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради сплачувати позивачу в подальшому допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на рівні встановленого на певний період прожиткового мінімуму не підлягають задоволенню, оскільки компетенція адміністративних судів не поширюється на спори, які можуть виникати в „майбутньому” між фізичними особами та суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності. Крім того, в судовому засіданні не доведено, що в майбутньому можливе порушення прав позивача зі сторони відповідача.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради щодо виплати їй в повному обсязі одноразової допомоги при народженні дитини, оскільки позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Відповідно до ст.ст. 90, 94 КАС України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008, ст. ст. 9-12, 15, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, а також зобов'язання в подальшому дотримуватись вимог щодо вказаних виплат - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та забезпечити її доплату з листопада 2008 року по березень 2009 року.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на користьОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду Одеського апеляційного округу через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом двадцяти днів з дня подання заяви про її оскарження, що має бути поданою протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її оскарження, у разі подання цієї заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги на постанову, а у разі подання апеляційної скарги - відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.І. Савін