Справа № 2-8/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем   України

21 квітня  2009 року                          Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді - Савіна О.І.

                при секретарі - Прокопенко Л.Ю.

                представника позивача - ОСОБА_1

                представника відповідача -  ОСОБА_2,    

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну  справу за позовною заявою ОСОБА_3 до  Товариства  з обмеженою відповідальністю „Житловий альянс”  про визнання  договору  недійсним та  відшкодування матеріальних  та моральних  збитків.

ВСТАНОВИВ:

         12 квітня 2007 рокуОСОБА_3 звернувся  до суду з позовом до Товариства  з обмеженою відповідальністю „Житловий альянс”  про визнання  договору  недійсним та  відшкодування матеріальних  та моральних  збитків.

         Свої позовні вимоги  мотивує тим, що  04 серпня 2006 року  маючи на  меті  отримання кредиту  на придбання житла він звернувся до представництва  ТОВ «Житловий Альянс»  в м. Миколаєві  де його представник-консультант ОСОБА_4   пояснила йому, що для отримання  грошових коштів в сумі 150000 гривень на придбання квартири йому необхідно  стати учасником системи «Альянс», сплативши при цьому перший внесок в розмірі 5400 гривень,  адміністративні  витрати  в розмірі 5400 грн. і 255 гривень  та подальшого щомісячного внеску в розмірі 833,33 гривень.  В цей же день він уклав договір з ТОВ «Житловий Альянс»  заНОМЕР_1, вважаючи, що  він отримає від товариства  грошові кошти  в сумі 150000 гривень для придбання квартири.  Однак  зазначених коштів він не отримав  та  вважає, що був  введений в оману представником відповідача щодо істотних умов  договору. В зв'язку з цим  він змушений  був звернутися  до відповідача з письмовою заявою  про розірвання договору та  повернення сплачених коштів, але  відповідач  в задоволенні цієї вимоги відмовив,  а тому він   змушений звернутися до суду, оскільки на його думку  спірний договір обмежив  його права,  як споживача  передбачені  ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість  його свідомого та  компетентного  вибору, а  також обмежив його права згідно ст. 18 вищевказаного  Закону.    Тому  просить  визнати  договір недійсним та повернути сплачені ним кошти  в сумі 10076,65 гривень,  стягнути моральну шкоду 10000 гривень,   кошти за правову допомогу в розмірі 380 гривень та відшкодувати  судові витрати.

          В судовому засіданні  позовні вимоги  підтримав в повному обсязі.  

          Представник відповідача  проти позову заперечує, посилаючись на  безпідставність  та необґрунтованість  доводів  позивача.

          Вислухавши  пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які надані сторонами, суд вважає, що  позов задоволенню не підлягає  з наступних підстав.  

          Із матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2006 року  міжОСОБА_3  та  ТОВ  «Житловий альянс»  укладено договірНОМЕР_1  за  системою  придбання товарів, що базується  на  створенні групи покупців (учасники системи) метою, яких  є придбання товару у порядку та  умовах  передбачених цим  договором.

          Згідно  ст. 1  договору предметом  даного договору  є надання  учаснику  системи послуг,  спрямованих  на  придбання  товару, зазначеного  в додатку  №1 до даного  договору  через систему «Альянс»,   організовану  фірмою.

          Товариство  з обмеженою  відповідальністю «Житловий  альянс»  запровадило  в Україні систему  послуг спрямованих  на  придбання товару  високої вартості (в т.ч. нерухомості). Дана  система  продажу полягає в  створенні групи покупців, які бажають придбати товар  високої вартості і які стають учасниками системи.  Система  встановлює  відповідні  механізми, які забезпечують  придбання  кожним  із  учасників  товару  шляхом  сплати  його  ціни  невеликими  щомісячними  внесками протягом  декілька  років.  

          Згідно додатку №1 до договору  товаром є  об'єкт нерухомості  вартістю 150000 гривень

          Товар за визначенням  передбаченим  договором це об'єкт нерухомості, земельна  ділянка або інші речі  і майно, не вилучені  із цивільного обороту  згідно із законодавством України.

          За  п. 5.1 додатку №2 до договору фірма проводить оплату товару  та  організовує його передачу  у власність  учаснику,  який  отримав  право  на  купівлю товару протягом  60 днів після того,  як учасником будуть виконані  умови цієї статті.

          Згідно наданих позивачем  квитанцій  ним сплачено 10076,65 гривень.

          Відповідно до договору чисті  платежі - це частина повного платежу за якої фірма здійснює оплату  товару  та  розмір  якої визначається  шляхом ділення  ціни товару  на  кількість платежів,  зазначену у графіку платежів.

          Повний платіж -  це сума  чистих платежів,  сплачених учасником  групи,  його розмір  складається  з  суми чистого платежу та  адміністративних витрат.  Відповідно до  вимог  ст. 626 ЦК України  договором є домовленість  двох або більше сторін,  спрямованих на  встановлення, зміну або припинення  цивільних прав  та  обов'язків.  

          Згідно зі ст. 627 ЦК України  сторони  є  вільними  в укладенні договору,  виборі  контрагента  та  визначенні  умов  договору з урахуванням  вимог     Цивільного кодексу, інших  актів цивільного  законодавства, звичаїв  ділового обороту, розумності  та  справедливості. .

          Зміст договору  згідно ст. 628 ЦК України становлять  умови (пункти)  визначені  на розсуд сторін  і погоджені ними  та умови,  які є обов'язковими  відповідно до актів  цивільного законодавства.

          Відповідно до  вимог ст. 60 ЦПК України  кожна сторона повинна  довести ті  обставини  на які вона посилається як на підставу  своїх вимог та  заперечень.  

          Судом  встановлено, що при укладенні договору  позивач  з  умовами  договору був  обізнаний згідно п. 16.3 отримав всі коректно викладені  пояснення  від  консультанта, уважно прочитав  та  зрозумів договір та додатки до нього засвідчив договір та  додатки своїм підписом.

          Таким  чином, позивач  був  ознайомлений  з умовами договору , доказів того, що він  вчинив правочин  примусово  суду не надано.

          Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на ст. 230 ЦК України, зазначає, що  правочин  здійснений  під  впливом  обману,  оскільки  він помилявся щодо істотних умов договору,  так  як  представник  відповідача  ввела  його  в  оману,  запевнивши його, що він отримає  кошти протягом  двох місяців для придбання квартири.

          Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України  правочин може бути визнаний судом  недійсним,  якщо одна із сторін  правочину навмисно  ввела  другу  сторону в оману  щодо обставин,  які мають  істотне значення. Істотне значення  має помилка щодо природи правочину,  прав  та  обов'язків  сторін таких властивостей  і  якостей речі, які значно  знижують  її цінність  або  можливість  використання за  цільовим  призначенням.

          В судовому засіданні  позивач пояснив, що  договір  він підписав  дуже швидко та  не мав  змоги ознайомитись з ним досконаліше. Проконсультувавшись у юриста він зрозумів, що представник відповідача при укладенні договору замовчувала  про  істотні умови договору тому він  допустив  помилку щодо природи, прав  та  обов'язків сторін.  

          Однак  таке ствердження  позивача протирічить   дійсним  обставинам справи та спростовується  доказами, які  надані відповідачем, а тому суд  приходить до  висновку, що позивачем не надано доказів на  підтвердження  заявлених  вимог щодо укладення договору  під  впливом   обману, оскільки договір укладався  сторонами вільно,  умови договору визначались на їх розсуд  та  ними погоджені, а тому відповідно до ст. ст. 627,628 ЦК України  умови договору  є  обов'язковими  для  виконання.  Тому  вимоги позивача є такими, що  не підлягають задоволенню.

          Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд  виходить з  наступного.

          Згідно ст. 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана  фізичній особі  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

          Постановою Пленуму Верховного Суду України  №4 від 31 березня 1995 року (із змінами внесеними постановою від 25.05.2001 року № 5) «Про  судову практику в справах про відшкодування  моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що  обов'язковому з'ясуванню  при вирішенні  спору  про відшкодування  моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою  і  протиправним діянням заподіювача та  вини останнього в її заподіянні.

          Розмір відшкодування  моральної шкоди суд визначає залежно  від  характеру та  обсягу страждань (фізичних,  душевних, психічних тощо)  яких зазнав позивач,  характеру  немайнових втрат (їх тривалості. Можливості відновлення тощо)  та з урахуванням  інших обставин. Зокрема,  враховується стан здоров'ю, тяжкість  вимушених змін у  його життєвих  і виробничих стосунках,  ступінь  зниження престижу, ділової репутації,  час  та  зусилля, необхідні для  відновлення  попереднього стану.

          Позивач  не довів, що діями відповідача йому  заподіяно  моральну шкоду, того, що внаслідок  дій відповідача  погіршився стан його здоров'я, що  відбулись вимушені  зміни  у його  життєвих чи виробничих стосунках.

          Відповідач  не порушив  жодної умови договору,  його вини  у заподіянні позивачу моральної шкоди не має,  а тому  вимоги  в  частині  стягнення моральної шкоди  є недоведеними та  необґрунтованими  і задоволенню не підлягають

          А тому на  підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4,18,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 626, 627, 628, 1167 ЦК України,  ст. ст. 8, 10, 11, 58, 60, 212 - 215, 218 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

           В задоволенні  позову ОСОБА_3 до  товариства  з обмеженою відповідальністю „Житловий альянс”  про визнання  договору  недійсним та  відшкодування матеріальних  та моральних  збитків  - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення  рішення заяви про  апеляційне оскарження  і поданням після цього  протягом двадцяти  днів  апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Южноукраїнського

міського суду                                                                                                                 О.І Савін