Справа № 2-222/2009 рік

РІШЕННЯ

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          05 травня 2009 року     Ріпкинський районний суд Чернігівської  області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

        при  секретарі Нерус Н.І.

        з участю  сторін,            

               розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зазначивши, що він є власником квартири № 1 в будинку № 41, розташованому по вул.Перемоги в смт.Любеч Ріпкинського району Чернігівської області, а ОСОБА_2, після розірвання шлюбу з позивачем, із червня 2008 року в квартирі не проживає. Таким чином, ОСОБА_1, посилаючись на ст.ст.71, 72 ЖК України, просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві.

    Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, зазначивши, що вона, після розірвання шлюбу з позивачем, не проживає в квартирі, яка набута за період спільного проживання сторін.

    Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.    

        В судовому засіданні сторони не оспорювали той факт, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.04.2001 року по 31.07.2008 року.

    Шлюб між сторонами розірвано 31.07.2008 року, що підтверджується свідоцтвом серії 1-ЕЛ № 025538 від 12.08.2008 року.

    Сторони в судовому засіданні вказали, що ОСОБА_3 зареєстрована, але не проживає в квартирі з червня 2008 року, і вказана обставина підтверджується актом обстеження від 01.04.2009 року.    

    Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що вони були сусідами сім”ї ОСОБА_3, а відповідач, після розірвання шлюбу з позивачем, в квартирі не проживає.    

    В той же час, суд вважає, що вимоги для задоволення позову з підстав,  наведених ОСОБА_1, відсутні.

      Статті 71, 72 Житлового кодексу України, на які посилається позивач, передбачають судовий порядок визнання наймача, або членів його сім”ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням через відсутність у ньому без поважних причин протягом шести місяців.

    Вказані норми регулюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.  

Поряд з цим, з договору купівлі-продажу, вбачається, що позивач ОСОБА_1 24.10.2006 року придбав квартиру № 1 в будинку № 41, розташованому по вул.Перемоги в смт.Любеч Ріпкинського району.

Згідно витягу з реєстру прав власності від 09.11.2006 року, право на житлове приміщення зареєстровано за позивачем вцілому.

    Як пояснили в судовому засіданні сторони, вони у добровільному порядку досягли згоди щодо розподілу майна, набутого за час перебування у шлюбі, однак домовленості щодо порядку користування житловим приміщення, його реального поділу, або виплати однією стороною на користь іншої, частини вартості майна, між ними не досягнуто.

      У відповідності до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України, м айно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

    Згідно ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.    

    Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що квартира № 1 в будинку № 41, розташованому по вул.Перемоги в смт.Любеч Ріпкинського району, набута сторонами за час перебування у шлюбі і є спільною власністю сторін.

    Згідно ч.4 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

    Частиною 4 ст.41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і може бути позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні, лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

    Обмеження прав власника житлового приміщення передбачені ст.ст.156, 157 ЖК України.    

 В той же час, ч.4 ст.156 ЖК України визначено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім’ї права користування займаним приміщенням.    

    У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

    В судовому засіданні позивач не скористався своїм правом змінити підстави позову, або предмет позову.

    За наведених у позовній заяві обставин, вимога ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задоволенню не підлягає.

    У випадку порушення прав позивача, як власника, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогою про усунення порушень, у спосіб, передбачений ст.ст.16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

    У відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:    

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі № 1 будинку № 41, розташованого по вул.Перемоги в смт.Любеч Ріпкинського району Чернігівської області -  відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача - ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Повний текст рішення виготовлено 08.05.2009 року.

                Суддя                                                                                        Є.А. Жовток