У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зміну договору житлового найму, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. просять  скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зміну умов договору житлового найму та змінити умови договору найму квартири, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог  про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення і постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. відмовлено в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. зводяться до того, що для виключення подальших конфліктів між сторонами необхідно змінити умови договору найму квартири.

Апелянти зазначають, що поділ квартири не буде порушувати ст. 63 ЖК України, оскільки кімнати квартири  площею більші, ніж по 8,5 кв.м.,  і вважають, що відповідно до ст. 104 ЖК України доцільно було б їм виділити в користування кімнату площею 15,3 кв.м.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 зводяться до того, що відповідачі  не сплачують за комунальні послуги;  систематично порушують правила спільного життя, що підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи  та листами ЧМВ УМВС України в Чернігівській області.

Апелянти вказують, що правоохоронними органами до відповідачів застосовувались неодноразові заходи впливу, виносилися попередження, але це не дало результатів.

В апеляційному суді апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3. підтримали свою скаргу і наполягали на її задоволенні; апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили відхилити.

Апелянти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визнали апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. та категорично заперечували проти зміни договору житлового найму і розподілу особового рахунку квартири та  просили задовольнити їх апеляційну скаргу.

    Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши  матеріали перевірки органів міліції за  зверненнями  ОСОБА_5 від 27.10.08. та від 30.10.08.,    обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 є  наймачем  квартири АДРЕСА_1, де також зареєстровані його дружина ОСОБА_5, дочка ОСОБА_2,  зять ОСОБА_1, онуки ОСОБА_3. 1990 року народження  та ОСОБА_6 1993 року народження, що підтверджується довідкою КП „Новозаводське” Чернігівської міської ради  (а.с. 40). Спірна квартира має загальну площу 50,2 кв.м та  складається з двох відокремлених кімнат жилою площею 15,3 кв.м та 12 кв.м , кухні 7,5 кв.м, коридора, туалета, ванної кімнати.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з того, що позивачами за первісним позовом  не надано доказів систематичного порушення правил співжиття відповідачами, що унеможливлює їх спільне проживання, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог. Також, суд першої інстанції вказав, що зміна умов договору найму спірної квартири в запропонований відповідачами  спосіб не можлива, оскільки при цьому будуть порушені санітарні та технічні норми, права  мешканців квартири і це суперечить нормам ст. ст. 63, 104 ЖК України.

Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах і з ними погоджується апеляційний суд.

Доводи апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_1,ОСОБА_3. про те, що у разі  виділення їх сім”ї з чотирьох осіб в користування  кімнати площею 15,3 кв.м  не  будуть порушені житлові права  ОСОБА_4 та ОСОБА_5, апеляційний суд відхиляє, оскільки  такий порядок користування порушуватиме житлові права самих апелянтів ОСОБА_1:  у зазначеній кімнаті на кожного з  них припадатиме по: 15,3 кв.м : 4 = 3,8 кв.м житлової площі кожному, що становить менше ніж при наявному порядку користування квартирою, коли на кожного з проживаючих  у квартирі припадає: 27,3 : 6 = 4,55 кв.м житлової площі на кожного, що є менше, ніж визначений законом мінімальний - 6 кв.м розмір житла.  

 Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил  співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо  відсутності  у справі  достатніх  доказів, які б свідчили про систематичне порушення відповідачами по зустрічному позову  правил сумісного проживання за ст. 116 ЖК України  та безспірно б підтверджували  неможливість для позивачів проживати  в одній квартирі з відповідачами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами  існують неприязнені стосунки, але це не свідчить про наявність таких систематичні порушень  загальноприйнятих правил і норм співжиття , які б могли бути безумовною  підставою  для виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення.  Та обставина, що   сім”я ОСОБА_1 не сплачує за житлово-комунальні послуги  не є передбаченою законом підставою для їх виселення із спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо того, що вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки в постановах про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.11.08. та від 07.11.08.  фактично не зазначено, що відповідачі порушують правила співжиття та вказано, що конфліктні ситуації між сторонами  виникають з приводу оплати за житлово-комунальні послуги. Будь-яких письмових матеріалів  про антисуспільну поведінку сім”ї ОСОБА_1  апеляційному суду представлено не було.

            Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

              Сукупність  обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення  ґрунтується на повно та всебічно  досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційних  скарг  їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування  вірного по суті рішення.

               За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не  містять передбачених законом  підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.209, 218,  303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України,  апеляційний  суд, -

У Х В А Л И В :

    Апеляційні скарги   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

    Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2009 року  - залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                         Судді: