Справа № 11- 126/2009                                Головуючий 1 інстанції: Жук М.І.

Категорія - ст. 356 КК України                 Доповідач: Мельниченко Ю.В.  

 

 

У  Х  В  А  Л  А   

І  М  Е Н Е  М      У  К  Р  А Ї  Н  И   

 

 

02 квітня 2009 року                                                                     м. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :

 

головуючого:     Мельниченка Ю.В.

суддів:     Демченка О.В., Шахової О.Г.

при секретарі                 Гой Н.Г.

потерпілої:                     ОСОБА_2

адвокатів:                       ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5

засудженої:                   ОСОБА_1

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2009 року.

 

Цим вироком:

 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, освіта загальна середня, не одружена, не працююча, на утриманні має матір 1923 року народження, яка визнана інвалідом 3 групи, раніше не судима, -

 

Засуджена за ст. 356 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.

 

Судом ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за таких обставин.

 

25 червня 2005 року помер громадянин ОСОБА_6 та відбулося відкриття спадщини до складу якої входила квартира АДРЕСА_2, яка була власністю спадкодавця.

 

Між громадянами - ОСОБА_7, яка прийняла спадщину за заповітом та ОСОБА_2 (дочкою спадкодавця), виник спір щодо оформлення права на спадщину.

 

Судовими рішеннями: рішенням Деснянського районного судом м. Чернігова від 23 травня 2007 року та ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2007 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 - особисте розпорядження ОСОБА_8 на випадок своєї смерті (його заповіт) від 07 листопада 2004 року про призначення спадкоємцем ОСОБА_1, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_1 були визнані недійсними і єдиним спадкоємцем за законом щодо спірного житла стала ОСОБА_2, яка з метою збереження спадкового майна 05 жовтня 2007 року здійснила заміну непридатних по причині зношення дерев'яних вхідних дверей зазначеної квартири на металеві двері.

 

Протягом 06 жовтня 2007 року - 16 грудня 2007 року підсудна ОСОБА_1 діючи самовільно, всупереч установленому порядку реалізації громадянами своїх законних або передбачуваних прав, здійснила демонтаж (за допомогою невстановлених найнятих нею працівників) вхідних металевих дверей в квартиру АДРЕСА_2, які були встановлені раніше ОСОБА_2 та встановила інші металеві двері і такі дії оспорюються потерпілою ОСОБА_2, яка вважає їх  неправомірними.

 

Внаслідок протиправних дій підсудної, ОСОБА_2 з 16 грудня 2007 року і на час розгляду даної справи позбавлена можливості доступу до належної їй квартири, користуватися вищезгаданим житлом, яке потребує відповідного догляду по причині наявності в ньому інженерно-технічних комунікацій (водо -, газопостачання тощо), їй не відомо місцезнаходження її майна - металевих дверей, вартість яких, на її переконання, в теперішній час складає 1400 грн. і такими діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2. заподіяна шкода, яку суд розцінює як значну.

 

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок Деснянського районного суду від 06 січня 2009 року скасувати та постановити відносно неї виправдувальний вирок. Вважає вирок суду незаконним, оскільки постановлений з порушенням норм кримінального та кримінально-процесуального права, бо в його обґрунтування покладені факти, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду та докази, які не можна приймати як такі. Вказує на однобічність судового слідства. Крім цього, судом не вказано всі характеризуючи обставини особи ОСОБА_1

 

Заслухавши засуджену, адвокатівОСОБА_4 та ОСОБА_5 які в ході повного судового слідства підтримали доводи апеляції, потерпілу та адвоката ОСОБА_3, свідків, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_7 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

 

Під час повного судового слідства встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 і після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входила квартира  АДРЕСА_2

 

При житті ОСОБА_6 07 листопада 2004 року склав заповіт на все своє майно, у тому числі і на вищевказану квартиру, на ОСОБА_1, заповіт був посвідчений приватним нотаріусом.

 

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2007 року заповіт від 07 листопада 2004 року та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2005 року на ім.”я ОСОБА_1 були визнані недійсними і ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2007 року рішення в цій частині залишено без змін.

 

Після визнання заповіту та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 недійсними, єдиним спадкоємцем по закону на дану квартиру та інше майно померлого ОСОБА_8 стала його дочка - ОСОБА_2

 

05 жовтня 2007 року ОСОБА_2 купила та встановила двері в квартиру АДРЕСА_2.

 

Протягом 06 жовтня 2007 року - 16 грудня 2007 року підсудна ОСОБА_1 діючи самовільно, всупереч установленому порядку реалізації громадянами своїх законних або передбачуваних прав, здійснила демонтаж (за допомогою невстановлених найнятих нею працівників) вхідних металевих дверей в квартиру АДРЕСА_2, які були встановлені раніше ОСОБА_2 та встановила інші металеві двері.

 

          В ході судового слідства засуджена ОСОБА_1 підтримала свою апеляцію, винною себе не визнала і показала, що вхідні двері в квартиру АДРЕСА_2 нею були замінені в грудні 2005 року. Вона замінила старі дерев”яні двері на металеві в той період, коли діяв заповіт і вона вважала себе власницею вищезазначеної квартири. Двері ОСОБА_1 купувала у незнайомих їй людей по оголошенню в газеті, привозив та встановлював двері сам продавець. Коли двері привозили, то заносити їх до квартири допомагав її сусід. На даний час в зазначеній квартирі стоять ті ж самі двері, які були встановлені нею, але доступу в квартиру вона не має, оскільки ОСОБА_2 замінила замок. У квартирі залишились її речі: новий кольоровий телевізор, подушки, ковдри, які вона не забрала і до цього часу. Старі дерев”яні двері ОСОБА_1 винесла на балкон в даній квартирі і вважає, що вони знаходяться там і досі. Приблизно два чи три місяці назад ОСОБА_2 телефонувала їй і казала щоб вона забрала свої речі з квартири. ОСОБА_1 згодна з тим, що вказана квартира їй не належить, а належить ОСОБА_2.

 

Потерпіла ОСОБА_2 апеляцію засудженої ОСОБА_1 не визнала і показала, що 25 червня 2005 року помер її батько - ОСОБА_2 При житті батька двері в його квартирі були старі дерев”яні і постійно були відкриті, оскільки її батько зловживав спиртними напоями і до нього в квартиру всі йшли розпивати спиртні напої. ОСОБА_1 вона знає, так як остання також ходила до її батька і споювала його. Останній час, перед смертю батька, потерпіла стала закривати його в квартирі на замок. Коли помер ОСОБА_2  його ховала потерпіла разом зі своєю матір”ю. Через деякий час після похорон потерпілій стало відомо, що її батько перед смертю заповів свою квартиру ОСОБА_1. Потерпіла звернулась до суду з позовом про визнання заповіту та свідоцтва про право власності на квартиру покійного її батька недійсними і рішенням Деснянського районного суду від 23 травня 2007 року її вимоги були задоволені, а ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2007 року рішення Деснянського районного суду в цій частині залишено без змін. Після рішення суду потерпілою 05 жовтня 2005 року були придбані та встановлені в квартирі нові металеві двері замість старих дерев”яних. В жовтні місяці, після того як нею були замінені двері, вона в квартиру заводила працівників МБТІ, які проводили обмір квартири. Через деякий час потерпіла захворіла та знаходилась у лікарні. Коли потерпіла в середині грудня 2007 року виписалась з лікарні то виявила, що в її квартирі замінені двері. Спочатку про заміну дверей їй повідомила сусідка при розмові по телефону, а потім потерпіла сама приходила до квартири і пересвідчилась, що двері були замінені. В середині грудня 2007 року потерпіла викликала дільничного інспектора, в присутності якого зламавши замки зайшла до квартири виявила в ній чужі речі. Також потерпіла доповнила, що 23 листопада 2006 року у зв'язку з затопленням квартири їй телефонував дільничний інспектор, щоб вона відкрила квартиру. Потерпіла сказала, що на квартиру накладено арешт і дозволила ламати вхідні старі дерев”яні двері для усунення аварії. Після усунення наслідків затоплення дільничним інспектором старі двері в квартиру були забиті гвіздками і опечатані. Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 потерпіла оформила 27 лютого 2009 року. Потерпіла також пояснила, що вона зверталась з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, але потім відмовилась від позову, оскільки не було з'ясовано хто саме проживав в зазначеній квартирі. Пізніше було встановлено, що на той момент в квартирі проживала інша особа, а не ОСОБА_1. ОСОБА_2 також пояснила причину з”явлення в матеріалах справи двох товарних чеків про придбання металевих дверей, в яких зазначені різні адреси магазинів. Вона пояснила, що перший чек нею був отриманий при придбанні дверей в магазині, а другий вона отримала пізніше, оскільки в першому чеку не була зазначена оплата за монтаж дверей, а адреса торгівельної установи на той час вже змінилась.

 

Свідок ОСОБА_9 показала, що потерпіла ОСОБА_2 є її дочкою, а померлий ОСОБА_6 був її чоловіком. З покійним чоловіком свідок проживала окремо, оскільки він зловживав спиртними напоями. Після смерті ОСОБА_8 його ховали вона та її донька - ОСОБА_2 Після того, як Деснянським районним судом м. Чернігова були визнані недійсними заповіт та свідоцтво про право власності на квартиру за ОСОБА_1, її донькою 05 жовтня 2007 року в квартирі АДРЕСА_1 були встановлені нові металеві двері замість старих дерев”яних. Нові металеві двері її донька купляла в магазині „Вікна-двері” в кредит. Встановлювали двері в квартирі працівники даного магазину. 26 листопада 2007 року її донька захворіла і знаходилась у лікарні до грудня 2007 року. Після виписки з лікарні донька передзвонила сусідці і від неї дізналась, що в квартирі замінені двері. Після заміни дверей її донька стала звертатись зі скаргами до відповідних інстанцій.

 

Свідок ОСОБА_10 показала, що 05 жовтня 2007 року вона разом з потерпілою та її мамою - ОСОБА_9 купляли двері в квартиру. Двері куплялись в кредит і свідок була поручителем. Після того, як двері були куплені в магазині їх попередили, що в цей же день після обіду двері привезуть за вказаною покупцями адресою і вони будуть встановлені. В цей же день двері були встановлені в квартирі АДРЕСА_2

 

Свідок ОСОБА_11 показав, що раніше він працював дільничним інспектором в Деснянському райвідділенні міліції м. Чернігова. На момент проживання покійного ОСОБА_8 в його квартирі АДРЕСА_1 стояли старі дерев”яні двері. Після смерті ОСОБА_8 свідок двічі забивав двері гвіздками, тому що вони не закривались. Перший раз двері зламувались працівниками ЖРЕД, тому що в цій квартирі було затоплення, дату свідок не пам'ятає і другий раз свідок знову забивав старі двері гвіздками. Приблизно на початку 2008 року від ОСОБА_2 надходила заява, в якій вона зазначала, що нею були демонтовані старі дерев”яні двері в вищезазначеній квартирі і встановлені нові металеві, які ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 самовільно демонтувала і встановила свої металеві двері. Свідку при опитуванні ОСОБА_1 пояснювала, що в неї на вказану квартиру був заповіт від покійного ОСОБА_8 і в цій квартирі були її речі. Коли ОСОБА_7 прийшла до вищевказаної квартири і побачила, що в ній стоять інші двері, то вона демонтувала їх і поставила свої металеві двері. В ході перевірки свідок ОСОБА_11 відбирав пояснення від ОСОБА_12 яка проживає по сусідству з квартирою ОСОБА_11 і вона підтвердила заміну дверей, які встановлювала ОСОБА_2

 

Свідок ОСОБА_13 показала, що з ОСОБА_1 вона перебуває у родинних стосунках. ОСОБА_1 дуже хворіла, тому оформленням документів на квартиру АДРЕСА_1 займалась вона. В кінці 2005 року свідок двічі їздила до вказаної квартири і відкривала двері, коли там було затоплення. В її присутності дільничний інспектор опечатував двері. Приблизно в кінці грудня 2005 року ОСОБА_1 повідомила їй, що вона встановлює нові металеві двері.

 

Із оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_14. слідує, що восени 2005 року до нього підходила ОСОБА_1, яка просила допомогти їй перенести вхідні металеві двері. При встановленні дверей свідок присутній не був. Після того, як свідок допоміг занести двері він чув як їх встановлювали. З показань свідка слідує, що двері, які він допомагав заносити були темно-коричньового кольору, а в квартирі стояли старі двері оббиті дермантином.

 

Скарга ОСОБА_2 до Деснянського районного суду м. Чернігова в порядку ст.27 КПК України про порушення кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 подана до суду 04 червня 2008 року.

 

Відповідно до довідки комунального підприємства „Деснянське” від 09 жовтня 2008 року за підписом начальника ЖРЕУ - 11 А.А. Василькова затоплення квартири АДРЕСА_2 мало місце 23 січня 2006 року. Після усунення аварії вхідні двері до квартири були забиті гвіздками та опечатані. Дана обставина не узгоджується з показаннями засудженої ОСОБА_1 в тому, що вхідні двері нею були замінені в грудні 2005 року, а також з показаннями ОСОБА_13 та оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14.   

 

 

Крім того у відмовному матеріалі №177/1-8 на аркуші справи № 45 ОСОБА_1 в своїх поясненнях, даних нею 24.12.2007 року вказувала, що після того, як судом апеляційної інстанції було залишено без змін рішення Деснянського районного суду про визнання заповіту та свідоцтва про право власності на спірну квартиру недійсними вона подала касаційну скаргу до Верховного Суду України. Коли вона виявила, що двері в спірній квартирі були замінені, а її речі знаходились у квартирі, то вона замінила двері на свої і стала проживати в квартирі. ОСОБА_1 також вказала, що демонтовані нею двері ОСОБА_2 знаходяться в цілості і будуть їй повернуті. Твердження ОСОБА_1 про те, що вона підписуючи дані пояснення їх не читала не заслуговують на увагу, оскільки її показання повністю узгоджуються з іншими доказами по справі.

 

Відповідно до технічного паспорту НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2, який виготовлено станом на 11 жовтня 2007 року техніком МБТІ  були проведені обміри квартири, що свідчить про свободний доступ до квартири потерпілої ОСОБА_2 на той час.

 

Відповідно до товарного чеку №112 від 5 жовтня 2007 року та довідки магазину „Двері + вікна” металеві двері „АS-0139” зеленого кольору дійсно були придбані у вказаному магазині. Згідно вказаного товарного чека був сплачений аванс у сумі 500 грн., а на залишкову суму був оформлений кредит у банку „Приватбанк”.

 

Згідно заяви та пояснень від 17 грудня 2007 року потерпіла ОСОБА_2 зверталась до начальника Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області про необхідність проведення перевірки щодо демонтажу її дверей в квартирі АДРЕСА_1, що було виявлено нею особисто 16 грудня 2007 року.

 

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 березня 2009 року після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємицею першої черги є його дочка - ОСОБА_2

 

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 12 березня 2009 року.

 

Твердження апелянта, що ОСОБА_2 на момент порушення кримінальної справи та постановлення обвинувального вироку не набула права власності на вищевказану квартиру у встановленому законом порядку, що дане питання їй необхідно було вирішувати в порядку цивільного судочинства, а тому в даному випадку відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності є безпідставними.

 

Відповідно до вимог ст.14 ЦПК України Рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

 

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2007 року заповіт від 07.11.2004 року на ім.”я ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу визнано недійсним. Цим же рішенням визнано недійсним і свідоцтво про право на спадщину за заповітом  від 27 грудня 2005 року на ім.”я ОСОБА_1, видане державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори.

 

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2007 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2007 року в частині визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім.”я ОСОБА_1 залишено без змін. На даний час рішення суду набрало законної сили і є чинним.

 

На підставі вищевказаних судових рішень ОСОБА_1 не мала ніякого відношення до квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 на підставі цих судових рішень, після 23 липня 2007 року, набула право на оформлення в установленому законом порядку спадкового майна, а саме вищевказаної квартири свого покійного батька.

 

Виходячи з положень ЦК України щодо здійснення права на спадкування, а саме відповідно до положень ч.5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

 

Крім того до липня 2007 року дана квартира була спірною, справа відносно квартири знаходилась на розгляді в суді і до вирішення питання в судовому порядку ніхто не вправі був проводити будь-які дії стосовно даної квартири

 

          В листопаді 2007 року ОСОБА_1 зверталась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 150 000 грн. боргу і в позовній заяві просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2

 

          Ухвалою суду від 04 грудня 2007 року на вищезазначену квартиру Деснянським районним судом м. Чернігова був накладений арешт.

 

 

24 березня 2008 року відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження арешт на квартиру АДРЕСА_2 був скасований.

 

 Як було встановлено в судовому засіданні саме в цей час, коли квартира знаходилась під арештом, ОСОБА_1 встановила свої двері у вищевказану квартиру.

 

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 самовільно, не маючи будь яких законних прав на квартиру АДРЕСА_2, всупереч волі та бажанню спадкоємиці даної квартири - ОСОБА_2 замінила вхідні двері в квартиру, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 зі скаргою до суду. Оскільки такими діями ОСОБА_1 завдала значної шкоди інтересам ОСОБА_2, що виразились у позбавленні можливості доступу ОСОБА_2. до належної їй квартири, користуватися вищезгаданим житлом, яке потребує відповідного догляду по причині наявності в ньому інженерно-технічних комунікацій (водо -, газопостачання тощо), їй не відомо місцезнаходження її майна - металевих дверей, колегія суддів вважає, що такі її дії містять склад злочину, передбачений ст.356 КК України.

 

Безпідставними є доводи апелянта щодо відсутності складу злочину у зв'язку з відсутністю однієї з складових складу злочину, а саме - заподіяння значної матеріальної шкоди потерпілому. Апелянт зазначає, що з об'єктивної сторони злочин, передбачений ст.356 КК України характеризується крім іншого наявністю значної  матеріальної шкоди, яка повинна бути не менша ніж 1700 грн.

 

З об'єктивної сторони для наявності самоправства є необхідність встановлення трьох ознак: по перше це самовільне вчинення будь-яких дій; по друге це оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами і по третє це заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власників. Поняття значної шкоди є оціночним і вирішується у кожному конкретному випадку виходячи з фактичних обставин справи. Тому в даному випадку мова йде про заподіяння шкоди інтересам громадянинина, а не заподіяння йому лише матеріальної шкоди.

 

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції належно обґрунтовані доказами, яким дана правильна юридична оцінка і дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 356 КК України.

 

Підстав для закриття справи за ст. 6 п. 2 КПК України, колегія суддів не вбачає.

 

Безпідставними є доводи апелянта щодо неврахування при призначенні міри покарання таких обставин, як стан її здоров”я, її інвалідність, а також те, що вона отримує пенсію, яку витрачає на предмети першої необхідності, оплату комунальних послуг та ліки для хворої матері.

 

Колегія суддів вважає, що покарання засудженій призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що впливають на розмір і вид покарання, оскільки призначено більш м”яке ніж передбачено санкцією ст.356 КК України.

 

          Наведені обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість апеляції, в зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

 

 

 

Керуючись ст.ст. 365 , 366 КПК України судова колегія ,-

 

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

 

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 

Вирок Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

                                                      

 

 

 

 

                                                      СУДДІ:

 

Мельниченко Ю.В.              Демченко О.В.             Шахова О.Г.