Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

УХВАЛА

Іменем України

27 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого судді - Суржика М. М. суддів - Спірідонової Л. С., Франко В. А. при секретарі - Пітель Г. М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2010 року.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши

матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору кредиту №420/021-ФОІ від 21 січня 2008 року та іпотечного договору від 21 січня 2008 року.

Зазначав, що за даним договором отримав кредит в сумі 42 500 доларів США зі сплатою 12% річних, які зобов’язався повернути до 17 січня 2033 року. В якості забезпечення виконання зобов’язань згідно договору іпотеки від 21.01.2008 року передав іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1.

Вважає, що грошові зобов’язання у доларах США суперечать приписам Конституції України та ст.. 524 ЦК України, згідно яких грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право на проведення розрахунків між собою в іноземній валюті.

Зазначені обставини у його випадку місця не мають, а тому на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України просив кредитний та іпотечний договори визнати недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2010 року в

задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду Через порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір кредиту, відповідно до якого позивач отримав 42 500 доларів США зі сплатою 12% річних зі строком виплати до 17 січня 2033 року. Крім того, сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого позивач як іпотекодавець передав банку як іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором квартиру №145 по .вул.. Васнецова, 6 у м. Кіровограді.

За приписами частини першої ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач під час укладення кредитного договору не був попередженим про валютні ризики, тобто введений в оману.

За змістом позовної заяви предметом та підставою звернення до суду позивач визначив порушення ст.. 99 Конституції України, за якою грошовою одиницею України є гривна та приписів ст.. ст.. 524. 533 Цивільного Кодексу України, за якими зобов’язання має бути виражено в грошовій одиниці гривні.

В судовому засідання представник відповідача заявив усне клопотання про зміну підстав позову, тобто визнання договору недійсним як таким, що укладено внаслідок обману. Судом дані зміни прийнятті до уваги та дано правову оцінку.

Судом установлено, що позивач отримав суму кредиту відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою - шостою ст.. 203 ЦК України, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.( ст.. 192 ч. 2 ЦК України).

Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить заборони щодо надання банком кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до ст.. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» до кредитних операцій відносяться операції, зазначені в п. З ч. 1 та пунктах 3-7 ч. 2 ст. 47 Закону, в тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто розміщення коштів шляхом надання кредиту є однією з основних банківських операцій.

До коштів відносяться гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті.

Крім того, судом з’ясовано, що банк має банківську ліцензію на право здійснення операцій в іноземній валюті, що була видана Національним банком України.

Доводи апеляційної скарги відносно введення позивача в оману при визначенні вартості кредиту під час укладення договору не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману' щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин визнається судом недійсним.

Пленум Верховного Суду України в п. 21 Постанови від 06.11.2009 року роз’яснив, що нравочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є у мисел в діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України позивач таких доказів не надав. Як свідчать матеріали справи, позивач був ознайомлений з попередньою інформацією про умови кредитування, розробленого на виконання вимог постанови Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банком України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» пунктом 3.8, якої і передбачено попередження споживача про валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Оскільки, рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, тому скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.. ст.. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У X В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: