Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2010 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого: Кіселика С.А.

Суддів: Спірідонової Л.С., Суржика М.М.

При секретарі: Сегал О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 травня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Зазначила, що проживає в квартирі, 48, що є комунальною власністю в м. Кіровограді по вул. Волкова, 2.

До 1996 року в цій квартирі проживав і відповідач, а після того, як їх сім»я розпалась з 1996 року проживає за іншою адресою з іншою сім’єю.

Просила визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 Житлового Кодексу України.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 травня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру виданого Кіровоградською міською радою 29.06.1973 року сторони набули право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до рішення міськвиконкому № 58 від 21.01.1985 року, адресу житлового будинку змінена на Волкова, 28 км. 4.

Згідно свідоцтва від 12.05.1998 р. шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.

Судом встановлено, що предметом спору є право користування зазначеною квартирою, в якій проживають дочка сторін, зять та онука.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався доведеністю факту добровільного залишення в 1996 році ОСОБА_1 квартири без поважних причин понад встановлені ст. 71 ЖК України строки, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, під час тимчасової відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а в окремих випадках, передбачених цією нормою, понад цей строк.

Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

На це вказують ч. 2 ст. 71 ЖК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України де, зокрема, поважними причинами визначено перебування у відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім»ї, тощо».

Таким чином, згідно діючих правових норм, член сім»ї наймача (колишній член сім»ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, на підставах відсутності понад шість місяців у цьому житловому приміщенні, якщо він був відсутнім протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти були встановлені судом під час вирішення спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

В судовому засіданні та апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовує той факт, що в квартирі не проживав з 1996 року, але пояснив це поважними причинами, якими вважає напружені сімейні відносини з колишньою дружиною та заміну ключів від вхідних дверей, а також те, що там проживають інші члени сім»ї.

Відповідно до ст. 60 , ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

При розгляді апеляційної скарги підтвердив, що з 1998 року знаходиться в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою та проживає в її помешканні.

Разом з тим, як доказ неможливості проживання у спірній квартирі надав дві постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.02.2000 р. та 25.03.2010 р. у зв’язку з його зверненням до Кіровського РВ УМВС України в м. Кіровограді з приводу перешкод, які позивачка створює йому, коли він має намір увійти до квартири, тобто не відчиняє двері. Органи міліції прийшли до висновку, що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини.

Колегія суддів критично відноситься до зазначених доказів, оскільки ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом 13 листопада 2009 року стосовно обставин, що мали місце на день звернення, а питання про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачем в судовому порядку не вирішувалось.

При встановлені зазначених фактів, судом не було порушено норм матеріального та процесуального прав, рішення суду узгоджується з наявними у справі доказами і відповідає вимогам закону, а тому колегія суддів не найшла підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 травня 2010 року - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 травня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: