Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

Справа № 22-3008 2008 Головуючий у 1 інстанції - В. В. Ведющенко

Категорія 32 Доповідач - Спірідонова Л. С.

УХВАЛА

Іменем України

23 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Кодрула М. А.

суддів - Спірідонової Л. С.

ОСОБА_1

при секретарі - Пітель Г.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області на постанову Добровеличквіського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2010 року і

встановила:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність, просив суд визнати дії відповідача по невиплаті йому на щорічне оздоровлення коштів незаконними та стягнути на його користь 2676 грн. грошової заборгованості.

Зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно посвідчення відноситься до першої категорії осіб, що ліквідували аварію і є інвалідом 3 - ої групи, що зв'язано з роботою по ліквідації аварії на ЧАЕС, а тому згідно п. 6 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу по оздоровленню в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згодом позивач зменшив позовні вимоги в частині сплати грошових коштів до розміру 2510 грн., в іншій частині позовних вимог останні' залишились незмінними.

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2010 року позов задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської райдержадміністрації та зобов'язано нарахувати щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік та вплатити різницю допомоги у розмірі 2510 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, задоволених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Таким чином, позивачу необхідно сплатити допомогу на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 2009 рік.

Доводи відповідача про те, що позивачу вірно визначено розмір допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України є необгрунтованими за таких підстав. Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсації і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Частиною 1 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Крім цього, Закону України „Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали розміри мінімальні заробітні плати на відповідні роки, не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає,

що при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.. 48 Закону

України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи", органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

вирішила:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області відхилити.

Постанову Добровеличквіського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом

двох місяців.

Головуючий

Судді