Справа № 22а-57/2007 Головуючий у першій інстанції -
Чепурко В.О.
Категорія - адміністративна Доповідач - Лакіза Г.П.
ПОСТАНОВА Іменем України
22 січня 2007 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді Євстафіїва O.K.
суддів Лакізи Г.П., Редьки А.Г.
при секретарі Рачовій І.І.
з участю представника відповідача Веремієнка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду від 08 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Чернігівської області про порушення конституційних прав, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до Менського районного суду з позовом до прокуратури Чернігівської області, в якому просив зобов'язати відповідача провести розслідування за його заявою про вчинення злочину посадовою особою - заступником начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного Департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_2 згідно ст.ст. 94, 97 КПК України та винести процесуальне рішення.
Постановою Менського районного суду від 08 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Менського районного суду та винести нову постанову. Свої вимоги мотивує тим, що суддя умисно не приєднав до протоколу письмові пояснення ОСОБА_1 в дебатах, які являються доказами, і не дав їм належної оцінки, а також вийшов за межі позовної заяви. Крім того, суддя повинен був заявити самовідвід, оскільки позивач про це просив.
Представник відповідача вважав апеляційну скаргу необгрунтованою, та посилався на те, що листування із засудженим ОСОБА_1, оскільки за його заявами органами прокуратури вже неодноразово давались роз'яснення з приводу незастосування до нього адміністрацією установи за місцем відбування покарання пільг, передбачених чинним законодавством.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно змісту відповіді Державного департаменту України з питань виконання покарань, злочин, передбачений ст.229-1 ч.3 КК України (в ред. 1960р.), за скоєння якого засуджений та відбуває покарання позивач, віднесений до особливо тяжких злочинів. Аналогічні відповіді ОСОБА_1 надавались неодноразово Генеральною прокуратурою України, прокуратурою Чернігівської області. Висновком прокуратури Чернігівської області від 02.03.2006р. припинено провадження із заявником ОСОБА_1 з питань не застосування до нього пільг, передбачених чинним законодавством, та притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ДДУ ПВП. Дане рішення відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" не оскаржено у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 неодноразово звертався у різні інстанції з приводу незастосування до нього адміністрацією Менської виправної колонії №91 пільг, передбачених чинним законодавством. На його звернення прокуратурою Чернігівської області неодноразово надавались роз'яснення про те, що дії адміністрації колонії відповідають чинному законодавству. Проте, ОСОБА_1 продовжував звертатись зі скаргами, а тому на підставі ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" з засудженим припинено листування з питань незастосування до нього адміністрацією Менської виправної колонії №91 пільг, передбачених чинним законодавством. В зв'язку з цим на чергове звернення ОСОБА_1 прокуратурою Чернігівської області йому було повідомлено про припинення листування з вищевказаного питання.
Проте із змісту позовної заяви ОСОБА_1, доданої до неї копії постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.03.2006р., пояснень ОСОБА_1 в засіданні суду першої інстанції (а.с. 2-3; 37) вбачається, що суть заявлених позивачем вимог зводиться не до ненадання йому відповідей на скарги з питань незастосування до нього адміністрацією Менської виправної колонії №91 пільг, передбачених чинним законодавством, а щодо бездіяльності з боку прокуратури Чернігівської області, яка не розглянула його заяву про вчинення злочину посадовою особою - заступником начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного Департаменту України з питань виконання
2
покарань ОСОБА_2, не провела розслідування згідно ст.ст. 94, 97 КПК України та не винесла процесуального рішення за його заявою про вчинення злочину, незважаючи на те, що його заяву про вчинення злочину разом з копією постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.03.2006 р. про проведення прокуратурою перевірки та прийняття відповідного рішення було направлено прокуратурі Чернігівської області з прокуратури м. Києва.
Як вбачається з матеріалів наглядового провадження НОМЕР_1 прокуратури Чернігівської області, ОСОБА_1 неодноразово звертався у різні інстанції з приводу незастосування до нього адміністрацією Менської виправної колонії №91 пільг, передбачених чинним законодавством. На його звернення прокуратурою Чернігівської області неодноразово надавались роз'яснення, що дії адміністрації колонії відповідають чинному законодавству. Проте, ОСОБА_1 продовжував звертатись зі скаргами. Листом від 02.03.2006 р. за підписом прокурора Чернігівської області ОСОБА_1 була дана чергова відповідь з цього ж питання, та його повідомлено, що відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" з ним припинено листування з питань незастосування до нього адміністрацією Менської виправної колонії №91 пільг, передбачених чинним законодавством, і повторні його звернення з цього питання розглядатись не будуть (а.с.131 наглядового провадження), на чергове звернення ОСОБА_1 прокуратурою Чернігівської області за НОМЕР_2 дана відповідь, що 02.03.2006р. припинено провадження із заявником ОСОБА_1, про що йому було повідомлено.
Апеляційним судом встановлено, що у березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про вчинення злочину посадовою особою - заступником начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного Департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_2 (а.с.145 наглядового провадження). Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.03.2006 р. з посиланням на ст.ст. 94, 97 КПК України вказану заяву ОСОБА_1 було направлено прокурору м. Києва для перевірки та прийняття відповідного рішення (а. с. 144 наглядового провадження). 23.03.2006 р. копія вказаної постанови разом із заявою ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності заступника начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_2, та супровідним листом була направлена прокурору м. Києва для перевірки та прийняття рішення згідно з постановою судді (а.с.143 наглядового провадження). Всі вказані вище документи, що надійшли з Шевченківського районного суду м. Києва, із супровідним листом заступника прокурора м. Києва від 30.03.2006 р. було направлено в прокуратуру Чернігівської області (а.с.142). Згідно супровідного листа, прокуратурі Чернігівської області направлено звернення ОСОБА_1 щодо застосування до останнього умовно-дострокового звільнення від покарання або заміну покарання більш
3
м'яким, для перевірки викладених фактів у порядку, визначеному чинним кримінально-процесуальним кодексом, з повідомленням заявника. 05.04.2006 р. прокуратура Чернігівської області отримала вказаний лист з усіма додатками: заявою ОСОБА_1 про вчинення злочину та притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи - заступника начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного Департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_2, постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.03.2006р., супровідним листом із цього суду в прокуратуру м. Києва. Проте прокуратурою Чернігівської області передбачених кримінальним процесуальним кодексом дій за заявою ОСОБА_1 вчинено не було, та будь-яке рішення за його заявою прийнято не було, оскільки з врахуванням змісту супровідного листа заступника прокурора м. Києва відповідач дійшов хибного висновку про звернення ОСОБА_1 щодо застосування до останнього умовно-дострокового звільнення від покарання або заміну покарання більш м'яким, а з цього питання листування з ОСОБА_1 вже було припинено. За наведених обставин, приєднання скарги ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи Державного департаменту з питань виконання покарань разом з постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо проведення перевірки вказаної заяви та прийняття по ній відповідного рішення, до наглядового провадження прокуратури Чернігівської області без розгляду, не можна визнати законним та обґрунтованим. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо наявності бездіяльності відповідача щодо не розгляду вказаної вище скарги ОСОБА_1, та обґрунтованість заявленого ним позову. Тому постанову місцевого суду належить скасувати через невідповідність висновку суду першої інстанції обставинам справи, та ухвалити нову постанову про задоволення позову шляхом покладення на відповідача обов'язку прийняти рішення по вказаній вище заяві ОСОБА_1
Керуючись ст. 195, 198, п.3 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 212, 254 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Менського районного суду від 08 листопада 2006 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати прокуратуру Чернігівської області прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 09.03.2006 p., адресованій
4
Шевченківському районному суду м. Києва, про вчинення злочину посадовою особою - заступником начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного Департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_2, відповідно до норм кримінально-процесуального закону.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня з дня складання її в повному обсягу.
Головуючий:
Судді:
5