Справа № 11-21 /2007р. Головуючий у 1 інстанції: Діденко О.П.
Категорія: ст. 115 ч. 1 КК України Доповідач: Кузюра М.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Навозенко Л.С.
суддів: Кузюри М.М., Оседача М.М.
з участю: прокурора Томилка М.П.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 в його інтересах на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 листопада 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта незакінчена вища, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, засуджений за ст. 115 ч.1 КК України до 10 років позбавлення волі.
Судом засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 14 травня 2006 року близько 01 години 30 хв. в районі залізничного переїзду біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_2 під час бійки, яка виникла між ним, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 з іншої сторони, умисно наніс удар ножем в область лівого стегна ОСОБА_8, заподіявши легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого злочинного діяння, передбачаючи і бажаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8, умисно наніс йому удар ножем в область грудної клітини, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним, упередженим та однобічним, таким що не відповідає обставинам справи. На думку засудженого вирок побудований лише на внутрішньому переконанні суду, не
обґрунтованому доказами у справі. Упередженість вбачає в позиції суду в ході судового розгляду справи, спрямованій на його засудження саме за вбивство, а також зміна без будь-яких підстав запобіжного заходу на взяття під варту. Вважає, що суд довільно тлумачив висновок судово-медичної експертизи та свідчення експерта, що також вплинуло на правильність кваліфікації його дій. Стверджує, що вбивство він вчинив при перевищенні меж необхідної оборони. Зазначає, що судом безпідставно не була врахована його явка з повинною та щире каяття у вчиненому. Просить вирок суду скасувати та перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК України.
При апеляційному розгляді справи засуджений ОСОБА_2 уточнив свою апеляцію та просить вирок суду змінити, його дії кваліфікувати за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та пом'якшити призначене йому покарання.
Адвокат ОСОБА_1 в апеляції вважає, що суд побудував вирок на припущеннях відносно ознак умисного вбивства, які ґрунтуються лише на поясненнях свідків, котрі нічого не повідомили суду стосовно обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .Вказує, що суд у вироку невірно виклав свідчення засудженого, вказавши, що ОСОБА_2 зіштовхнув ОСОБА_8 з ножа, оскільки таких свідчень засуджений не давав.
Погодившись з доводами про те, що ОСОБА_8 ніколи з собою не носив ножа, суд, на думку захисника, необґрунтовано дійшов висновку про належність цього ножа саме засудженому ОСОБА_2 Відсутність тілесних ушкоджень від ножа у ОСОБА_2, на які він вказував, адвокат пояснює тривалим часом, що сплинув до дня проведення судово-медичної експертизи.
Захист ставить під сумнів висновки судово-медичних експертиз та вказує на довільне тлумачення судом пояснень експерта в суді, які, на його думку, виключають можливість кваліфікації дій засудженого за ст. 115 КК України, але вказує на неповне відтворення таких свідчень експерта у протоколі судового засідання.
Просить зважити на те, що ОСОБА_2 добровільно з'явився до міліції та написав явку з повинною про вчинений злочин, сам отримав тілесні ушкодження в ході бійки, а також взяти до уваги, що потерпілий ОСОБА_20 помер у лікарні через певний проміжок часу.
Вирок суду захисник ОСОБА_1 просить скасувати та постановити свій, яким перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_2 на ст. 118 КК України. В судовому засіданні апелянт уточнив свої вимоги та просить вирок суду не скасовувати, а змінити, перекваліфікувавши дії засудженого на ст. 118 КК України.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали свої апеляції та просять задовольнити їх з вказаних у них підстав, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просять залишити без змін вирок суду, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляції безпідставними, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8, при обставинах, викладених у вироку, відповідає матеріалам справи і обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Як на досудовому слідстві, так і в суді, засуджений ОСОБА_2 не заперечував того, що смерть потерпілого ОСОБА_8 настала від заподіяного ним ножового поранення, але не погоджується з доводами про належність йому ножа та заперечує умисел на позбавлення життя потерпілого, наполягаючи на своїй версії розвитку події.
В явці з повинною і в подальших своїх свідченнях ОСОБА_2 стверджував, що в ході бійки він побачив, як на нього з ножем у витягнутій вперед руці біг ОСОБА_8 і він вихопив у нього ножа, поранивши собі праву руку, та вдарив цим ножем ОСОБА_8 в ногу, щоб зупинити його. Тримаючи ножа перед собою він навіть не відчув, як ОСОБА_8 нахромився на ножа. Умислу на вбивство ОСОБА_8 він не мав.
Такі свідчення ОСОБА_2 були ретельно перевірені в ході судового розгляду справи і не знайшли свого підтвердження, з чим погоджується і колегія суддів.
Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стверджували, що їх син ніколи не носив з собою ножа. Про це ж підтвердили свідки ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_9. Інших доказів, окрім свідчень ОСОБА_2, які б стверджували про наявність ножа у потерпілого ОСОБА_8, по справі не здобуто, тому суд дійшов вірного висновку про надуманість версії засудженого з цього приводу, а також обґрунтовано визнав, що ніж належав саме засудженому ОСОБА_2. Доводи засудженого про перехоплення ножа та наступне нанесення ним тілесних ушкоджень за обставин, вказаних засудженим, є малоймовірним, та спростовані наведеними доказами.
Окрім того, висновком судово-медичної експертизи ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлено будь-яких видимих тілесних ушкоджень та слідів колишніх ушкоджень в області правої кисті.
Твердження засудженого та його захисника про те, що експертиза проводилась через тривалий час з моменту отримання тілесних ушкоджень і не могла виявити слідів порізу, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки за даними медичного обслідування, як вказано у висновку експертизи, будь-яких слідів ушкоджень у вигляді рубців, пігментацій та інше, як в області правого міжпальцевого проміжку, так і на інших пальцях правої кисті не виявлено (т. 2 а.с. 178).
Матеріалами кримінальної справи встановлено, що бійка на переїзді неподалік від кафе розпочалася без участі засудженого ОСОБА_2, чого він сам не заперечує, та підтвердив це у судовому засіданні. З його ж пояснень встановлено, що почувши крики, він пішов у напрямку залізничного переїзду, де побачив бійку, в яку також втрутився.
За вказаних обставин, з врахуванням того, що ОСОБА_2 без будь-яких на те підстав, з власної ініціативи став учасником бійки, що вже певний час тривала, суд першої інстанції після ретельної перевірки обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_20
Про спрямованість умислу засудженого свідчить характер його дій, а саме, свідоме і умисне застосування ножа в ході нетривалої бійки в умовах темряви, що вказує на бажання засудженого допустити будь-які наслідки його застосування, в тому числі і спричинення смерті потерпілому, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8, згідно якої смерть потерпілого настала від знекровлення організму та тампонади серця внаслідок проникаючого поранення грудної клітки з пошкодженням правого шлуночку серця.
Доводи засудженого та захисника про відсутність спрямованості умислу на вбивство спростовуються висновками додаткової судово-медичної експертизи (т. 2 а.с. 48-49), яка визнала дуже малоймовірною можливість того, що потерпілий сам наштовхнувся на ніж, виставлений ОСОБА_2 Твердження захисника про те, що суд у вироку невірно вказав, що ОСОБА_2 зіштовхнув ОСОБА_8 з ножа, колегія суддів визнає такими, що не потребують правової оцінки, оскільки не впливають на кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини.
Упередженості суду при дослідженні висновків судово-медичних експертиз та оцінці пояснень судово-медичного експерта колегія суду не вбачає, вони узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі. Твердження захисту про неповноту протоколу судового засідання позбавлене підстав, оскільки заперечення на протокол відповідно до чинного законодавства не надходили. Інших обставин, що вказували б на упередженість суду, також не встановлено.
Посилання захисника на те, що смерть потерпілого ОСОБА_8 настала не одразу після заподіяння тілесних ушкоджень, а через певний проміжок часу, також спростовується висновком судово-медичної експертизи, яким допускається можливість благоприємних наслідків для життя потерпілого лише за умови надання миттєвої кваліфікованої медичної допомоги торакальними хірургами у спеціально устаткованій операційній, що за встановлених обставин справи було неможливим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заперечуючи по суті умисел на умисне вбивство, засуджений ОСОБА_2 і його захисник ОСОБА_1 при цьому просять перекваліфікувати дії засудженого на ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, тому доводи їх апеляцій суперечать поставленим у них вимогам.
Колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 на ст. 118 КК України і вважає правильним його засудження за ст. 115 КК України, як за умисне вбивство, вважаючи при цьому, що засуджений ОСОБА_2 не перебував у стані суспільної небезпечності і в нього не було підстав для необхідної оборони.
При обранні виду та міри покарання суд врахував усі обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини справи, особу винного, та з врахуванням характеру та способу вчиненого злочину призначив ОСОБА_2 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції також правомірно не визнав явку з повинною пом'якшуючою обставиною, оскільки викладені в ній обставини лише частково відповідають доведеному в суді обвинуваченню і не свідчать про щире зізнання та розкаяння засудженого.
Вищенаведене свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляцій, тому вони підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
СУДДІ:
КУЗЮРА М.М. НАВОЗЕНКО Л.С. ОСЕДАЧ М.М.