ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-11100/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
за участю представника відповідача Оленич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.АДРЕСА_1Львівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік в сумі 780,40 грн. , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.АДРЕСА_1 Львівської області (далі-Управління) в якому просить суд зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008 рік в сумі 780,40 грн. Обґрунтовує позов тим, що він відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народився ІНФОРМАЦІЯ_1року, і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, у 2008 році така допомога не виплачувалась. Просить суд розглядати адміністративну справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав письмові заперечення, зазначає, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону - 2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 квітня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2195), рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
В судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст.1 Закону №2195, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 зі штампом, який підтверджує наявність у нього статусу «діти війни». Позивач є пенсіонером за віком, пенсію отримує в Управлінні. Цей статус позивача відповідачем не заперечно, крім того статус «діти війни» визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня 2006 року. А у відповідності до ст. 7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління, яке є відповідачем у даній справі.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року (далі-Закон №107- VІ) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон №107- VІ, зокрема пункт 41 розділу ІІ.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про державний бюджет України» включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.
Судом встановлено, що позивачу виплачується надбавка до пенсії як дитині війни з 01 січня 2008 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.
На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму за 2008 рік затверджувався законом про Державний бюджет України: згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни відповідач протиправно з 22 травня 2008 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 не донараховував та не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - чим порушив його конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України.
У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково, і тому слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.АДРЕСА_1 Львівської області щодо недоплати у 2008 році позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.АДРЕСА_1 Львівської області провести позивачу донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.АДРЕСА_1 Львівської області щодо недоплати у 2008 році ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.АДРЕСА_1 Львівської області провести ОСОБА_1 донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.
Повний текст постанови виготовлений 05.05.2009 року.