АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6521 / 06 Головуючий у 1-й інстанції: Носик М.А.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової 1.В.
Суддів: БосвоїВ.В.
Стредець Л.Г.
При секретарі: Степановій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Моліс" - в особі представника ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Моліс", третя особа - ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
В позовній заяві зазначав, що з 01.05.2004р. працював бетонником на підприємстві відповідача в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. 06.05.2006 р. згідно наказу НОМЕР_1 він був звільнений з роботи за прогул без поважних причин. ОСОБА_2 вважає звільнення безпідставним, оскільки він не скоював вказане порушення трудової дисципліни. 03.05.2006р. він разом з іншими працівниками, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був направлений у відрядження до Якимівського відділення на строк з 03.05.2006р. до 19.05.2006 р. Кошти на відрядження були видані після обідньої перерви, після чого працівники вирушили до автостанції. Прибули до місця призначення приблизно о 21 год. 50 хв. Зранку 04.05.2006р. ОСОБА_2 разом з колегами з'явився на підприємство та приступив до виконання роботи. 06.05.2006р. позивач дізнався, що звільнений за прогул без поважних причин.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд поновити на роботі та стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 274грн.
В ході розгляду справи позивач уточнював свої позовні вимоги щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача у разі задоволення його позовних вимог.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано наказ НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідатьністю „Виробниче об'єднання „Моліс" в частині звільнення ОСОБА_2.
Поновлено ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Моліс" на посаді бетонника.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Моліс" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2291 грн. 70 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Моліс" в доход місцевого бюджету судовий збір в сумі 51 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Моліс" виграти з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі ЗО грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 па посаді бетонника допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо об'єднання
„Моліс" - в особі представника ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно посилався на те, що недоведений сам по собі факт відсутності ОСОБА_2 на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. До того ж, при звільненні позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України відповідачем порушено порядок, передбачений частиною 1 статті 149 КЗпП України, оскільки звільнення є заходом дисциплінарного стягнення і до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, проте цього зроблено не було.
В судовому засіданні апеляційного суду сторони не заперечували того факту, що наказ від 03.05.2006 року (а.с. 11) про відрядження до Якимівського відділення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 одержали у першій половині дня 03.05.2006 року, а грошовий аванс на відрядження було видано їм того ж дня - після обідньої перерви.
Як вбачається з копій проїзних документів, наданих позивачем (а.с. 14), ОСОБА_2 вирушив до с.м.т. Якимівка 03.05.2006 року о 16 годині 35 хвилин, а прибув до місця призначення 03.05.2006 року - після закінчення робочого дня. Наступного дня він приступив до роботи.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності відправлення ОСОБА_2 до с.м.т. Якимівка відразу після ознайомлення з наказом про відрядження (без отримання грошового авансу, оскільки він мав би можливість отримати добові в Якимівському відділенії ТОВ „Виробниче.об*єднання „Моліс") є такими, що суперечать діючому законодавству, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Так, частиною 2 статті 121 КЗпП України передбачено, що працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад, витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Порядок і розміри таких виплат передбачені „Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон", у п. п. 1.11 якої зазначено, що відрядженому працівникові видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові, перед від*їздом у відрядження.
Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_2 та двом іншим робітникам, направленим у відрядження, було надано автомобіль для проїзду до с.м.т. Якимівка, проте вони відмовились від автомобіля і дістались місця призначення на автобусі та електропоїздом, не знайшли свого підтвердження, суперечать встановленим судом обставинам справи і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції повно і всебічно з*ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин' між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.
За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче об'єднання „Моліс" - в особі представника ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена
протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.