Справа № 22а-18/2007 Категорія - адміністративна

Головуючий у першій інстанції -Артюх К.В. Доповідач - Лакіза Г.П.

УХВАЛА Іменем   України

31 січня 2007 року

Апеляційний    суд    Чернігівської   області

у складі:

головуючого - судді:   Євстафіїва O.K.

суддів:                                     Лакізи Г.П., Редьки А.Г.

при секретарі:                       Вареник О.М.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Хропатого Б.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про поновлення на службі, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року УМВС України в Чернігівській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2006 року і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 25.07.06р. подав рапорт з проханням про звільнення його з ОВС за власним бажанням, посилаючись на те, що він знайшов більш оплачувану роботу. Наказом НОМЕР_1 він був звільнений в запас Збройних сил України за п.63 „ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України. Будь-якого порушення чинного законодавства відповідачем допущено не було. Згідно пояснень свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, рапорт про звільнення зі служби ОСОБА_1 писав самостійно, ніхто на нього не тиснув. Що стосується рапорту від 08.08.06р. про переведення позивача до відділення конвойної служби міліції при УМВС України в Чернігівській області, то вищезазначені свідки такого рапорту не бачили, резолюцій на ньому не ставили, і в канцелярії спеціальної роти судової міліції „Грифон" він зареєстрований не був. Позивач дійсно мав право відкликати раніше поданий рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням, але на час звільнення ОСОБА_1 такого рапорту не було і, як вбачається з пояснень позивача, з таким проханням він звернувся лише 06.09.06р., тобто майже через місяць після звільнення. До того ж на час звернення позивача про відкликання попереднього рапорту на його місці вже працював інший працівник, який був переведений з іншого підрозділу, дану обставину суд не дослідив і не дав їй належну оцінку.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ начальника УМВС України в Чернігівській області НОМЕР_1 про звільнення з органів МВС в запас Збройних Сил України за п.63 „ж" (за власним бажанням) молодшого сержанта міліції ОСОБА_1, міліціонера спеціальної роти міліції „Грифон" при УМВС, 17 серпня 2006 року. Зобов'язано начальника УМВС України в Чернігівській області поновити ОСОБА_1, молодшого сержанта міліції, на посаді міліціонера спеціальної роти міліції „Грифон" при УМВС з 17 серпня 2006 року.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача Хропатий Б.П. змінив доводи апеляційної скарги: крім вже наведених мотивів, посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про поновлення на службі. Вказував на те, що нормативні акти, що регулюють порядок проходження служби працівниками міліції не передбачають порядку і строків звернення до суду про поновлення на службі, а тому слід застосувати місячний строк звернення до суду відповідно до ст. 233 КЗпП України. З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений і трудову книжку отримав 17.08.06., а до суду звернувся 18.09.06.

Позивач апеляційну скаргу не визнав та вважав рішення суду законним та обгрунтованим; строк звернення до суду ним не пропущений.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню ним службових обов'язків, не доведено, і що своїм рапортом про переведення до відділення конвойної служби міліції при УМВС від 08.08.2006 р. позивач фактично відкликав свій рапорт про звільнення за власним бажанням від 25.07.2006 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах МВС з 13.12.2004 р. (а.с. 5). Відповідно до наказу НОМЕР_1 молодший сержант міліції ОСОБА_1, міліціонер спеціальної роти судової міліції „Грифон", був звільнений з органів МВС за п.63 „ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням) з 17 серпня 2006 року на підставі його рапорту від 25.07.2006р. (а.с. 11).

2

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний наказ підлягає скасуванню як протиправний, а позивач підлягає поновленню на службі. При цьому апеляційний суд виходить із наступного.

25.07.2006 року ОСОБА_1 подав рапорті про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, в якому не вказав дату, з якої він просить звільнити зі служби (а.с. 12). Згідно з пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим бажанням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Відповідно до зазначеної норми, протягом всього строку попередження ОСОБА_1 вправі був відкликати свій рапорт про звільнення за власним бажанням. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 06.09.2006р., тобто в межах тримісячного строку попередження про звільнення за власним бажанням, звертався до відповідача з заявою про відкликання свого рапорту про звільнення (а.с. 3). Однак, наказом НОМЕР_1 він був звільнений з органів МВС за власним бажанням з 17.08.2006р., тобто до спливу тримісячного строку, передбаченого п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, внаслідок чого він був позбавлений законного права відкликати свій рапорт про звільнення протягом тримісячного строку попередження. Крім того, ще до видання наказу про звільнення ОСОБА_1 подавав рапорт до УМВС в Чернігівській області про переведення його до відділення конвойної служби міліції при УМВС. Даний рапорт підтверджує, що про відсутність бажання звільнятись з органів внутрішніх справ за власним бажанням ОСОБА_1 довів до відома відповідача ще до видання оскарженого наказу про його звільнення. Ненадання відповідачем суду для дослідження як доказу вказаного рапорту про переведення не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки сам факт подання позивачем такого рапорту відповідачу та його реєстрації в канцелярії відділу роботи з персоналом УМВС області 08.08.2006р. за вх. НОМЕР_2 підтверджується допустимим письмовим доказом - листом заступника начальника відділу роботи з персоналом УМВС України в Чернігівській області (а.с. 42). Враховуючи наведене, оскаржений наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби за власним бажанням підлягає визнанню протиправним.

Оскільки чинним законодавством не встановлений інший строк, протягом якого працівник, звільнений зі служби в органах внутрішніх справ може звернутись до суду з позовом, з врахуванням положень, наведених у ч.ч.1 та 2 ст. 99 КАС України належить застосовувати річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин встановленого ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України місячного

З

строку звернення до суду з позовом, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ не за трудовим договором.

Відповідачем не доведено, що на час подання ОСОБА_1 заяви від 06.09.2006 р. про відкликання його ж рапорту про звільнення за власним бажанням, на його посаду вже була прийнята інша особа, запрошена на роботу в порядку переведення з іншої установи за погодженням між керівниками.

Доводи позивача про те, що відповідач примусив його подати заяву про звільнення за власним бажанням, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки подача заяви про звільнення за власним бажанням з метою уникнути відповідальності за порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ в зв'язку із вчиненням ним 25.07.2006 р. у нетверезому стані дорожньо-транспортної пригоди, не можуть розцінюватись як примус до цього. Такі доводи позивача і не були визнані судом підставою для визнання наказу про його звільнення протиправним та поновлення позивача на службі. Але подача заяви про звільнення за власним бажанням з метою уникнути відповідальності не позбавляла відповідача права звільнити позивача за Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ з підстав, передбачених законом, до закінчення строку попередження про звільнення його за власним бажанням.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді:

4