Справа №2а-7/07/03
ПОСТАНОВА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Діденко С.А.
при секретарі - Бібік К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за адміністративним
позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника ДПІ Київського району м. Харкова про визнання нечинним рішення ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом на рішення НОМЕР_1 від 09 серпня 2004р. в.о. начальника державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова / далі - ДПІ/ В.В. Горлевської, яким йому відмовлено в скасуванні додаткового податкового забов'язання на суму 4.443грв. 93коп. визначенного податковим повідомленням ДПІ НОМЕР_2 від 05 травня 2004р. та уточненням
податкового повідомлення ДПІ НОМЕР_2 від 10 серпня 2004р.
Позивач вважає, що вимоги в.о. начальника ДПІ щодо сплати прибуткового податку на суму 4443,93 грн. позбавлені законних підстав. Посилається на те, що Указ Президента України від 13.09.2004 р. № 519/94«Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян », відповідно до якого внесені зміни з оподаткування прибутковим податком доходів громадян, суперечить Конституції України , з причин юридичної колізії між відповідним Указом Президента України та Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян » від 26.12.1992 р.
В судовому засіданні по справі ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.
Відповідач-представник ДПІ Київського району м.Харкова позов не визнав, посилався на те що Указом Президента України №519/94 від 13.09.1994 р. внесені зміни до Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян » від 26.12.1992 p., відповідно до яких, та згідно з Інструкцією «Про прибутковий податок з громадян », затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993 р. , оподаткування сум доходів , одержаних позивачем не за місцем основної роботи здійснювалось за прогресивною шкалою ставок оподаткування. Перерахунки податку з сукупного річного доходу на підставі податкового забов'язання здійснювалося ДПІ на підставі діючих на той час нормативно-правових актів.
Суд, заслухавши позивача, представника ДПІ Київського району м. Харкова, звернувшись до матеріалів справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Встановлено, що позивач в березні 2004 р. направив рекомендованим поштовим відправленням до ДПІ Київського району м.Харкова декларацію про доходи одержані за період з 1.01.2003 р. по 31.12.2003 p., відповідно до якої його доходи за основним місцем роботи склали 32586,02 грн, та в інших місцях-22.205,98 грн.
В липні 2004 р. позивачем отримано податкове повідомлення НОМЕР_2 від 05 травня
2004р., яким позивачу на підставі обрахування сукупного доходу за 2003 р. донараховано суму податку в розмірі 4443,93 грн. (а.с.11)
Скарга ОСОБА_1 щодо рішення ДПІ Київського району м.Харкова про визначення йому, податкового забов'язання в розмірі 4443,93 грн. залишена без задоволення , про що йому 9.08.2004 р. за НОМЕР_3 направлено рішення за результатами розгляду його звернення і податковим повідомленням НОМЕР_2 від 10.08.2004 р. ДПІ Київського району знов визначена сума податкового забов'язання в тому ж обсязі. (а.с.10,14-17)
При визначенні ОСОБА_1 податкового забов"язання ДПІ застосувала ставки оподаткування його річного сукупного доходу за основним та неосновним місцем роботи, які передбачено Указом Президента України від 13 вересня 1994 року № 519 / в редакції Указу Президента України від 21 листопада 1995 року/" Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" / далі-Указ №519/94/.
ОСОБА_1 не згодний з застосуванням відповідних положень Указу Президента України № 519/94 стверджує що Указ є неконституційним тому, що відповідно до п. 7-4 статті 114-5 Конституції України 1978 року Президент України мав повноваження ухвалювати Укази з питань економічної реформи, але за умови, що такі питання не врегульовані Законом. Між тим, сфера оподаткування доходів громадян на час видання Указу № 519/94 вже була врегульована Декретом Кабінету Міністрів України " Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року На думку позивача. Указ Президента України не міг змінювати положення статті 7 Декрету КМУ, що мав силу закону.
Визначення податкового зобов'язання в розмірі 4443,93 грн. за сукупним доходом позивача на 2003 рік за прогресивною шкалою ставок податків здійснено ДПІ Київського району м. Харкова в межах наданих повноважень і відповідно до нормативно-правових актів , якими були врегульовані питання оподаткування доходів громадян, а саме Указу Президента України від 13.09.2004 р. № 519/94«Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян »,. Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян »№13-92 від 26.12.1992 р. з змінами та Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої Наказом Головної ДПІ України № 12 від 21.04.1993 р.
Посилання позивача на нечинність дій в.о. ДПІ Київського району м.Харкова щодо визначення податкового зобов'язання , як такого що грунтується на Указі Президента України №519/94, який вважається ним неконституційним, є безпідставним. Питання щодо невідповідності Указу Президента України Конституції України в порядку визначеному ст.. 147 Конституції України не вирішувалося.
Розрахунок самої суми податкового забов'язання у позивача заперечень не викликає. Суд також погоджується з ним.
З урахуванням викладеного, скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.158-160 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів після його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після направлення заяви про оскарження .
Постанову надруковано в нарадчій кімнаті і є оригіналом.