ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" липня 2006 р. | Справа № 25/21-06-439 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін в засіданнях суду від 11.07.2006р. та від 13.07.2006р.:
від позивача Чернега Д.С.,
від відповідача Ковальчук О.О., Пройдан Т.О., Борисик В.В.,
розглянула апеляційну скаргу
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси
на рішення господарського суду Одеської області
від 10.04.2006 р.
по справі № 25/21-06-439
за позовом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси
до ДП Міністерства оборони України –„Одеський металообробний завод”
про визнання власністю держави безхазяйного майна –будівельних матеріалів.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2006р., яка надіслана сторонам по справі 27.06.2006р., на підставі затвердженого головою суду графіку заміщення суддів на період щорічних відпусток в 2006 році колегією суддів у складі головуючого судді Туренко В.Б., суддів Бандура Л.І., Поліщук Л.В. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.07.2006р. апеляційна скарга ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.
Учасники процесу повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За правилами ст.77 ГПК України в засіданні суду 11.07.2006р. у зв’язку із необхідністю витребування нових доказів оголошено перерву до 13.07.2006р.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.07.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями до неї, в останній редакції якої просить визнати безхазяйне майно –будівельні матеріали, які знаходяться на території ДП МОУ „Одеський металообробний завод”, власністю держави в особі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.04.2006р. (суддя Малярчук І.А.) у позові відмовлено повністю.
Судове рішення вмотивоване невідповідністю заявлених позивачем вимог фактичним обставинам справи, адже з наданих відповідачем документів вбачається, що будівельні матеріали, які, за твердженнями ДПІ, являються безхазяйним майном, є власністю держави в особі Міністерства оборони України та закріплені за ДП МОУ „Одеський металообробний завод” на праві повного господарського відання. Крім того, господарський суд першої інстанції вказав на відсутність серед повноважень органу ДПС, встановлених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законами, права на звернення в суд із позовною заявою щодо визнання права власності на безхазяйне майно за державою, що свідчить про порушення ДПІ приписів ст.19 Конституції України.
Не погоджуючись із рішенням суду, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Зокрема, скаржник вказує, що місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення не прийнято до уваги виявлення співробітниками ДПС в ході проведення інвентаризації активів ДП МОУ „Одеський металообробний завод” будівельних матеріалів у вигляді незавершеного адміністративно-побутового корпусу, які не знаходяться на балансі відповідача та на які відсутні документи в підтвердження права власності.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила таке:
Працівниками податкової міліції ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області проведено інвентаризацію активів ДП МОУ „Одеський металообробний завод”.
За результатами інвентаризації встановлено розміщення на території ДП МОУ „Одеський металообробний завод” будівельних матеріалів у вигляді незавершеного адміністративно-побутового корпусу, який не знаходиться на балансі ДП МОУ „Одеський металообробний завод”, що підтверджується доданим до матеріалів справи переліком нерухомого майна на балансі ДП МОУ „Одеський металообробний завод”, підписаним В.О. начальника заводу та скріпленим печаткою державного підприємства.
Враховуючи вказані факти, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надіслано на адресу ДП МОУ „Одеський металообробний завод” лист від 26.10.2005р. № 2887/26-03 з вимогами надати копії документів стосовно права власності на незавершений адміністративно-побутовий корпус, розташований на території ДП МОУ „Одеський металообробний завод”, а також бухгалтерську довідку в підтвердження витрат на будівництво зазначеної будівлі, договір оренди землі під будівництво, кошториси на будівництво, договір з будівельною організацією, акти виконаних робіт.
Листом від 28.10.2005р. № 323 ДП МОУ „Одеський металообробний завод” повідомило, що будівництво адміністративно-побутового корпусу здійснювалось за рахунок централізованих капітальних внесків при СРСР для „216 Металообробного заводу” Міністерства оборони України (згідно із Наказом Міністра оборони України від 15.03.1996р. № 66 на теперішній час має назву ДП МОУ „Одеський металообробний завод”). Фінансування будівництва здійснювалось через фінансову службу округу. У зв’язку із розпадом СРСР та відсутністю фінансування будівництво корпусу не закінчено, тому дана будівля не введена в експлуатацію та не обліковується в складі основних фондів заводу.
З матеріалів справи вбачається, що п.1, п.п. „а” п.2 Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 16.04.1981р. № 255 „Про дозвіл на проектування реконструкції 216 механічного заводу” передбачено надання 216 механічному заводу відповідно до поданого клопотання від 31.03.1981р. про реконструкцію діючого заводу, передбачену постановою ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР від 21.11.1979р. № 1006/323, акту вибору земельної ділянки та узгодження умов реконструкції від 20.03.1981р., а також матеріалів, наданих Головним архітектурно-планувальним управлінням, дозволу на розробку проекту реконструкції заводу в межах займаної території по вул. Промислова, 35 із збільшенням кількості працівників на 457 чоловік за рахунок особового складу військових частин (військовослужбовців) на умовах, визначених актом узгодження умов реконструкції заводу, затвердженим виконкомом та командуванням в/ч № 52702 від 23.03.1981р. Зобов’язано 216 механічний завод розробити проект реконструкції заводу у відповідності з цим рішенням та паспортом земельної ділянки, виданим Головним архітектурно-планувальним управлінням, та надати його на узгодження в строки, встановлені СНІП.
На підставі зазначеного 216 механічним заводом розроблено архітектурно-планувальне завдання № 9/46 на розробку технічного проекту реконструкції 216 заводу на займаній території по вул. Промисловій, проектно-кошторисну документацію, складені внутрішньобудівельні титульні переліки капітального будівництва на 1987р., на 1988р., на 1989р., на 1990р., на 1991р., на 1992р., на 1993р., на 1994р., на 1995р., графіки квартальних завдань на здійснення БМР по об’єктам 216 МОЗ, затверджені командиром в/ч № 52702, та укладені між 216 механічним заводом (Замовник) та в/ч № 73501 (Підрядник) договори підряду на капітальне будівництво від 14.11.1989р. № 71, від 24.01.1991р. № 7, від 15.05.1992р. № 42.
За змістом вищенаведених договорів підряду Підрядник зобов’язується у відповідності з проектно-кошторисною документацією, титульним переліком, затвердженим командиром в/ч № 52702, графіком виробництва будівельно-монтажних робіт здійснити будівництво об’єктів в строки, визначені угодами, забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з будівельними нормами та правилами, провести індивідуальне випробування монтованого ним обладнання, прийняти участь в комплексному опробуванні обладнання, здати робочій комісії це підприємство, будівлю, споруду або сумісно з Замовником та субпідрядними організаціями ввести його в дію в цілому, у тому числі виробничі потужності та об’єкти, а Замовник зобов’язується передати Підряднику у встановленому порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, обладнання, матеріали та вироби його поставки, забезпечити відкрите та безперервне фінансування будівництва, своєчасно укомплектувати об’єкти, які підлягають вводу в експлуатацію експлуатаційними кадрами, забезпечити ці об’єкти сировиною та енергоресурсами, провести комплексне опробування об’єктів, які підлягають вводу в дію, прийняти від підрядника по акту робочої комісії закінчений будівництвом об’єкт, сумісно з генеральним підрядником та субпідрядними організаціями ввести в дію у встановлені строки та провести за нього розрахунки.
17.10.2000р. Одеською міською Радою народних депутатів Одеської області України виданий ДП Міністерства оборони України „Одеський металообробний завод” державний акт на право постійного користування землею, із змісту якого вбачається надання відповідачу у постійне користування для експлуатації та обслуговування заводу земельної ділянки, розташованої за адресою м. Одеса вул. Промислова, 35, загальною площею 8,5857 га.
В 2003р. будівництво адміністративно-побутового корпусу у зв’язку з відсутністю державного фінансування зупинено, передбачені проектно-кошторисною документацією підрядні роботи згідно актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, підписаних сторонами за договорами підряду, проведені частково, адміністративно-побутовий корпус в експлуатацію не введений.
З’ясувавши за наслідками інвентаризації ДП МОУ „Одеський металообробний завод” незнаходження незавершеного адміністративно-побутового корпусу на балансі заводу, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звернулась в господарський суд Одеської області із позовом та уточненнями до нього про визнання за державою права власності на безхазяйне майно, в задоволенні якого відмовлено повністю з мотивів, викладених в описовій частині постанови.
Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального і матеріального права, повноту та об’єктивність дослідження місцевим господарським судом обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного:
В п.1 ст.335 Цивільного кодексу України надано визначення безхазяйної речі, до якої законодавцем віднесено річ, що не має власника або власник якої невідомий.
Дослідивши надані представниками сторін документи (зокрема, річні титульні списки капітального будівництва за період з 1987 по 1995р.р., вищезазначені договори підряду, розрахунки земельного податку, генеральний план заводу із специфікацією будівель та споруд, тощо), колегія суддів вказує на те, що будівництво адміністративно-побутового корпусу здійснювалось на замовлення ДП МОУ „Одеський металообробний завод” та на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні відповідача (майно останнього згідно його статуту є державною власністю), за рахунок централізованих капіталовкладень Міністерства оборони України з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування даного заводу.
Пунктом 3 ст.331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використання в процесі цього будівництва (створення майна).
Тобто матеріальні цінності, використані в процесі будівництва незавершеного адміністративно-побутового корпусу та спрямовані на покрашення матеріально-технічної бази державного підприємства, є власністю держави в особі Міністерства оборони України.
З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог про визнання за державою права власності на безхазяйні будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва, розташовані на території ДП МОУ „Одеський металообробний завод”, т.я. речі, на передачі яких до державної форми власності як безхазяйних наполягає позивач, насправді є власністю Української держави, отже власник спірного майна відомий, і посилання ДПІ на вимоги ст.335 Цивільного кодексу України безпідставні.
Не приймаються до уваги посилання скаржника в підтвердження заявлених позовних вимог на незнаходження незавершеного адміністративно-побутового корпусу на балансі відповідача у зв’язку з тим, що п.1 ст.335 Цивільного кодексу України відносить до безхазяйної лише ту річ, що не має власника або власник якої невідомий, за відсутності жодної вимоги щодо знаходження або незнаходження цієї речі на балансі.
Крім того, апеляційний господарський суд відзначає правильність правової позиції господарського суду першої інстанції в частині вказівки на порушення контролюючим органом під час звернення до суду із позовом по даній справі норм Конституції України, а саме ст.19 Основного Закону держави.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.1 ГПК України державні органи, до яких зокрема належить позивач (ст.4 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”) мають право на звернення до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Як безпосередньо зазначено в преамбулі Закону України „Про державну податкову службу в Україні” цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Випадки, в яких органи державної податкової служби мають право подавати позови до суду, перелічені в п.11 ст.10 та п.17 ст.11 вказаного Закону України.
Згідно із приписами зазначених норм податкові органи мають право звертатися до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про:
- визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав;
- стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;
- скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Відтак, Законом України „Про державну податкову службу в Україні” не передбачено право податкового органу на звернення до суду із позовом про визнання майна безхазяйним та звернення стягнення на таке майно на користь держави.
Не передбачено також право податкового органу на звернення до суду із зазначеними позовами й іншими актами законодавства України.
Натомість, в п.12 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що „органи державної податкової служби у відношенні безхазяйного майна проводять роботу, пов’язану з його виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку”, що не можна ототожнювати із правом на звернення із позовом.
З огляду на зазначене, спір вирішено у відповідності із приписами ГПК України.
За таких обставин, мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставами для зміни або скасування оскаржуваного рішення, оскільки останнє прийнято внаслідок всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.77,85,99,101-105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2006р. зі справи № 25/21-06-439 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |