Справа № 2-а-138/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року                                                              смт. Ріпки                    

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Сташківа В.Б.

при секретарі Коваль Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління ПФУ у Деснянському районі м. Чернігова про визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 р.р. в сумі 4 471 грн. 20 коп.,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2009 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову Управління ПФУ у Деснянському районі м. Чернігова щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 р.р. в сумі 4 471 грн. 20 коп..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначав, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії в 2006-2008 p.p. щомісячно протиправно не підвищувався.

Управління ПФУ у Деснянському районі м. Чернігова в письмових запереченнях просить в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік. Однак витрати для виплати надбавки до пенсії дітям війни за 2007 рік законодавством не передбачені, тому управління ПФУ не може витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством. В 2006 році надбавка до пенсії позивача нараховувалась і виплачувалась правомірно, оскільки положення ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно якої запроваджувались пільги дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не були визнані такими, що не відповідають Конституції. Наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст.99 КАСУ. Крім того, позивач для розрахунку оскаржуваного підвищення використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. В 2008 р. щомісячно з 01.01.2008 р. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" виплачується надбавка до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму.

Оскільки позивач та представник відповідача в судове засідання, належним чином повідомлені, не з’явились, надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд виходячи з положень ч. 3 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи адміністративного позову, та заперечення відповідача проти нього, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народивсяІНФОРМАЦІЯ_1 і є дитиною війни в розумінні ст.. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

Відповідно до редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла до 31 грудня 2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів / частина 2 цієї статті /.

Стаття 99 КАС України кореспондується із статтею 100 цього Кодексу, згідно частини 1 якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

При цьому відмова в задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду може мати місце, якщо право було порушено, тобто при наявності матеріально-правових підстав для задоволення позову, стосовно чого суд робить висновок відповідно до встановлених в судовому процесі обставин справи.

Щодо нарахування та виплати вказаної соціальної допомоги дітям війни за 2006 р.,  то суд враховуючи, що статями 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України №2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни”, зважаючи на те, що вказані положення Закону не були предметом розгляду Конституційного Суду України, і за 2006 рік ним не виносилось судового рішення про його неконституційність, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними, а тому в задоволені позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006 р. слід відмовити у зв’язку з безпідставністю вимог.

Щодо нарахування та виплати вказаної соціальної допомоги дітям війни за 2007 р.,  суд враховує, що пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено 2007 р. дію ст.6 Закону України №2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни”.

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у (справі про соціальні гарантії громадян) ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 09 липня 2007 року вважаються такими, що втратили чинність.  

За таких обставин, в задоволені позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період 1 січня 2007 р. по 9 липня 2007 р. слід відмовити у зв’язку з безпідставністю вимог.

В той же час, права ОСОБА_3 щодо отримання підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 р. порушені, проте ним адміністративний позов ним подано в січні 2009 р. та пропущено однорічний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, враховує наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України не пов’язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок  щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення процесуального строку повинна містити роз’яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні повинні бути докази  того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

В той же час, ОСОБА_3 окремого клопотання про поновлення строку не подано, і в адміністративному позові не ставиться питання про його поновлення.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову з причин пропуску строку, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. слід відмовити у зв’язку з пропуском на день звернення до суду річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Щодо нарахування та виплати вказаної соціальної допомоги дітям війни за 2008 р.,  суд враховує, що відповідно до редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діє з 1 січня 2008 р., дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення закону, яким було внесено зміни в ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому з 22 травня 2008 року вважаються такими, що втратили чинність.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що за  період з 1 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р. вказані положення Закону не конституційними визнані не були, вказане вище рішення КСУ не має зворотної сили в часі, тому дії відповідача по нарахуванню та виплаті вказаної соціальної допомоги за  період з 1 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р. є правомірними, і підстави для задоволення позову за вказаний період відсутні.

В той же час, позивач має право у 2008 р. на підвищення своєї пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

По справі встановлено, що відповідачем в період: з 22.05.08 р. по 30.06.08 р. виплачувалась підвищення до пенсії в розмірі 48 грн. 10 коп.; з 01.07.08 р. по 30.09.08 р. - в розмірі 48 грн. 20 коп.; з 01.10.08 р. по 31.12.08 р. - в розмірі 49 грн. 80 коп., вказані виплати проводилися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Законодавством України не передбачено визначення розміру мінімальної пенсії за віком, з якого має вираховуватися, передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” 30 відсоткова державна соціальна допомога.

Мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до абзацу 8 ч.2 ст.5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється виключно цим Законом.

Згідно абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але відповідно до ч.3 ст.28 цього ж Закону, абзац 1 ч.1  вищевказаної статі застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Суд вважає, що при розрахунку 30 відсоткової державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

У зв’язку з цим заперечення відповідача проти цього є безпідставними, а дії по виплаті соціальної допомоги з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р. у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» протиправними.

Також є безпідставними заперечення відповідача щодо правомірності їх дій у зв’язку з відсутністю у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, оскільки відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України, а реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Наведене, свідчить про безпідставність заперечень відповідача щодо правомірності нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням вказаної надбавки за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та про необхідність поновлення порушених прав позивача та часткового задоволення позову.

В частині позовних вимог про зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену пенсію як дитині війни в сумі 4471 грн. 20 коп. позивачу слід відмовити, оскільки наведена сума нічим не підтверджена.

Тому, з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, з метою можливості виконання постанови суду в подальшому, вийти за межі вимог і резолютивну частину постанови сформулювати наступним чином: «визнати протиправними дії Управління ПФУ у Деснянському районі м. Чернігова щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.. Зобов’язати Управління ПФУ у Деснянському районі м. Чернігова провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.».

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління ПФУ у Деснянському районі м. Чернігова щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р..

Зобов’язати Управління ПФУ у Деснянському районі м. Чернігова провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р..

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                     В.Б.Сташків