|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"08" лютого 2007 р. |
Справа № 22/405-06-11730А |
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Таценко Н. Б.
Сидоренко М. В.
при секретарі судового засідання Кійко О. В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -по довіреності
від відповідача: Обод М.П. -по довіреності, Рева З.Ю. -по довіреності
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову господарського суду Одеської області від 27.12.2006 р.
у справі № 22/405-06-11730А
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
про скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 р. до господарського суду Одеської області звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1з адміністративним позовом до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання такою, що не відповідає чинному законодавству України, та скасування постанови НОМЕР_1 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, з підстав її невідповідності обставинам справи та чинному законодавству України.
Постановою господарського суду Одеської області від 27.12.2006 р. у позові відмовлено повністю.
Судове рішення вмотивоване наступним: повноваження позивача на проведення перевірок встановлені ст. 26 Закону України „Про захист прав споживачів”; порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; приписами Положення про головне управління у справах захисту справ споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві управлінням надані повноваження з проведення перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання; відповідні перевірки проводились згідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.03.2003 р. № 42, що діяв на момент проведення перевірки; цим Наказом передбачено право Управління на проведення планових і позапланових перевірок на підставі посвідчень та направлень на проведення перевірки, він був чинним на момент проведення перевірки позивача; Указ Президента України № 817/98 від 23.07.1998 р. „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” не регулює питання проведення державними органами у справах захисту прав споживачів планових перевірок; планова перевірка СПД ОСОБА_1 була проведена відповідно до п.2.1. Плану роботи Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики на 4 квартал 2006р., затвердженого начальником Управління та погодженого з Одеською облдержадміністрацією, отже на законних підставах та в межах повноважень Управління; твердження позивача про порушення проведенням контрольної закупівлі перевіряючими особами Конституції України та діючого законодавства спростовуються нормами п.4 ч.1 ст.26 Закону України „Про захист прав споживачів”, п.6 Наказу Держспоживстандарту України № 169 від 09.10.2003р., нормами Порядку проведення контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари та надані послуги; твердження позивача щодо неприналежності йому продукції, зазначеної в акті перевірки № НОМЕР_2 від 26.10.2006р., не відповідають дійсності та спростовуються наданими відповідачем доповненням до акту перевірки, накладними та копією листа позивача, що свідчать про отримання товару за накладною, а не знаходження його на зберіганні згідно договору від 15.08.2006р. з ТОВ „Конкорд-Сервіс”, його повернення постачальнику позивачем для домаркування; письмові пояснення СПД ОСОБА_2 не є доказами у розумінні ст.76 КАС України, оскільки ОСОБА_2 не приймає участь у справі.
Не погодившись з постановою суду від 27.12.2006р., СПД ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, вимагаючи скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач наводить такі доводи: суд не прийняв до уваги докази, надані позивачем в підтвердження зберігання хутряних виробів, а не їх отримання для реалізації; суд першої інстанції не надав оцінки постанові Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006р. про скасування постанови № НОМЕР_3 та направлення матеріалів адміністративного провадження на новий розгляд до Управління за скаргою ОСОБА_1 на постанову Управління, що була прийнята за актом перевірки НОМЕР_4
Скаржник вважає, що судом були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені вимоги ст.ст.6, 7, 15 Закону України „Про захист прав споживачів” та норми процесуального права.
У поясненнях від 01.02.2007р. позивач також стверджує, що Головне Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (надалі - Управління) всупереч ч.2 ст.72 КАС України не довело суду правомірності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, не спростувало доводи і пояснення позивача; крім того скаржник просить суд апеляційної інстанції прийняти як доказ по справі виписку з книги обліку й придбання товарів, яка свідчить про отримання за накладною НОМЕР_5 партії товарів на суму 855грн., з яких і повинна розраховуватись штрафна санкція за відсутність необхідної, достовірної та своєчасної інформації згідно з вимогами законодавства.
У клопотанні від 02.02.2007р. позивач просить суд апеляційної інстанції залучити до справи та дослідити як докази виписку з книги обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та оригінал накладної НОМЕР_5
Вказане клопотання відхилене судом апеляційної інстанції у судовому засіданні у зв'язку з тим, що скаржник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції у судових засіданнях 08.12.2006р., 27.12.2006р., в яких представник позивача приймав участь.
У поясненнях від 07.02.2007р. скаржник зазначає, що наданий відповідачем план перевірок не містить даних щодо перевірки саме СПД ОСОБА_1, чим порушуються вимоги п.п.1, 2 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. (Указ), приписи Наказу Держспоживстандарту № 42 від 14.03.2003р., чинного на момент проведення перевірки; проведена перевірка, оформлена актом № НОМЕР_2 від 26.10.2006р., не відповідає ознакам ані планової, ані позапланової, тому Управління здійснило перевірку позивача без належних правових підстав для її проведення; відсутність на 16 з перевірених 19 хутряних виробах тільки дати виготовлення не є відсутністю значно необхідної інформації, тільки за відсутністю якої потрібно було застосувати штрафну санкцію у розмірі 27522грн.; після направлення Приморським районним судом м. Одеси матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 до Управління на новий розгляд відповідач до теперішнього часу справу не розглянув.
За заявою представника відповідача до матеріалів даної справи залучені розрахунок штрафних санкцій до акту №НОМЕР_6 від 26.10.2006р. та копія постанови у справі про адміністративне правопорушення № НОМЕР_3 від 30.10.2006р.
Представники Управління проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, а прийняту Управлінням оскаржувану позивачем постанову про накладення стягнень за ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів” -правомірною.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи скаржника, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2006 р. посадовими особами Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів згідно розпорядження начальника Управління № НОМЕР_7 була проведена перевірка магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” за адресою: АДРЕСА_1, де здійснювала торгівельну діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1(свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 № НОМЕР_8. Планова перевірка Позивача була здійснена відповідно до п. 2.1. Плану роботи Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів на IV квартал 2006 року, затвердженого начальником цього управління та погодженого з Одеською обласною державною адміністрацією.
До початку перевірки здійснена контрольна закупівля товару -шапки-вушанки з хутра лисиці за ціною реалізації 365,00 грн., про що складено акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги № НОМЕР_9 від 26.10.2006 р., при цьому порушення правильності розрахунків не встановлено.
Перевіркою встановлено, що порушення ст.ст. 6, 7, 15 Закону України “Про захист прав споживачів”, п.п. 1.6., 1.10., 1.13., 1.16, 2.1.2. Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 98 від 11.03.2004 р., Позивач допустив у продаж хутряні вироби, що не відповідають вимогам нормативних документів ГОСТ 10325, ГОСТ 19878 по маркуванню через відсутність назви виробу, моделі, виду хутра, дати виготовлення, розміру, найменування підприємства-виготівника, зображення його товарного знаку та його адреси, без контрольних ярликів та контрольних стрічок з зображенням товарного знаку, без наявності пломби з відтиском виготівника, чим відмовив споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, його основні споживчі властивості, правила зберігання та догляду за виробами на державній мові. Також у порушення п. 1.2. порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених Постановою КМ України № 833 від 15.06.2006 р., на фасаді торговельного приміщення на момент перевірки була відсутня вивіска із зазначенням назви суб'єкта господарської діяльності .
Про виявлені порушення було складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №НОМЕР_2 від 26.10.2006 р., з яким було ознайомлено позивача, що підтверджується його підписом у відповідній графі акту. Зазначений у акті товар був отриманий позивачем за накладною НОМЕР_5 на суму 90746грн. від СПД ОСОБА_2
За результатами перевірки Відповідачем прийнята та вручена позивачеві Постанова НОМЕР_1 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, у розмірі 27 522,80 грн.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів СПД ОСОБА_1 проводилась згідно плану роботи Управління на ІV квартал 2006р., про що зазначено в акті перевірки №НОМЕР_2 від 26.10.2006р. В цьому акті вказано, що вибірковою перевіркою оглянуто 19 одиниць товару на загальну суму 107904грн. та встановлено порушення вимог нормативних документів по маркуванню через відсутність певних відомостей, у зв'язку з чим Управлінням зроблено висновок, що СПД ОСОБА_1 відмовлено споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної інформації про товар, приписано припинити реалізацію товарів, зазначених у п.п.1-18 таблиці до акту перевірки, зобов'язано усунути недоліки, надати письмову інформацію та прибуткові накладні до 30.10.2006р., складено таблицю №1 -додаток до акту перевірки, та протокол № НОМЕР_10 про адміністративне правопорушення.
У таблиці № 1, яка є додатком і частиною акту перевірки № НОМЕР_2 від 30.10.2006р. наведений перелік оглянутих товарів з 19 одиниць хутряних виробів, дані про прибутковий документ (гр.4) відсутні, гр.12 „відсутність інформації для споживачів” -не заповнена; в графі 13 „примітки” зафіксовано по 16 одиницям товару -відсутність дати виготовлення, по одній одиниці -відсутність інформації про правила догляду; по 1 одиниці -недостовірна інформація про розмір. Загальна вартість товару в таблиці (гр.6) -107904грн. визначена з сумарної ціни реалізації одиниці товару.
Постановою № НОМЕР_2 від 30.10.2006р. на СПД ОСОБА_1 на підставі акту перевірки № НОМЕР_6 від 26.10.2006р. за реалізацію товару, що не відповідає вимогам нормативних документів (п.2 ч.1 ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”), відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар (п.7 ч.1 ст.23 Закону) застосовано штраф на підставі ст.26, 23 Закону України „Про захист прав споживачів” та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою КМУ № 1177 від 17.08.2002р. (надалі - Положення) у розмірі 27522,80грн.
В постанові від 30.10.2006р. зазначено, що товар отриманий на реалізацію на загальну суму 90746грн. згідно накладної НОМЕР_5
Згідно розрахунку штрафних санкцій по магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1”, наданого Управлінням на вимогу суду апеляційної інстанції і залученого до матеріалів справи, загальна сума штрафних санкцій, застосованих до позивача, складає 27522,80грн., у т.ч.: 170грн. відповідно до п.2 ч.1 ст.23 Закону -за реалізацію СПД ОСОБА_1 шапки-вушанки за ціною 365грн. (ціна у накладній НОМЕР_5 -270грн.), що не відповідає вимогам нормативних документів (ГОСТ 10325, ГОСТ 19878); решта суми штрафу -на підставі п.7 ч.1 ст.23 Закону (30 % від партії товару).
Таким чином при проведенні перевірки та складенні акту перевірки в вибіркову перевірку потрапили саме 19 одиниць товару, на які в момент проведення перевірки не були представлені прибуткові документи, тому в таблиці до акту перевірки цей реквізит не зазначений, загальна вартість оглянутих товарів визначена за цінами реалізації -107904грн., вартість партії товару, одержаної для реалізації не встановлена Управлінням.
В той же час, постанова про накладення стягнень від 30.10.2006р. № НОМЕР_1 фіксує загальну вартість отриманих на реалізацію товарів 90746грн. згідно накладної НОМЕР_5, що не відповідає відомостям в акті перевірки.
Отже рішення про накладення на СПД ОСОБА_1 штрафу, оформлене Постановою Управління № НОМЕР_1 від 30.10.2006р., в порушення вимог ч.2 ст.26 Закону України „Про захист прав споживачів”, п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, прийняте позивачем не у відповідності з актом перевірки № НОМЕР_2 серія 03 від 26.10.2006р., у зв'язку з чим не може вважатись правомірним.
Викладена позиція щодо неправомірності Постанови Управління № НОМЕР_1 від 30.10.2006р. підтверджується Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006р. по скарзі ОСОБА_1 на постанову № НОМЕР_3 від 30.10.2006р. Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яка відповідно до ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, на що безпідставно не звернув увагу суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, допустивши неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи і порушення процесуальних норм ч.4 ст.72 КАС України.
Як вбачається з залучених до матеріалів справи в процесі апеляційного розгляду додаткових доказів, 26.10.2006р. Управлінням в ході перевірки магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1” також було складено протокол № НОМЕР_10 про адміністративне правопорушення по відношенню до ОСОБА_1, на підставі котрого та того ж акту перевірки № НОМЕР_9 серія 03 від 26.10.2006р. Постановою Управління № НОМЕР_3 від 30.10.2006р. у справі про адміністративне правопорушення на позивача за порушення ст.ст.6, 7, 15 Закону України „Про захист прав споживачів” та вимог інших нормативних актів (перелічені ті ж самі порушення, що у Постанові Управління № НОМЕР_1 від 30.10.2006р.) накладений штраф у розмірі 306грн. за правопорушення, передбачені ст.ст.155 ч.1, 156-1 ч.1, 168 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Ст. 156-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена відповідальність громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, за відмову у наданні споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари у вигляді штрафу.
Ст. 168 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає відповідальність громадян-суб'єктів підприємницької діяльності за випуск у продаж продукції, що не відповідає вимогам стандартів щодо якості, комплектності та упаковки у вигляді штрафу.
Постанова № НОМЕР_3 від 30.10.2006р. була оскаржена ОСОБА_1 до загального суду, наслідком чого було її скасування Постановою Приморського районного суду від 22.12.2006р. і направлення матеріалів адміністративної справи на новий розгляд до Головного Одеського обласного управління у зв'язку з тим, що Управлінню потрібно перевірити при новому розгляді, чи дійсно були в продажі хутряні вироби, оскільки подані ОСОБА_1 докази спростовують обставини, покладені в основу акту перевірки серія 03 № НОМЕР_2 від 26.10.2006р..
За цих обставин, акт перевірки, що покладений в основу прийняття оскаржуваної у даній справі Постанови № НОМЕР_1 від 30.10.2006р., не може бути доказом порушення позивачем вимог Закону України „Про захист прав споживачів” (ст.ст. 6, 7, 15), відповідно до п.13 ч.1 ст.26, п.п.1,7 ст.23 цього Закону, абз.1 п.4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, оскільки скасування Постановою Приморського районного суду Постанови Управління № НОМЕР_3 від 30.10.2006р. свідчить про відсутність у діях позивача діянь, пов'язаних з випуском у продаж нестандартної продукції та відмовою у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації споживачам.
З пояснень представників сторін судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не здійснив повторний розгляд матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 на виконання Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.06р.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на момент прийняття ухваленої судом першої інстанції постанови 27.12.06р. з наявних у справі доказів не вбачалось законних підстав для висновку, що Управління відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України довело суду правомірність оскаржуваної позивачем постанови.
Місцевий господарський суд в порушення ст.86 КАС України не дав належну оцінку Плану роботи Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів, який був представлений відповідачем на вимогу суду надати підстави проведення перевірки СПД ОСОБА_1 (ухвала від 08.12.2006р.).
Так, судом зазначено, що планова перевірка позивача здійснена відповідно до п. 2.1 плану роботи Управління, затвердженого 02.10.06р. Між тим, копія плану, що надана відповідачем, є планом роботи управління, а не планом проведення перевірок, і взагалі не містить відомостей щодо запланованих перевірок суб'єктів господарювання, конкретних питань, що повинні опрацьовуватись в ході перевірок, кола суб'єктів господарювання та локалізації торгівельних об'єктів або будь-яких інших відомостей, які надавали б підстави для висновку про плановий характер проведення перевірок у розумінні п.2 відомчого Наказу Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики від 14.03.03р. №42, чинного на момент проведення перевірки СПД ОСОБА_1 Зміст розділів та пунктів плану роботи (а.с. 39-40) Управління має формальний, загальний характер, оскільки містить перелік законів, „які постійно знаходяться в опрацюванні”, і сформульовані в загальному вигляді завдання Держспоживстандарту (розділ 2), які фактично відтворюють законодавчо визначені завдання та повноваження територіальних органів Держспоживстандарту зі здійснення державного контролю за якістю і безпекою товарів при їх реалізації (ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, п.2 ст.26 ЗУ „Про захист прав споживачів”, п.п.1 п.5 Наказу Держспоживстандарту №169 від 09.10.03р., яким затверджено Положення про територіальні управління Держспоживстандарту).
Якщо вважати, що на підставі такого плану можливо проводити перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, то поняття „плановість проведення перевірки” взагалі втрачає сенс, а перевірка будь-якого суб'єкта господарювання на підставі цього плану перетворюється у позапланову, в той час як підставою для останньої може бути тільки скарга споживача.
Отже план роботи Управління на ІV квартал 2006р., на підставі котрого проведена перевірка СПД ОСОБА_1, не є планом проведення перевірок, а сама перевірка, результати котрої оформлені актом ОЗ №НОМЕР_2 від 30.10.06р., не відповідає ознакам ані планової, ані позапланової.
З цих підстав колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо проведення Управлінням перевірки позивача за відсутністю належних підстав для цього.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень, що підлягає перевірці адміністративним судом з дотриманням положень ч.3 ст.2 КАС України, не відповідає вимозі пропорційності, оскільки прийняте без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відсутність на перевіреному Управлінням товарі необхідної у розумінні п.7 ч.2 ст.15 Закону України „Про захист прав споживачів” інформації про дату виготовлення хутряних виробів не повинно бути підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 штрафу у розмірі 30% від вартості партії товару, який у даному випадку становить значну суму 27522,80грн., сплата якої ставить підприємця в скрутне фінансове становище, може вірогідно призвести до припинення підприємницької діяльності або інших несприятливих наслідків. Фізична особа -підприємець відповідно до ч.1 ст.52 ЦК України, ч.2 ст.128 Господарського кодексу України відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону.
Ч.1ст.26 Закону України „Про захист прав споживачів” містить перелік повноважень органів державного контролю у сфері захисту прав споживачів, використання яких є правом органів Держспоживстандарту, а межі та способи реалізації своїх прав ці органи повинні визначати обґрунтовано, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про відповідальність суб'єкта господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів, та заслуговуючих на увагу інтересів суб'єкта, що перевіряється (п.3 ч.3 ст.2 КАС України)
За умови використання Управлінням повноважень відповідно до п.п.1,12 ч.1 ст.26 Закону України „Про захист прав споживачів” (видача припису та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення Постановою №НОМЕР_3 від 30.10.06р.) застосування до позивача за нібито виявлені порушення стягнень, передбачених ст.23 Закону, на підставі п.13 ч.1 ст.26 Закону не може вважатись обґрунтованим.
З врахуванням наведеного, наявні підстави для висновку, що оскаржувана постанова господарського суду від 27.12.06р. ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим виходячи з вимог ст.159 КАС України не може вважатись законною та обґрунтованою.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції від 27.12.06р. з ухваленням нової постанови про задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.
На підставі ст. 94 КАС України суд апеляційної інстанції присуджує позивачу до відшкодування з Державного бюджету України 5,10 грн. витрат по держмиту за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 94, 160 ч.3, 167 ч.4, 185, 186, 195, 196, 198, 202, 205 ч.2. 207, п.6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову господарського суду Одеської області від 27.12.2006р. скасувати.
3. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
4. Скасувати постанову Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про накладення стягнень № НОМЕР_1 від 30.10.2006р.
5. Відшкодувати суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1з державного бюджету України 5грн. 10коп. витрат по держмиту за подання позову та апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.
Постанова у повному обсязі складена 16.02.2007р.
Головуючий суддя: Мишкіна М. А.
Судді: Таценко Н. Б.
Сидоренко М. В.