Справа № 22-ц-1919/2011 Головуючий у I інстанції –Маслюк Н.В.

Категорія –цивільна Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 року 17 серпня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі:ОСОБА_4

за участю:прокурора Кравченко А.А., представників відповідачів – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою помічника прокурора м.Чернігова на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 травня 2011 року по справі за позовом Першого заступника прокурора м.Чернігова в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 травня 2011 року в задоволенні позову Першого заступника прокурора м.Чернігова в інтересах ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі помічник прокурора м.Чернігова просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що акт від 15.02.2011 року, складений майстром ЖРЕД № 3, на обслуговуванні якого перебуває будинок, не є належним доказом по справі, оскільки такий акт складений за завданням прокуратури уповноваженою особою та підписаний з участю двох свідків. Причина відсутності відповідачів в квартирі понад шість місяців не є поважною, оскільки в розумінні п.2 ч.3 ст.71 ЖК України, жиле приміщення зберігається лише за членами сім”ї понад шість місяців у разі їх тимчасової відсутності. Відповідачі постійно не проживають в спірній квартирі, а отже не можна їх визнати такими, що тимчасово відсутні у житловому приміщенні. Те, що відповідачі періодично відвідують квартиру не свідчить про те, що вони там проживають. Не погоджується апелянт з висновком суду і про те, що відповідачі проводять оплату житлово-комунальних послуг, адже особовий рахунок відкритий лише на ОСОБА_6, яка і є наймачем квартири.

У судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідачів апеляційну скаргу не визнала, просила в її задоволенні відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем підстави про відсутність відповідачів за місцем проживання протягом останніх шести місяців без поважних причин є необгрунтованими та спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він повністю відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є наймачем квартири АДРЕСА_1, в якій також зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 6). Відповідачі в квартирі не проживають протягом тривалого часу, так як вони працюють в м.Москва Російської Федерації, про що свідчать довідки з їх місць роботи (а.с. 79, 80).

Звертаючись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_6, перший заступник прокурора м.Чернігова зазначав, що відповідачі - ОСОБА_7, ОСОБА_8 не проживають в квартирі позивачки з часу їх реєстрації, оплати комунальних послуг не проводили і не проводять на даний час, а отже є всі підстави для визнання їх такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням. В обгрунтування своїх вимог суду був наданий акт ЖРЕД № 3 від 15.02.2011 року, з якого вбачається, що відповідачі не проживають в квартирі з 1998 року (а.с. 7).

Відповідно до положень п.2 ч.3 ст.71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім”ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв”язку з навчанням, у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Отже, аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги зазначену норму матеріального закону, апеляційний суд вважає, що визнати осіб такими, що втратили право на проживання в спірному житловому приміщенні в зв”язку з їх відсутністю понад шість місяців, можливо лише в тому разі, коли ці особи без поважних причин не проживають в житловому приміщенні, а оскільки відповідачі не проживають в квартирі в зв”язку з умовами та місцем роботи, що є поважною причиною, їх не можна визнавати такими, що втратили право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виходячи з зазначеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу помічника прокурора м.Чернігова відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 23 травня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: